Справа № 1-141, 2007 року

В И Р О К ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25 грудня  2007 року Диканський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді Гвоздик А.Є.

при секретарі Сігель Я.Ю.,

з участю прокурора Рощепи Я.В.,

Мамаєвої Є.М.,-

 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці с. Верхній Воронок Хомутовського району Курської області, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, невійськовозобов'язаного, пенсіонера міністерства оборони,  жителя АДРЕСА_1, раніше несудимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1. 22 грудня 2002 року близько 1З год. керуючи автомобілем ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, і рухаючись ним по автодорозі Полтава-Гадяч у напрямку м. Полтава на 21 км цієї дороги, маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити перешкоду для свого руху, в порушення вимог п.п. 2.3(6), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України допустив неуважність, своєчасно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не врахував особливості вантажу і стан свого транспортного засобу, який був значною мірою завантажений, не вжив заходів для зменшення швидкості свого автомобіля і в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Форд - Сієра», державний номер НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_2., який рухався попереду нього в попутному напрямку по його смузі руху.

 В результаті цього зіткнення потерпілому ОСОБА_2. та його дружині потерпілій ОСОБА_3. були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження по ознаці розладу здоров'я більше ніж 21 день.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. вини у вчиненні  злочину не визнав і пояснив, що 22 грудня 2002 року приблизно о 13 год., керуючи власним автомобілем ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі Полтава-Гадяч у напрямку м. Полтава. Не доїжджаючи до с. Стасі Диканського району побачив, що позаду в попутному йому напрямку рухається автомобіль «Форд-Сієра» червоного кольору. Через деякий час автомобіль «Форд Сієра» розпочав маневр обгону його автомобіля і він втратив його з поля зору. Після чого боковим зором побачив, що автомобіль «Форд-Сієра» рухається поряд з його автомобілем, передньою частиною трохи випередивши його автомобіль, і задню частину автомобіля Форд в результаті ожеледиці занесло на його проїжджу смугу. В результаті чого автомобіль Форд задньою правою частиною зачепив переднє ліве крило його автомобіля, в результаті чого його автомобіль частково втратив керування і відбулося зіткнення передньої частини його автомобіля та задньої частини автомобіля «Форд-Сієра». Після чого автомобіль потерпілого на незначну відірвався вперед, він застосував екстрене гальмування, але зупинити свій автомобіль не зміг, а автомобіль потерпілих допустив зіткнення з стовпом тросової огорожі, а потім три рази з його автомобілем. Вважає, що дії потерпілого ОСОБА_2. по керуванню автомобілем свідчать про порушення цим потерпілим правил дорожнього руху. Ці порушення стали причиною зіткнення автомобілів. Тому він винуватим себе у цій ДТП не вважає .

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд, не зважаючи на невизнання підсудним своєї вини, вважає її доведеною та такою, що підтверджується в повному обсязі наступною сукупністю доказів:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемами

до неї (а.с. 3-8 т. 1), з якого вбачається, що на 21 км автодороги Полтава-Гадяч

відбулося зіткнення автомобілів ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, під

керуванням підсудного ОСОБА_1., та «Форд-Сієра», державний номер НОМЕР_2,

під керуванням потерпілого ОСОБА_2., які рухалися в попутному напрямку, на

своїй смузі руху;

- протоколами огляду транспортних засобів та фототаблицями до них

(а.с. № 9 - 10 т.1, №36-39 т.1, №40-51,т. 1), з яких вбачається, що в результаті зіткнення автомобільВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, має технічні пошкодження в передній частині, а автомобіль «Форд-Сієра», державний номер НОМЕР_2, має технічні пошкодження взадній та передній частинах;

- показаннями потерпілого ОСОБА_2., який в судовому засіданні

пояснив, що 22 грудня 2002 року приблизно о 13 год. разом з дружиною рухався

на власному автомобілі «Форд - Сієра», державний номер НОМЕР_2 по автодорозі Полтава-Гадяч у напрямку м. Полтава із швидкістю близько 80 км/год. На 21 км вказаної автодороги його автомобіль наздогнав автомобіль ВАЗ-2105 білого кольору, який рухався попереду в попутному напрямку з трохи меншою швидкістю. Пересвідчившись у відсутності інших транспортних засобів, він ввімкнув показник лівого повороту і розпочав маневр обгону автомобіля ВАЗ. Проїхавши деякий час по смузі зустрічного руху і переконавшись, що автомобіль підсудного ОСОБА_1. залишився далеко позаду, і більше його автомобіль не створює ніякої перешкоди для руху автомобілю ВАЗ, він ввімкнув правий показник повороту і повернувся на свою смугу руху. Проїхавши незначну відстань він відчув сильний удар в задню частину свого автомобіля та побачив, що автомобіль ВАЗ знаходиться позаду, дуже близько від його автомобіля. Від цього удару його автомобіль понесло на праве узбіччя дороги, де його автомобіль декілька разів вдарився в стовпи тросової огорожі дороги, а автомобіль підсудного винесло на ліве узбіччя дороги. Після цього він втратив свідомість. Внаслідок ДТП йому були причинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості ;

- показаннями потерпілої ОСОБА_3., яка в судовому засіданні пояснила, що 22 грудня 2002 року близько 13 год. вони з чоловіком, який був за кермом їх автомобіля «Форд-Сієра», рухалися по автодорозі Полтава-Гадяч у напрямку м. Полтава. Не доїжджаючи до с. Стасі Диканського району вони наздогнали автомобіль білого кольору, який обігнали і, після повернення на свою смугу руху їх автомобіль проїхав деяку відстань після чого вона відчула сильний удар в задню частину свого автомобіля і втратила свідомість. В наслідок неправомірних дій підсудного ОСОБА_1. їй були причинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості;

- протоколом відтворення обстановки і обставин скоєння злочину (а.с. №118 - 130 т.2), з якого вбачається, що підсудний ОСОБА_1. та потерпілий ОСОБА_2 кожний на місцевості показали та розповіли яким чином рухалися їх автомобіля, як був здійснений обгін автомобіля підсудного, яке було після цього розташування транспортних засобів, де відбулося зіткнення їх;

- висновком судової транспортно - трасологічної експертизи № 483 від 12

лютого 2004 року та фототаблицями до нього (а.с. №141-154 т.1), з якого вбачається,

що показання підсудного ОСОБА_1. стосовно механізму пригоди з

врахуванням технічних пошкоджень автомобіля ВАЗ-2105 і слідової інформації,

зафіксованої на місці пригоди, є технічно-неспроможними, в той час, як покази

водія автомобіля «Форд - Сієра» ОСОБА_2. в частині механізму пригоди є

технічно спроможними;

- висновком судово - автотехнічної експертизи (а.с.№161-162т.1), з якого вбачається, що керуючи автомобілем підсудний ОСОБА_1. мав технічну

можливість попередити зіткнення з автомобілем «Форд - Сієра» під керуванням

потерпілого ОСОБА_2., однак не виконав вимог п. 12.3 Правил дорожнього

руху, порушення яких знаходиться з технічної точки зору у причинному зв'язку з

даною дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що наступили, в той

час, як в діях водія автомобіля «Форд - Сієра» ОСОБА_2. невідповідностей

вимогам Правил дорожнього руху не вбачається;

- висновком повторної комісійної транспортно - трасологічної експертизи та автотехнічної експертизи (а.с. № 206 - 220 т.2), з якого вбачається, що показання підсудного ОСОБА_1. про механізм ДТП згідно даних про технічні пошкодження транспортних засобів та його ж показання про обставини і механізм зіткнення при проведенні відтворення обстановки та події ДТП від 11. 10. 2005 року є технічно неспроможними, в той час як показання водія автомобіля «Форд - Сієра» ОСОБА_2 про механізм ДТП згідно даних про технічні пошкодження транспортних засобів та його ж показання під час відтворення обстановки події ДТП є технічно спроможними. Технічна можливість уникнути зіткнення для підсудного ОСОБА_1. визначалась виконання ним вимог п.п. 12.3. та 13.1. Правил дорожнього руху України, однак, дії його не відповідали названим вимогам правил дорожнього руху і знаходяться в причинному зв'язку з ДТП. В діях же водія автомобіля «Форд - Сієра» ОСОБА_2 не вбачається невиконання Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв'язку з виникненням ДТП;

- показаннями експерта ОСОБА_4.,  дослідженими в судовому засіданні ( а.с.№ 255 зворот - 257 т.2 ) з яких вбачається, що експерт ОСОБА_4., який був попереджений про кримінальну відповідальність роз'яснив та підтримав висновки повторної та додаткової комісійної транспортно - трасологічної і автотехнічної експертизи та пояснив, що аналіз обставин і механізму ДТП свідчить про те, що підсудний при керуванні автомобілем не вибрав безпечних швидкості його руху та дистанції і це стало причиною зіткнення керованого ним автомобіля ВАЗ - 2105 з автомобілем «Форд - Сієра», що рухався попереду нього в попутному напрямку по одній і тій же смузі руху, що і автомобіль підсудного;

- висновками судово-медичної експертизи потерпілих ОСОБА_2. та ОСОБА_3. (а.с. № 93-94 т.1, №103-105 т.1), про те, що вказаним потерпілим в результаті дорожньо - транспортної пригоди були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження;

Виходячи з викладеного в сукупності, суд вважає вірною кваліфікацію злочинних дій підсудного ОСОБА_1. за ст. 286 ч. 1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, які спричинили потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, так як він 22 грудня 2002 року в результаті неуважності допустив порушення Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем ВАЗ-2105, допустив зіткнення з автомобілем «Форд - Сієра» під керування потерпілого ОСОБА_2., який рухався попереду нього в попутному напрямку по його смузі руху, в результаті чого потерпілому ОСОБА_2. та його дружині потерпілій ОСОБА_3. були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, що передували ДТП, дані про механізм зіткнення автомобілів підсудного і потерпілого ОСОБА_2, відомості про це, одержані при відтворені обстановки ДТП на місцевості з участю підсудного і потерпілого ОСОБА_2, показання, які в попередніх судових засіданнях давали експерти., суд приходить до переконання, що висновок судової транспортно - трасологічної експертизи від 12. 02. 2004 року (а.с. № 141 - 145 т.1), висновок судово - автотехнічної експертизи від 25. 02. 2004 року (а.с. № 161 - 162 т.1), висновок додаткової комісійної транспортно - трасологічної і автотехнічної експертизи від 24. 05. 2005 року (а.с. № 48 - 54 т.2) за виключенням висновку цієї експертизи по питаннях № 5, 7 на (а.с. № 53 т.2 зворот), висновок повторної комісійної транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи від 26. 09. 2006 року ( а.с. № 206 - 220 т.2), висновок додаткової цієї ж експертизи від 28. 09. 2006 року (а.с. № 202 - 203 т.2) є обґрунтованими. Зважаючи на те, що вказані висновки експертиз в їх сукупності стосовно підсудного ОСОБА_1. є обґрунтованими, суд вважає за необхідне покласти їх в основу обвинувального вироку.

Виходячи з вищевикладених обставин суд вважає безпідставними твердження підсудного ОСОБА_1. про необґрунтованість та необ'єктивність наведених вище висновків судово - автотехнічних експертиз та розцінює це твердження його як спробу уникнути відповідальності за вчинення ДТП.

Разом з цим, суд не бере до уваги висновки спеціаліста по справі (а.с. № 19 - 21 т.1, 66 - 71 т.1), висновок додаткової комісійної транспортно - трасологічної експертизи в частині висновку по питаннях № 5, 7 (а.с. № 53 т.2 зворот) та висновок додаткової комісійної транспортно - трасологічної і автотехнічної експертизи від 15. 12. 2005 року (а.с. № 155 - 158 т.2) в частині того, що потерпілий ОСОБА_2 допустив порушення правил дорожнього руху і це стало причиною ДТП, так як вони суперечать об'єктивним обставинам справи. Як було встановлено судом, що висновки спеціалістами складалися без наявності у них всіх необхідних даних щодо ДТП, а висновки названих вище експертиз також і без всебічного урахування динаміки руху автомобілів, їх механізму зіткнення, дій при цьому як підсудного, так і потерпілого ОСОБА_2

Суд вважає такими, що не відповідають дійсності, твердження підсудного ОСОБА_1. про те, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди послужило те, що при здійсненні обгону автомобіль «Форд - Сієра» під керуванням потерпілого ОСОБА_2. в результаті заносу правою передньою частиною зачепив ліве переднє крило та ліву декоративну накладку бампера його автомобіля ВАЗ-2105, так як у своїх первинних поясненнях, даних на місці ДТП та через кілька днів після нього, коли у пам'яті були свіжі спогади про подію, підсудний ОСОБА_1. не вказував про дану обставину і в судовому засіданні заявив, що не відчув даного удару під час руху, а зробив висновок про таке зіткнення лише через кілька місяців після пригоди. В той час, як експертом в судовому засідання від 26 травня 2003 року, що відображено в протоколі судового засідання від вказаного числа ( а.с. № 305-325 т.1) було пояснено, що при наявності такого удару в момент удару повинна була розбитись ліва передня фара автомобіля ВАЗ-2105, чого в дійсності не сталося.

Як було встановлено під час розгляду справи, що підсудний ОСОБА_1. побачивши, що його автомобіль по зустрічній смузі руху обганяє автомобіль під керуванням потерпілого ОСОБА_2, який після обгону став рухатися по цій же смузі руху, що і автомобіль підсудного, при цьому продовжуючи рух за автомобілем потерпілого ОСОБА_2 він не обрав безпечну швидкість руху та дистанцію в результаті чого наздогнав автомобіль «Форд - Сієра», що рухався попереду нього, та допустив з ним зіткнення, хоча п. 1.10 Правил дорожнього руху України вказує, що безпечна дистанція - це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі , яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь - якого маневру. Цей факт в судовому засіданні не заперечував і сам підсудний.

Суд не приймає до уваги і твердження підсудного про те, що йому не вистачило часу для своєчасної реакції та застосування гальмування, через те, що з моменту виявлення ним перешкоди до моменту удару пройшло лише 1-1,5 сек., так як, згідно пояснень які давав у судовому засіданні 26 травня 2003 року експерт ., що відображено в протоколі судового засідання від вказаного числа ( а с. № 305 - 325  т.1). Пояснив, що в даній дорожній ситуації реакція водія спрацьовує на протязі 0,8 сек.

В підтвердження неспроможності цього твердження підсудного ОСОБА_1 є показання дані ним під час розгляду справи, з яких слідує, що небезпека, яку водій об'єктивно спроможній був виявити, для підсудного ОСОБА_1. вона настала з часу коли автомобіль потерпілого став завершувати маневр обгону на зустрічній смузі руху. Тому суд вважає, що з цього моменту до часу зіткнення автомобілів у підсудного ОСОБА_1. було достатньо часу для вжиття заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або для безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Як вбачається з пояснень потерпілих та і самого підсудного під час виникнення ДТП транспортних засобів, які б рухалися в попутному або зустрічному напрямку на автодорозі не було.

Суд також не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_5. про те, що під час обгону автомобіль «Форд-Сієра» серединою своєї правої бокової частини двічі ударив автомобіль ВАЗ-2105 в ділянку лівого заднього крила та лівих задніх дверей , так як ці покази спростовуються як показами потерпілих, так і показами самого підсудного.

Виходячи з викладеного, суд вважає безпідставними твердження підсудного про те, що в його діях не мається складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, дані про особу підсудного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд приймає до уваги, що підсудний вчинив злочин невеликої тяжкості та з необережності.

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного суд враховує його вік, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд по справі не вбачає.

Приймаючи до уваги викладене вище, те, що після ДТП потерпілі по справі мають задовільний стан здоров'я, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням підсудному за вчинене буде призначення йому покарання у вигляді штрафу без позбавлення підсудного права керувати транспортними засобами.

При цьому, враховуючи, що на день постановлення вироку минув трьохрічний строк згідно ст. 49 КК України притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за вчинення злочину невеликої тяжкості, який мав місце 22 грудня 2002 року, то при таких обставинах підсудний відповідно до положень ст.ст. 49 ч.1, 74 ч.5 КК України підлягає звільненню від призначеного покарання.

Враховуючи те що в судовому засіданні позивачка ОСОБА_3. відмовилася від заявленого в судовому засіданні клопотання про збільшення матеріальної шкоди у зв'язку з інфляцією і погодилася з доведеним в судовому засіданні розміром майнової шкоди, що становить 16 787 грн. 84 коп. і складається з ринкової вартості автомобіля «Форд - Сієра» 16 690 грн. 17 коп. (а.с. № 174 - 179 т.1) та підтверджених документально витрат понесених нею на придбання медпрепаратів по лікуванню після ДТП в сумі 97 грн. 67 коп., суд вважає за необхідне стягнути вказану суму з підсудного ОСОБА_1., так як ця шкода була заподіяна вказаній потерпілій в наслідок його необережних дій. В задоволенні іншої частини позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_3. слід відмовити через відсутність доказів у справі, які б свідчили, що витрати нею грошових коштів були зроблені на лікування наслідків травм у ДТП.

Так як з приводу отриманих травм в ДТП з вини підсудного потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3. знаходилися на стаціонарному лікуванні в лікувальному закладі і на це лікування їх було затрачено в загальній сумі 1 506 грн. 96 коп., то ці кошти підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_1. та задоволенню про це відповідного позову прокурора Диканського району.

Розглядаючи змінені позовні вимоги потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди , розмір якої позивачі змінили в судовому засіданні, суд враховує, що в результаті вчиненого з вини підсудного ДТП кожному з цих потерпілих були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, вони через це перенесли фізичний біль, хвилювання, страждання, не могли користуватися автомобілем через його пошкодження, були порушені їх нормальні життєві зв'язки, що згідно закону є моральною шкодою, яка підлягає відшкодуванню цим потерпілим підсудним по справі, з вини якого вона завдана.

 

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди кожному із потерпілих, суд враховує як обставини її заподіяння, глибину моральних страждань потерпілих, так і те, що вона була завдана їм підсудним при необережній формі його вини. Виходячи з цього, суд вважає необхідним у відшкодування моральної шкоди кожному з потерпілих стягти з підсудного по 3000 грн., а у задоволенні іншої частини позовних вимог потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

 У зв'язку з відмовою прокурора як позивача в судовому засіданні від позовних вимог про стягнення з підсудного 119 грн. 66 коп. за лікування потерпілої ОСОБА_3. з приводу видалення пупкової грижі, так як це не було пов'язане з наслідками ДТП, то провадження по справі в цій частині підлягає закриттю за відмовою позивача від цих позовних вимог.

Враховуючи, що по справі за рахунок бюджетних коштів проводилося ряд автотехнічних досліджень та експертиз, в тому числі і через незгоду з ними підсудного, на що було затрачено в загальному розмірі 5 623 грн. 42 коп., які є судовими витратами по справі , то згідно зі ст. 93 КПК України суд вважає необхідним стягти їх із підсудного в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321-324, 327, 332-335, 339  КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та за цією статтею призначити йому покарання у вигляді 850 (вісімсот п'ятдесяти ) грн. штрафу в доход держави без позбавлення його права керувати транспортними засобами.

Згідно ст.ст. 49 ч.1, 74 ч.5 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від призначеного йому покарання у вигляді 850 грн. штрафу у зв'язку із закінченням на день постановлення вироку трьохрічного строку притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1. до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді підписки про невиїзд.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3. задоволити частково.

Стягти із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 16 787 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 84 коп. матеріальної шкоди та 3000 ( три тисячі ) грн. моральної шкоди, а всього 19 787 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 84 коп.

У задоволенні іншої частини її позовних вимог відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволити частково.

Стягти із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 (три тисячі ) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини його позовних вимог відмовити.

Задоволити позов прокурора Диканського району.

Стягти з ОСОБА_1 1 506 (одну тисячу п'ятсот шість) грн. 96 коп. витрат на лікування потерпілих в стаціонарних умовах лікарні на користь Полтавської обласної клінічної лікарні на р/р 35424004001147 в УДК в Полтавській області , МФО 831019, код ЗКПУ 01999106.

Провадження по справі у частині позову прокурора Диканського району в інтересах Полтавської обласної клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_1. 119 (сто дев'ятнадцяти ) грн. 66 коп. закрити у зв'язку з відмовою прокурора як позивача від цих позовних вимог в судовому засіданні.

Стягти із ОСОБА_1 5 623 (п'ять тисяч шістсот двадцять три) грн. 42 коп. судових витрат по справі на проведення автотехнічних досліджень та експертиз в доход держави на р/р 35224001001005 в УДК у Полтавській області, МФО 831019.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд.

Головуючий : (підпис)

Вірно: Суддя Диканського районного суду А.Є.Гвоздик