Рішення № 37967935, 26.03.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р.Справа № 916/72/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Дюндик Л.В. за довіреністю № 132 від 25.12.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Восток-Сервіс-Юг" до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 14 173,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Восток-Сервіс-Юг" (далі по тексту - ТОВ „Восток-Сервіс-Юг") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (далі по тексту - ДП „Іллічівський морський торговельний порт") про стягнення заборгованості в сумі 112 208,22 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості товару, придбаного згідно із умовами укладеного між сторонами по справі у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого посвідчується видатковими накладними № РН-000069 від 08.07.2013р., № РН-000068 від 08.07.2013р., № РН-000060 від 11.06.2013р., № РН-000053 від 28.05.2013р., № РН-000054 від 27.05.2013р., № РН-000052 від 27.05.2013р., № РН-000045 від 20.05.2013р. та № РН-000062 від 11.06.2013р.

В процесі розгляду даної справи позивачем згідно із заявою (вх. № 2-885/14 від 03.03.2014р.) було зменшено розмір заявлених позовних вимог, в результаті чого, ТОВ „Восток-Сервіс-Юг" просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 14 173,92 грн., яка виникла через невиконання відповідачем власних зобов'язань з оплати вартості товару, придбаного на виконання умов укладеного між сторонами по справі у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого посвідчується видатковими накладними № РН-000069 від 08.07.2013р., № РН-000068 від 08.07.2013р., № РН-000060 від 11.06.2013р. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

При цьому, згідно із клопотанням від 24.03.2014р. позивач просив суд розглянути справу за відсутності його повноважного представника.

Відповідач повністю заперечує проти позову, наголошуючи на його безпідставності та необґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі видаткових накладних № РН-000069 від 08.07.2013р. /а.с. 8/, № РН-000068 від 08.07.2013р. /а.с. 10/, № РН-000060 від 11.06.2013р. /а.с. 12/ ТОВ „Восток-Сервіс-Юг" було передано на користь ДП „Іллічівський морський торговельний порт" товар на загальну суму 14 173,92 грн. Про прийняття даного товару відповідачем свідчать підпис його представника, повноваження якого на прийняття товарно-матеріальних цінностей від позивача посвідчувались довіреностями № 943 від 05.07.2013р., № 944 від 05.07.2013р. та № 872 від 07.06.2013р.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" наголошено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу товару, вчинення якого посвідчується видатковими накладними № РН-000069 від 08.07.2013р., № РН-000068 від 08.07.2013р., № РН-000060 від 11.06.2013р. як первинними бухгалтерськими документами, в яких відображено зміст відповідних господарських операцій.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивачем прийняті на себе зобов'язання щодо передачі товару відповідачу були виконані належним чином, що, як вже зазначалося по тексту рішення вище, підтверджується видатковими накладними № РН-000069 від 08.07.2013р., № РН-000068 від 08.07.2013р., № РН-000060 від 11.06.2013р., за якими ДП „Іллічівський морський торговельний порт" було прийнято від ТОВ „Восток-Сервіс-Юг" визначене у даних документах майно вартістю 14 173,92 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В свою чергу, положеннями ст.ст. 251, 252 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При вирішенні питання щодо строків оплати товару у правовідносинах купівлі - продажу слід обов'язково застосовувати приписи ст. 692 ЦК України та мати на увазі той факт, що вказаною законодавчої нормою закріплено спеціальне для даних відносин правило щодо визначення порядку перебігу строку виконання грошового зобов'язання покупця з оплати вартості придбаної продукції, яке виникло на підставі відповідного договору купівлі-продажу. Так, строк виконання зобов'язання з оплати вартості придбаного товару починається для покупця з моменту прийняття ним товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інший строк оплати вартості товару не визначено угодою сторін або актами цивільного законодавства. У випадку, якщо угодою сторін не визначено строку виконання покупцем вказаного грошового зобов'язання, у суду відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 530 названого Кодексу, якою врегульовано порядок виконання зобов'язань, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що знайшло своє відображення у постанові від 28.02.2012р. № 5002-8/481-2011.

Так, при укладенні у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, сторонами по справі не було визначено строку виконання ДП „Іллічівський морський торговельний порт" грошового зобов'язання з оплати проданого позивачем товару, оскільки документи, якими посвідчувалось вчинення названої угоди, не містять застережень про зворотне. У зв'язку з викладеним, керуючись приписами ст. 692 ЦК України, порядок застосування якої відображено по тексту рішення вище, суд дійшов висновку, що відповідач мав оплатити вартість товару в сумі 14 173,92 грн., придбаного за видатковими накладними № РН-000069 від 08.07.2013р., № РН-000068 від 08.07.2013р., № РН-000060 від 11.06.2013р., з моменту прийняття переліченої у даному документі продукції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем прийняті на себе грошові зобов'язання з оплати вартості придбаного товару в сумі 14 173,92 грн. в порушення вимог ст. 692 ЦК України є невиконаними, в результаті чого на момент вирішення спору у ДП „Іллічівський морський торговельний порт" наявна заборгованість перед ТОВ „Восток-Сервіс-Юг" в сумі 14 173,92 грн.

За таких обставин, враховуючи нездійснення з боку відповідача оплати вартості придбаного за видатковими накладними № РН-000069 від 08.07.2013р., № РН-000068 від 08.07.2013р., № РН-000060 від 11.06.2013р. товару після його прийняття, керуючись положеннями ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог ТОВ „Восток-Сервіс-Юг" про стягнення з відповідача заборгованості за проданий товар в сумі 14 173,92 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, факт існування заборгованості ДП „Іллічівський морський торговельний порт" перед ТОВ „Восток-Сервіс-Юг" за придбаний на підставі видаткових накладних № РН-000069 від 08.07.2013р., № РН-000068 від 08.07.2013р., № РН-000060 від 11.06.2013р. товар в загальному розмірі 14 173,92 грн. витікає з положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих даний висновок суду, відповідачем під час розгляду даної справи надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ДП „Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ „Восток-Сервіс-Юг" суми основного боргу в розмірі 14 173,92 грн. відповідно до ст.ст. 11, 202, 207, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Судові витрати зі сплати судового збору згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672, п/р 26009114761 у банку ПАТ „Марфін Банк", МФО 328168/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Восток-Сервіс-Юг" /54055, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, буд. 51-Б, кв. 84, код ЄДРПОУ 34949354, п/р 26009012514980 у філії Південне РУ АТ Банку „Фінанси та кредит", МФО 326933/ суму основного боргу в розмірі 14 173 грн. 92 коп. /чотирнадцять тисяч сто сімдесят три грн. 92 коп./, судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 31.03.2014р.

Суддя С.П. Желєзна