Рішення № 37967945, 20.03.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц /796/1181/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - ПасинокВ.С.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Лужецькій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановила:

У липні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача КП «Київпастранс», в якому просив стягнути відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7596 грн. 34 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 850 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. та сплату судового збору - 218 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріального збитку 7596 грн. 34 коп., вартість проведеної оцінки матеріального збитку в розмірі 850 грн. та судовий збір в розмірі 218 грн.

Стягнуто з КП «Київпастранс» в дохід держави судовий збір в розмірі 11 грн. 40 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду та задовольнити позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказував, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.06.2013 року встановлено факт пошкодження автомобіля позивача, вину водія тролейбуса, яка є працівником відповідача, причинний зв'язок між діями та пошкодженням автомобіля позивача. Вважає, що ним було доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, на підтвердження якої надано достатньо доказів.

Крім того,висновок суду про відсутність доказів обсягу наданої правової допомоги суперечить фактичним обставинам справи, оскільки під час першого судового засідання представник позивача заявляв клопотання про залучення до матеріалів справи акту виконаних робіт з переліком, обсягом та вартістю всіх наданих йому послуг у відповідності до вимог згаданого вище закону. Вважає, що понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. обґрунтовані та документально підтверджені, а тому підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити; представник відповідача вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 08.06.2013 року о 9 год. 50 хв. на перехресті вулиць Касіяна та Якубовського у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Кіа», д.н. НОМЕР_2, належного на праві власності позивачу, та тролейбуса, бортовий номер 2916, належного КП «Київпастранс», яким керував водій - працівник підприємства - ОСОБА_3

Винним у настанні даної ДТП відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.06.2013 року визнаний водій тролейбуса - ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування завданої позивачу пошкодженням автомобіля матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із вимог ст. 1166, 1187, 1172 ЦК України та встановлених судом обставин про те, що шкода була заподіяна з вини працівника КП «Київпастранс» - водія ОСОБА_3 Згідно з висновком № 10/06 ТЗ від 12.06.2013 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Kia Magentis», д.н. НОМЕР_2, внаслідок пошкодження в ДТП становить 7596 грн. 34 коп.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача як власника джерела підвищеної небезпеки на користь позивача суми заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 7596 грн. 34 коп., а також суми, сплаченої позивачем за складання висновку про визначення вартості матеріального збитку, в розмірі 850 грн.

Рішення суду у викладеній частині сторонами не оскаржувалось, обов'язкових підстав для скасування рішення не вбачається, а тому рішення суду в цій частині колегія суддів не перевіряє.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що внаслідок пошкодження належного позивачу на праві власності автомобіля йому були завдані моральні страждання, які полягають у тому, що він на тривалий час втратив нормальний стан душевної рівноваги, оскільки позивач тривалий час провів на СТО та на проведенні товарознавчого дослідження; весь подальший час буде користуватись автомобілем, який втратив товарний вигляд. Крім того, використання даного автомобіля було необхідним дочці позивача ОСОБА_5, яка 11.06.2013 року мала на вказаному автомобілі виїхати на лікування до Алупкінського центру медичної реабілітації та санаторного лікування, оскільки вона є інвалідом другої групи. Проте у зв'язку з ДТП дочка позивача зі своїм чоловіком потрапили на лікування лише 12.06.2013 року. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінив у 10 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено обґрунтування моральної шкоди та формули розрахунку її компенсації, а на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, наявності такої шкоди, причинного зв'язку між діями відповідача та виникненням моральної шкоди, її розміру - не було надано доказів.

Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов'язків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, і вказані обставини не оспорювались відповідачем КП «Київпастранс», відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.06.2013 року, працівник КП «Київпастранс» - водій тролейбуса ОСОБА_3 08.06.2013 року о 9 год. 50 хв., на перехресті вул. Касіяна та вул. Якубовського в м. Києві, керуючи тролейбусом, бортовий номер 2916, не врахувала безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки «Кіа», д.н. НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила п. 13.3 ПДР України.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого ВРЕР-11 УДАІ у м. Києва 27.04.2010 року серії НОМЕР_6, власником автомобіля «Кіа» , д.н. НОМЕР_2, є позивач ОСОБА_2

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Отже, суд першої інстанції, встановивши наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди, оскільки матеріалами справи доведено факт пошкодження належного позивачу на праві власності автомобіля, вину водія тролейбуса ОСОБА_3, яка є працівником підприємства відповідача, причинний зв'язок між діями водія тролейбуса та пошкодженням майна позивача, дійшов суперечливих висновків про відсутність доказів викладених обставин, встановлення яких дає підстави вважати про заподіяння позивачу, як власнику пошкодженого автомобіля, моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди з огляду на ненаведення ним формули розрахунку її компенсації - не ґрунтуються на нормах матеріального права та суперечать встановленим по справі обставинам.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про доведення позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди з вини працівника відповідача, внаслідок пошкодження належного позивачу на праві власності автомобіля, а тому колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування завданої моральної шкоди, колегія суддів враховує вимоги ст. 23, 1167 ЦК України, а також те, що позивач зазнав душевних страждань, пов'язаних з пошкодженням належного йому майна, неможливістю користуватись майном у власних цілях, а також в інтересах сім'ї, у зв'язку з чим настали вимушені зміни у його життєвих стосунках, чим позивачу було заподіяно моральної шкоди. Зважаючи на викладене та виходячи із принципів розумності та справедливості, колегія суддів вважає, вважає, що розмір моральної шкоди 10000 грн., який просить стягнути позивач, є значно завищеним, і таким, що не відповідає ступеню перенесених страждань, а тому вважає правильним стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

З висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн., колегія суддів погоджується, оскільки позивачем та його представником не надано до суду належних доказів оплати такої допомоги.

Доводи апелянта щодо необхідності стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки підписана адвокатом ОСОБА_6 довідка № 21 від 01.07.2013 року про те, що ОСОБА_2 сплатив йому готівкою 3000 грн. за надання юридичної допомоги, не є платіжним документом, а тому не може підтверджувати надходження коштів на рахунок адвоката.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають судові витрати у розмірі сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги - 114 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 ( три тисячі) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 114 грн. 70 коп.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: