Ухвала суду № 37968342, 26.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/7712/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Цвіркуна Ю.І.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Віата»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 жовтня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року

у справі № 2а-1219/09/2770

за позовом Приватного підприємства «Віата»

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Віата» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000301503/102 від 14 квітня 2009 року та № 0000301503/1/102 від 26 червня 2009 року, прийнятих на підставі акту про результати камеральної перевірки податкової декларації від 27 березня 2009 року № 42/109/15-341/32789318.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 жовтня 2009 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 жовтня 2009 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ПП «Віата», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 жовтня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Балаклавському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі, посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 жовтня 2009 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя його правонаступником - ДПІ у Балаклавському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі, що підтверджується наказом ДПС України від 05 червня 2013 року № 38 «Про реорганізацію територіальних органів ДПС у м. Севастополі» та наказом ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя ДПС від 06 червня 2013 року № 240 «Про реорганізацію ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя ДПС».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволненню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя була проведена камеральна перевірка податкової декларації (розрахунку) щодо орендної плати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності, поданої ПП «Віата» за січень 2009 року, за результатами якої складений акт № 42/109/15-341/32789318 від 27 березня 2009 року (т.1 арк. справи 15).

Камеральною перевіркою було встановлено, що розмір податкового зобов'язання з орендної плати за землю, зазначений ПП «Віата» у розрахунку орендної плати, є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкового розрахунку пральником податку у відповідності до пункту 10.4 договору оренди землі період будівництва для ПП «Віата» закінчився 11 листопада 2006 року, з огляду на що, при розрахунку розміру орендної плати необхідно застосовувати грошову оцінку землі на наступний період після будівництва. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання на 5403,80 грн.

14 квітня 2009 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000301503/102, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Віата» суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю з юридичних осіб у сумі 5673,99 грн., у тому числі: за основним платежем - 5403,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 270,19 грн. (т.1 арк. справи 7 - зворотна сторона).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000301503/1/102 від 26 червня 2009 року на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідності до положень Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також умом договору оренди землі від 12 листопада 2004 року, укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією (орендодавцем) та ПП «Віата» (орендарем), обов'язок щодо розрахунку розміру орендної плати з урахуванням змін нормативної грошової оцінки земельної ділянки, узгодження цих змін покладено на позивача (орендаря), з огляду на що з 07 вересня 2007 року у позивача не було підстав для використання грошової оцінки земельної ділянки, встановленої не період будівництва до здачі об'єкта в експлуатацію.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Положеннями частини 1, пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постанова складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Таким чином, предметом позову є матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обставин, встановлених ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя під час проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Віата» з питання повноти нарахування та сплати в бюджет орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період: листопад - грудень 2008 року, результати якої оформлені актом № 41/108/15-341/32789318 від 27 березня 2009 року, під час якої було встановлено порушення позивачем статті 7 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження орендної плати за земельну ділянку на 9381,58 грн. (т.1 арк. справи 11-14), на підставі якого податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000291503/101 від 14 квітня 2009 року та № 0000291503/1/101 про визначення ПП «Віата» податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 9381,58 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4690,79 грн.

Проте, предметом позову, визначеним позивачем у даній справі, є скасування податкових повідомлень-рішень №0000301503/102 від 14 квітня 2009 року та № 0000301503/1/102 від 26 червня 2009 року, прийнятих на підставі акту «Про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо орендної плати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності, поданої ПП «Віата» за січень 2009 року» від 27 березня 2009 року №42/109/15-341/32789318, яким було встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку на 5403,80 грн.

Доказів щодо зміни позивачем предмету адміністративного позову або ж уточнення позовних вимог у відповідності до положень частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) матеріали справ не містять.

Отже, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без врахування предмету позову, визначеного позивачем у позовній заяві, та, відповідно, без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 жовтня 2009 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Віата» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 жовтня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Ю.І. Цвіркун