Ухвала суду № 37968300, 26.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/19983/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суд від 13 грудня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року

у справі № 2-а-13627/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000481800/1 від 21 вересня 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000481800/1 від 21 вересня 2010 року, прийняте стосовно ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ «УФК - Арієс» за період з 01 грудня 2009 року по 31 січня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 1983/18-33067821 від 10 серпня 2010 року.

За висновками акту перевірки (з урахуванням виправленої ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова помилки згідно листа від 16 серпня 2010 року за вих. № 4700/10/18-016) позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 295345,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту у грудні 2009 року та січні 2010 року суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаними ТОВ «УФК - Арієс» на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 2009 року № 02\11-Х, які складені з порушенням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в них невірно вказано місцезнаходження продавця, а саме: м. Харків, вул. Північна, буд. 4, з огляду на те, що у період виконання договору продавець не знаходився за юридичною адресою, про що листом від 18 червня 2010 року № 3426/7/18-015 ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова повідомила відповідача, а 30 листопада 2009 року Департаментом державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців Харківської міської ради повідомлено про незнаходження ТОВ «УФК - Арієс» за юридичною адресою. В підтвердження цього факту, податковим органом була отримана інформація з Єдиної реєстраційної палати, в якій зазначено, що 30 листопада 2009 року внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за адресою: м. Харків, вул. Північна, буд. 4.

21 вересня 2010 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000481800/1, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 443017,50 грн., в тому числі: 295345,00 грн. - за основним платежем, 147672,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки відповідачем не надано належних доказів щодо невідповідності виданих ТОВ «УФК - Арієс» податкових накладних вимогам чинного законодавства, з урахуванням того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «УФК - Арієс» податковим органом в акті перевірки не заперечувалась та підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також зважаючи на те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Положеннями абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно електронного реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться Державною податковою адміністрацією України, ТОВ «УФК - Арієс» на момент складання податкових накладних та здійснення господарських операцій з позивачем було платником податку на додану вартість, зареєстрованим в порядку, визначеному статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість», та мало відповідне свідоцтво платника податку на додану вартість.

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «УФК - Арієс» товарно-матеріальних цінностей податковим органом не заперечувався та підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: товарно-транспортними накладними, податковими та видатковими накладними (арк. справи 36-37, 41-48).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «УФК - Арієс», які були складені із дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суд від 13 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Ю.І. Цвіркун