Ухвала суду № 37968478, 13.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ К/800/53461/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Винокурова К.С.,

Кочана В.М.,

Ліпського Д.В.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної екологічної інспекції у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог від 09 квітня 2014 року) про визнання незаконними та скасування наказів Державної екологічної інспекції у Львівській області від 05 лютого 2013 року за № 15-к, від 03 квітня 2013 року за № 50-к, від 17 грудня 2013 року за № 1214-к, від 31 жовтня 2013 року за № 192-к, акту про відмову від надання пояснень від 01.02.2013 року, акту службового розслідування від 05.02.2013 року; про поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року залишено без розгляду позов в частині визнання незаконними та скасування наказів Державної екологічної інспекції у Львівській області від 17 грудня 2013 року за № 1214-к, від 31 жовтня 2013 року за № 192-к.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами попередніх інстанцій, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01 січня 2012 року ОСОБА_4 призначений на посаду головного спеціаліста відділу екологічного контролю природних ресурсів - державного інспектора з охорони навколишнього середовища Львівської області Державної екологічної інспекції у Львівській області Держекоінспекції України за переведенням.

За неналежне виконання своїх посадових обов'язків та систематичне порушення трудової дисципліни наказом Державної екологічної інспекції у Львівській області від 31 жовтня 2012 року № 192-к ОСОБА_4 оголошено догану.

Наказом Державної екологічної інспекції у Львівській області від 17 грудня 2012 року за № 214-к позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Наказом Державної екологічної інспекції у Львівській області від 05 лютого 2013 року за № 15-к, зміненим та викладеним в новій редакції наказом від 03 квітня 2013 року за № 50-к, ОСОБА_4 звільнено із займаної посади 05 лютого 2013 року за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків відповідно до п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України. У зв'язку із перебуванням ОСОБА_4 на лікарняному датою звільнення визначено 15 лютого 2013 року.

Згідно записів в трудовій книжці позивач звільнений 15 лютого 2013 року.

Вищезазначений наказ Державної екологічної інспекції у Львівській області про звільнення позивача прийнято на підставі акту службового розслідування від 05 лютого 2013 року, в тому числі, з урахуванням акту про відмову від надання пояснень від 01 лютого 2013 року.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ Державної екологічної інспекції у Львівській області про звільнення Позивача є правомірним та таким, що не суперечить п. 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, зважаючи на те, що позивач вчинив дисциплінарний проступок після того, як до на нього двічі протягом року накладались дисциплінарні стягнення.

Колегія суддів вважає обґрунтованою та правильною позицію судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

За приписами п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом до закінчення строку його чинності лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 зазначено, що за передбаченими п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 Кодексу законів про працю України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Позивач протягом року допустив порушення трудової дисципліни та неналежне виконання покладених на нього службових обов'язків, у зв'язку з чим наказами Державної екологічної інспекції у Львівській області № 192-к від 31 жовтня 2012 року та № 214-к від 17 грудня 2012 року на ОСОБА_4 було накладено дисциплінарні стягнення у вигляді догани та попередження про неповну службову відповідність. Зазначені накази оскаржувались Позивачем в судовому порядку, проте, відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/1475/13-а від 25 квітня 2013 року позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування вищезазначених наказів залишені без розгляду. Зазначена ухвала в апеляційному порядку позивачем не оскаржувалась.

Що стосується обставин, які були відображені в акті службового розслідування від 05.02.2013р., та стали підставою для винесення оскаржуваного наказу про звільнення, колегія суддів звертає увагу на те, що у наведеному акті зазначено, що позивачем було погоджено 75 актів обстеження зелених насаджень, з яких окремі акти погоджено без наявності відповідних звернень місцевих органів виконавчої влади. Зокрема в акті службового розслідування фігурують акти №№ 32/08, 33/08, 34/08, 35/08, 36/08, 37/08, 38/08. Також зазначено, що вказані акти, в порушення розпорядження начальника Держекоінспекції у Львівській області від 05.07.2012 №11, зберігались окремо від звернень, не були підшиті у відповідній справі та не були зареєстровані у відповідному журналі реєстрації актів обстеження зелених насаджень. Крім того було зазначено, що по 68 актах обстеження зелених насаджень Позивач не входив до складу відповідної комісії, а просто ставив свій підпис біля підписів членів комісії, дописавши вручну своє прізвище.

Позивачем вказані висновки акту службового розслідування не спростовані.

Посилання позивача на наявність в матеріалах справи акту обстеження зелених насаджень № 13/70, де його посада, прізвище та ініціали є надрукованими, а не написаними від руки, а також наявність листа Управління Житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради Львівської області від 06.08.2012 року за №353 не спростовують порушень, встановлених в акті службового розслідування щодо порядку оформлення, складання та зберігання інших актів №№ 32/08, 33/08, 34/08, 35/08, 36/08, 37/08, 38/08.

Відповідно до абз. 3 пункту 4 Постанови КМУ від 1.08.2006 №1045 до складу відповідної комісії щодо знесення зелених насаджень включаються представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а також інших заінтересованих організацій. Відповідно до абз. 2 цього пункту, склад такої комісії затверджується компетентним органом протягом трьох днів після надходження відповідної заяви.

Однак, як вказується судами попередніх інстанцій, позивачем належними чином не доведено затвердження його відповідним компетентним органом в якості члена таких комісій у випадках, зазначених в акті службового розслідування.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо недоведеності тверджень позивача про те, що листи із зверненнями місцевих органів виконавчої влади щодо зрізки зелених насаджень видавались йому особисто безпосередніми керівниками, оскільки такі доводи не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того позивачем ніяким чином не спростовано зазначене в акті службового розслідування порушення розпорядження начальника Держекоінспекції у Львівській області від 05.07.2012 №11 в частині зберігання актів окремо від звернень, не підшиття у відповідній справі та не здійснення їх належної реєстрації.

Враховуючи систематичне неналежне виконання позивачем покладених на нього обов'язків і порушення трудової дисципліни з його боку, а також те, що попередні накази про накладення дисциплінарних стягнень позивачем в установленому законом порядку не були скасовані та є діючими, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанці, що оскаржуваний наказ від 05 лютого 2013 року № 15-к про звільнення ОСОБА_4 за п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України є законним та правомірним.

Що стосується правомірності наказу від 03 квітня 2013 року № 50-к про внесення змін в наказ від 05 лютого 2013 року № 15-к в частині зміни дати звільнення, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо надання відповідачем достатнього обсягу доказів на підтвердження правомірності прийнятого оскаржуваного рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220№, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: К.С. Винокуров

В.М. Кочан

Д.В. Ліпський