Ухвала суду № 37968373, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/800/48001/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Бившевої Л.І.

Муравйова О.В.

за участю:

секретаря Гончар Н.О.

представника позивача Капустинської Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013

у справі № 819/202/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Збаражський цукровий завод»

до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Збаражський цукровий завод» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Збаражський цукровий завод») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі по тексту - відповідач, Збаразька ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Збаражський цукровий завод» щодо правильності декларування від'ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис.грн., та дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, за результатами якої складено акт від 04.09.2012 №719/2201/37753679.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, пп. «г» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого платником податку занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за січень 2012 року, в сумі 53360,00 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2012 року в сумі 16187222,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2012: №0000252301 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 66700,00 грн., з яких 53360,00 грн. за основним платежем та 13340,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000262301 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за січень 2012 року в розмірі 16187222,00 грн.

Підставою для прийняття даних рішень стали висновки податкового органу про проведення позивачем з ТОВ «Юніком-А» (попередня назва - ТОВ «Збаражський цукровий завод») операції з придбання цукру, яка не підтверджена належно складеними податковою накладною та іншими первинними документами, що тягне за собою нікчемність правочину.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що між позивачем ТОВ «Кристал-2000» (який в подальшому був реорганізований в ТОВ «Збаражський цукровий завод»), та ТОВ «Збаражський цукровий завод» (який в подальшому був реорганізований в ТОВ «Юніком-А») був укладений договір поставки №26/12-11ЗЦЗ4 від 26.12.2011, у рамках якого проведено операцію поставки цукру білого кристалічного в мішкотарі у кількості 17144,900 кг на загальну суму 101326359,00 грн. (в тому числі ПДВ).

Факт поставки товару підтверджується актом приймання-передачі товару, оплата поставленого товару підтверджується відповідними платіжними доручення.

При цьому, постачальником товару (на той час ТОВ «Збаражський цукровий завод») видано податкову накладну №49 від 26.12.2011 на загальну суму 101326359,00 грн., у тому числі ПДВ 16887726,50 грн.

У зв'язку із поверненням позивачем постачальнику 657 тонн цукру останнім виписані Розрахунки коригування кількісних та вартісних показників №1 від 27.01.2012 та №2 від 31.01.2012 до вищевказаної податкової накладної на загальну суму 3882870,00 грн., в тому числі ПДВ 647145,00 грн..

В подальшому придбаний цукор був реалізований позивачем третім особам на підставі відповідних угод, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також судами зазначено, що ТОВ «Кристал-2000» (який в подальшому був реорганізований в ТОВ «Збаражський цукровий завод», по договору - власник) та ТОВ «Збаражський цукровий завод» (який в подальшому був реорганізований в ТОВ «Юніком-А», по договору - зберігач) був укладений договір №26/12-11 від 26.12.2011 про надання послуг по зберіганню, згідно умов якого придбаний цукор був прийнятий на зберігання зберігачем, про що складений відповідний акт передачі-приймання майна від 26.12.2011.

Окрім цього, 29.12.2011 між позивачем (орендар) та ТОВ «Збаражський цукровий завод» (орендодавець) був укладений договір оренди майна, у рамках якого позивачем прийнято у строкове платне користування рухоме та нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Тернопільська обл., Збаразький р-н, м. Збараж, майдан Кармелюка, 1.

Аналізуючи представлені первинні документи, суди дійшли до висновку про те, що між позивачем та його контрагентом в дійсності були виконані господарські операції по поставці цукру, дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

Отже, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з контрагентом правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Крім того, судами вірно зазначено, що несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі п. 198.3 ст. 198 ПК України правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкової накладної від свого контрагента, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (послуг).

Вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201 ПК України, виписана зареєстрованим на час її оформлення платником ПДВ, відповідає порядку її заповнення.

На момент складання податкової накладної №49 від 26.12.2011 постачальник мав назву ТОВ «Збаражський цукровий завод» із місцезнаходженням: Тернопільська обл., Збаразький р-н, м. Збараж, майдан Кармелюка, 1.

Крім того, нове свідоцтво йому видано 15.02.2012, де зазначені нові реквізити вказаного підприємства: назва ТОВ «Юніком-А», місцезнаходження: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Місячна, 28, офіс 1.

Отже, будь-яких порушень під час оформлення спірної податкової накладної судами не встановлено.

Згідно п 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно отриманої від постачальника товару квитанції №1 податкова накладна №49 від 26.12.2011 доставлена до ДПА України 28.12.2011, реєстраційний номер 9012994171, документ прийнятий і не повернутий відправнику.

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну від постачальника товарів, зареєстрованого як платника ПДВ, за операцією, що належать до його господарської діяльності, правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, судами вірно зазначено, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту, а також для донарахування грошових зобов'язань з ПДВ та зменшення від'ємного значення з цього податку, у відповідача відсутні, тому позов задоволено правомірно.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис)О.В. Муравйов