Ухвала суду № 37967609, 26.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 р.Справа № 820/11229/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський хлібний дім" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

14 листопада 2013 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський хлібний дім" (далі - ТОВ "Харківський хлібний дім"), звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача - Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Основ'янська ОДПІ), що прийняті 25.06.2013 року на підставі висновків Акту перевірки від 06.06.2013 року № 2839/22.1-04/33121527:

- № 0001300221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 50677,00 грн., з яких 43782,00 грн. - за основним платежем, 6895,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санціями;

- № 0001330221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 257928, 75 грн., з яких 206343,00 грн. - за основним платежем, 51585,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані хибністю висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки щодо порушення вимог Податкового кодексу України (далі ПК України) при здійсненні господарської діяльності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року адміністративний позов ТОВ "Харківський хлібний дім" задоволено в повному обсязі, скасовано податкові повідомлення - рішення від 25.06.2013 року №0001300221, №0001330221 Основ'янської ОДПІ, прийнятих на підставі Акту перевірки від 06.06.2013 року № 2839/22.1-04/33121527.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Основ'янська ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог підприємства у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Основ'янської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Харківський хлібний дім" (код ЄДРПОУ 33121527) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.06.2013 року № 2839/22.1-04/33121527 (том 1, а.с.12 - 48), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог, а саме:

- вимог п.8.1 ст. 8 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств " (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97- ВР із змінами та доповненнями), пп.138.1, п. 138.2, п.138.8, ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податковою Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у загальній сумі 43782 грн., у т.ч. за 1 квартал 2010 року у сумі 0 грн., за 1-2 квартали 2010 року у сумі 0грн., за 1-3 квартал 2010 року у сумі 0 грн., за 1-4 квартали 2010 року у сумі 6508 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 5906 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 2768 три., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 5536 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 10300 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 5267 грн., за 1-2 квартали 2012 року у сумі 10534 грн., за 2-3 квартали 2012 року у сумі 15801 грн., за 1-4 квартали 2012 року у сумі 21068 грн.;

- пп. 7.4.1 пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 206343 грн., у т.ч. за вересень 2010 року у сумі 50065 грн., за листопад 2011 року у сумі 50234 грн., за жовтень 2012 року у сумі 40240 грн., за листопад 2012 року у сумі 46404 грі., за грудень 2012 року у сумі 19400 грн.;

- п.2.8 Положення №637, що призвело до перевищення ліміту каси 21.01.2011р. в сумі 431,26 грн.;

- пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164. пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за перевіряемий період на загальну суму 1280,82 грн., в тому числі за 2011р. - на 1280,82 грн.

- ст. 51 глави 2, пп. 70.16.1 п. 70.16 ст. 70 глави 6 розділу II, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, а саме в наданих до податкового органу Податкових звітах за формою 1-ДФ за період з II кв. 2011р. по V кв. 2012р. не завжди вірно та в повному обсязі відображались дані щодо нарахованого сплаченого доходу контрагентам - постачальникам - фізичним особам - підприємцям.

Вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на наступне:

- згідно наданих до перевірки документів та аналізу даних рахунку бухгалтерського обліку 105 "Транспортні засоби" встановлено, що за перевіряємий період на балансі підприємства, у складі основних засобів, лічаться транспортні засоби типу VW Crafter Kasten 35 коротка база 2.5 I TDI, придбаного у ТОВ "Автодом Харків", та VW T5 Kasten 2.0 TDI, отриманий від ТОВ "Порше Лізинг Україна" (код 35571472) на загальну суму 300390,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50065,00 грн.) сума без ПДВ 250325,00 грн. Відповідно наданої підприємством інформації встановлено, що транспортний засіб типу VW T5 Kasten 2.0 TDI, введений в експлуатацію 05.08.2010 року, первісна вартість 262263,62 грн., у т.ч. вартість згідно прибуткової накладної - 250325,00 грн., послуги по реєстрації автомобілів з видачей свідоцтва о реєстрації та номерних знаків, експертні послуги, комп'ютерно - інформаційні послуги - 9994,83 грн., в грудні 2010 року збільшена балансова вартість на суму ремонту - 1943,79 грн. Строк експлуатації 5 років з 05.08.2010 року;

- перевіркою встановлено, що ТОВ "Харківський хлібний дім" за період з 05.08.2010 року по 31.03.2011 року включено до складу витрат амортизаційні відрахування по транспортному засобу типу VW T5 Kasten 2.0 TDI на загальну суму 49655,14 грн;

- згідно наявних документів, на підставі яких проводилась перевірка, не встановлено транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства стосовно фактичного використання вказаних автомобілів в господарській діяльності підприємства, відсутня транспортна документація (подорожні листи), документи підтверджуючі перевезення вантажів, а також документи підтверджуючі використання пального, запчастин, матеріалів та інші документи підтверджуючі використання вказаних транспортних засобів в господарській діяльності підприємства.

На підставі акту перевірки від 06.06.2013 року №2839/22.104/33121527 Основ'янською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.06.2013 року:

- № 0001300221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 50677,00 грн., з яких 43782,00 грн. - за основним платежем, 6895,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санціями;

- № 0001330221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 257928, 75 грн., з яких 206343,00 грн. - за основним платежем, 51585,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Харківський хлібний дім" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Щодо порушення положень п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.1, п. 138.2, п.138.8, ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України" та пп. 7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд зазначає наступне:

Як з'ясовано судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень за даним порушенням слугували відображені в акті перевірки № 2839/22.1-04/33121527 від 06.06.13 висновків відповідача про порушення п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.1, п. 138.2, п.138.8, ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України та пп. 7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з придбання транспортних засобів типу VW Crafter Kasten 35 коротка база 2.5 I TDI та VW T5 Kasten 2.0 I TDI та включення до складу витрат суми амортизаційних відрахувань по цим транспортним засобам, які не були задіяні в господарських операціях підприємства.

Суд встановив, що спір склався з приводу правильності обчислення податку на прибуток та ПДВ за період з ІІІ кварталу 2010 року по IV квартал 2012 року. Слід відзначити, що на момент настання вказаних звітних податкових періодів правовідносини з приводу справляння податку на прибуток були унормовані до 01.04.11 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 N334/94-ВР, а з 01.04.11 - Податковим кодексом України, правовідносини з приводу обчислення ПДВ до 01.01.11 врегульовувались приписами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР.

Як вбачається з положень п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності є валовими витратами виробництва та обігу.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до положень пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витратами вважаються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

При цьому згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Зокрема, амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів для використання в господарській діяльності (п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України).

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави дійти висновку, що для визначення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємства необхідно мати такі показники як сума валового доходу, сума валових витрат платника податку та сума амортизаційних відрахувань.

При цьому, вказані елементи податкового органу визнаються та рахуються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

З приводу викладених в акті суджень ОДПІ з податку на додану вартість суд відмічає, що за визначенням п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Означені положення знайшли своє відображення і у пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до Податкового кодексу України, правила визначення податкового кредиту з ПДВ регламентовані п. 198.3 ст. 198 цього кодексу, яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю, відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У силу встановленого приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України застереження не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, визначальними факторами для здійснення амортизаційних відрахувань, віднесення суми витрат до складу витрат, а суми податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, є наявність зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Судом встановлено, що ТОВ "Харківський хлібний дім" придбало у ТОВ "Автодом Харків" на підставі договору № АДЗкА01190 від 06.10.11р. транспортний засіб типу VW Crafter Kasten 35 коротка база 2.5 I TDI на суму 301401,60 грн., у т.ч. ПДВ - 50233,60 грн.

Також, ТОВ "Харківський хлібний дім" на підставі договору про фінансовий лізинг від 26.07.10 № 00002113, укладеного з ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА", отримало у лізинг транспортний засіб типу VW T5 Kasten 2.0 I TDI загальною вартістю 300 390,00 грн., у т.ч. ПДВ - 50065,00 грн.

Вказані транспортні засоби підприємством були визнані активом (зараховані на баланс), введені в експлуатацію та віднесені до основних засобів зі строком корисного використання - 5 років, що підтверджується відповідними наказами № 97-П від 17.10.11р. та № 53-П від 05.08.10р.

На підтвердження доводу, що транспортні засоби типу VW Crafter Kasten 35 коротка база 2.5 I TDI та VW T5 Kasten 2.0 I TDI були задіяні в господарських операціях підприємства, позивачем надані до суду: подорожні листи за період з 2010 року по 2012 рік, акти списання пального за період з 2010 року по 2012 рік, фіскальні чеки та податкові накладні на придбання пального, звіти про використання коштів, видані на відрядження за період з 2010 року по 2012 рік, наряди-замовлення та податкові накладні на проведення ремонту (технічного обслуговування) транспортних засобів за період з 2011 року по 2013 рік, накази "Про тимчасові індивідуальні норми витрат дизельного палива" № 54-П від 05.08.10, від 01.02.11 № 72, від 17.10.11 № 100-П/1, виписки по рахунку ТОВ "Харківський хлібний дім".

Згідно матеріалів справи, документи, а саме: накази "Про затвердження штатного розкладу" та штатні розклади від 01.07.10 № 50, від 31.12.10 № 62-П, від 01.02.11 № 65-П, від 31.03.11 № 80-П/1, від 30.09.11 № 94-П, від 30.12.11 № 106-П, від 01.03.12 № 4-П, від 30.03.12 № 5-П, від 18.05.12 № 7-П, від 26.06.12 № 8-П, від 15.11.12 № 10-П, накази "Про призначення відповідальної особи за транспорт" від 01.02.11 № 72-п/2, від 17.10.11 № 98-П, від 17.10.11 № 100-П, від 03.01.12 № 1-П, від 03.01.12 № 3-П, від 03.01.12 № 95-П, накази "Про призначення водія та розширення обов'язків" від 01.02.11 № 67-П, від 03.10.11 № 95-П, від 03.01.12 № 5-К, від 04.01.11 № 20-К та податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі 1-ДФ за період з 2010 року по 2012 рік, засвідчують факт наявності у штаті позивача водіїв та нарахування останнім заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88.

Отже, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

З пояснень представника позивача (том 6, а.с. 33-35), колегією суддів встановлено, що необхідність придбання транспортних засобів була викликана виробничою потребою. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності ТОВ "Харківський хлібний дім" є: 46.31 оптова торгівля фруктами й овочами; 46.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Придбанні транспортні засоби використовувались позивачем для доставки товару їх покупцям.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ТОВ "Харківський хлібний дім" відносив до складу витрат витрати на ремонт транспортних засобів, витрати на оплату процентів по договору від 26.07.10р. № 00002113 про взяття у фінансовий лізинг транспортний засіб типу VW T5 Kasten 2.0 I TDI, витрати по оплаті праці за виконання обов'язків водіїв. Факт правомірності формування вказаних витрат позивачем підтверджується актом перевірки № 2839/22.1-04/33121527 від 06.06.13 (сторінки акту 8,9,11) та не спростовувався відповідачем, що також свідчить про використання ТОВ "Харківський хлібний дім" транспортних засобів у власній господарській діяльності.

Як вбачається із пояснень представника відповідача, при транспортуванні товару позивачем товарно-транспортні накладні не складалися.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно п. 11.1, п. 11.3, п. 11.4, п. 11.5, п. 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

ТТН є документом для перевезення вантажу, її наявність обов'язкова лише для учасників транспортного процесу - Перевізника, Експедитора, Вантажоотримувача та Вантажовідправника. ТТН, відповідно до ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України підтверджує саме факт укладення договору перевезення вантажу.

Отже товарно-транспортна накладна призначена для обліку переміщення ТМЦ та розрахунків за їх перевезення, та визначає взаємовідносини між перевізником та замовником по виконанню перевезення вантажу для обліку транспортної роботи.

ТОВ "Харківський хлібний дім" не здійснювало вантажні перевезення на договірних умовах, а відповідно обов'язок по виписуванню ТТН у нього не виникав.

Позивач здійснював вантажні перевезення для власних потреб. Документи, на підставі яких виконуються такі вантажні перевезення визначені у статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01. N 2344-III та у Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджених постановою КМ України від 25.02.09 № 207. До їх переліку входять:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, ТТН не є обов'язковим документом для перевезення вантажів для власних потреб. Документом на підставі якого виконується таке внутрішнє перевезення вантажів є звичайна супровідна видаткова накладна на товар.

Таким чином всі умови для формування податкового кредиту та включення до складу витрат суми амортизаційних відрахувань по транспортним засобам типу VW Crafter Kasten 35 коротка база 2.5 I TDI та VW T5 Kasten 2.0 I TDI ТОВ "Харківський хлібний дім" здійснено відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.1, п. 138.2, п.138.8, ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України та пп. 7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо вказаного в акті перевірки порушення положень п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення за дане порушення слугувало відображене в акті судження суб'єкта владних повноважень про порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: віднесення платником податків до податкового кредиту податкові накладні, не підтверджені відповідними документами на загальну суму 106 043,76 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року у сумі 40 239,88 грн. за податковою накладною № 85 від 17.10.12, виданою ТОВ "Пуратос України" на загальну суму 241439, 28 грн., у т.ч. ПДВ - 40 239,88 грн., за листопад 2012 року у сумі 46 403,88 грн. за податковою накладною № 41 від 08.11.12, виданою ТОВ "Пуратос України" на загальну суму 278423,28 грн., у т.ч. ПДВ - 46 403,88 грн., за грудень 2012 року у сумі 19 400,00 грн. за податковою накладною № 11 від 03.12.12, виданою ТОВ "Катеринопільський агропродукт" на загальну суму 116400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 19 400,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що правила визначення податкового кредиту з ПДВ регламентовані п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст. 200 ПК України)

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з наявних у справі документів, 01.03.12р. між ТОВ "Харківський хлібний дім" та ТОВ "Пуратос України" було укладено договір дистрибуції № 34, предметом якого є поставка хлібопекарської та кондитерської продукції.

Відповідно до умов договору ТОВ "Пуратос України" поставив позивачу продукцію на загальну суму 519862,58 грн., у т.ч. ПДВ - 86643,76 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.10.12 № РН-0001614; ТТН № 000683 від 17.10.12; видатковою накладною від 08.11.12 № РН-0001736; ТТН № 000726 від 08.11.12, а також податковими накладними № 85 від 17.10.12 на загальну суму 241439, 28 грн., у т.ч. ПДВ - 40 239,88 грн. та № 41 від 08.11.12 на загальну суму 278423,28 грн., у т.ч. ПДВ - 46 403,88 грн.

Судом встановлено, що податкова накладна № 85 від 17.10.12 була отримана позивачем 01.11.12, а податкова накладна № 41 від 08.11.12 - 01.12.12, що підтверджується листами ТОВ "Пуратос України" від 01.11.12 № 486/1, від 01.12.12 № 532/1 та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року та за грудень 2012 року.

Також, між ТОВ "Харківський хлібний дім" (у якості покупця) та ТОВ "Катеринопільський агропродукт" (у якості постачальника) укладений договір № 453-11 від 03.04.12, предметом якого є поставка продукції згідно специфікацій.

На виконання вимог договору ТОВ "Катеринопільський агропродукт" поставив позивачу продукцію - маргарин столовий, що підтверджується видатковою накладною від 03.12.12 № 4314, ТТН від 03.12.12 № 10 ААВ та податковою накладною № 11 від 03.12.12 на загальну суму 116 400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 19 400,00 грн.

Відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року, податкова накладна № 11 від 03.12.12 отримана -03.12.12.

На виконання вимог п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на підставі отриманих податкових накладних ТОВ "Харківський хлібний дім" сформував податковий кредит:

- у листопаді 2012 року на суму 40 239,88 грн. за податковою накладною № 85 від 17.10.12, виданою ТОВ "Пуратос України" на загальну суму 241439, 28 грн., у т.ч. ПДВ - 40 239,88 грн.;

- у грудні 2012 року на загальну суму 65803,88 грн. за податковою накладною № 41 від 08.11.12, виданою ТОВ "Пуратос України" на загальну суму 278423,28 грн., у т.ч. ПДВ - 46 403,88 грн., та за податковою накладною № 11 від 03.12.12, виданою ТОВ "Катеринопільський агропродукт" на загальну суму 116400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 19 400,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, суми сформованого податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ТОВ "Харківський хлібний дім" не відносило до складу податкового кредиту жовтня 2012 року суму ПДВ у розмірі 40 239,88 грн. за податковою накладною № 85 від 17.10.12, виданою ТОВ "Пуратос України" та у листопаді 2012 року суму ПДВ у розмір 46 403,88 грн. за податковою накладною № 41 від 08.11.12, виданою ТОВ "Пуратос України". Суми ПДВ по податковій накладній № 85 від 17.10.12 були віднесенні позивачем до складу податкового кредиту листопада 2012 року, по податковій накладній № 41 від 08.11.12 відповідно грудня 2012 року. Вказаний факт підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за листопад та грудень 2012 року, додатками до вказаних декларацій № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року та за грудень 2012 року.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому, колегія суддів вважає, що відповідач не навів достатніх доводів для спростування достовірності відомостей первинних документів податкових накладних та інших податкових документів, поданих платником податків на підтвердження факту формування податкового кредиту у листопаді 2012 року на суму 40 239,88 грн. за податковою накладною № 85 від 17.10.12 та у грудні 2012 року на загальну суму 65 803,88 грн. за податковими накладними № 41 від 08.11.12 та № 11 від 03.12.12.

Отже, формування податкового кредиту платником ПДВ здійснено відповідно до п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті 25.06.2013 року на підставі висновків Акту перевірки від 06.06.2013 року № 2839/22.1-04/33121527.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 31 березня 2014 року