Вирок № 37966721, 31.03.2014, Млинівський районний суд Рівненської області

№566/1803/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 р. Млинівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої головуючої - судді Бандури А.П.,

при секретарі Козацькій І.В.,

прокурора Тищенко В.О.,

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013190160000526, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 серпня 2013 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Вовничі Млинівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, непрацюючого, раніше судимого вироком народного суду Дубенського району Рівненської області від 16 жовтня 1975 року за ч. 1 ст. 215-3 КК УССР до 1 року виправних робіт, без позбавлення волі, з відрахуванням 20 % заробітку в прибуток держави.

Ухвалою Дубенського районного народного суду Рівненської області від 25 березня 1976 року на підставі ст. 30 КК УРСР (Закон в редакції 1960 року), міра покарання замінена на 9 місяців 24 дні позбавлення волі.

Звільнений 16 квітня 1977 року, у зв'язку з відбуттям строку покарання;

- судимого вироком Дубенського міського суду Рівненської області від 19 липня 1979 року за ч. 1 ст. 81 КК УРСР (Закон в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 25-1 КК УССР призначене покарання визнано умовним з обов'язковим залученням його до праці в місцях, визначених органами виконання покарань.

Ухвалою народного суду м. Дубно Рівненської області від 18 грудня 1989 року ОСОБА_3 направлений в місця позбавлення волі для відбування покарання на строк 1 рік 9 місяців 29 днів;

- судимого вироком Дубенського міського суду Рівненської області від 02 березня 1983 року за ч.2 ст. 81 КК УРСР (Закон в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі, з відбуттям покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму, з конфіскацією ? частини особистого майна.

Звільнений 13 січня 1987 року, у зв'язку з відбуттям строку покарання;

- судимого вироком Промислового районного суду м. Оренбурга від 06 грудня 1990 року за ст. 15, ч. 2 ст. 145 КК РРФСР до 4 років позбавлення волі;

- судимого вироком Дубенського міського суду Рівненської області від 29 січня 1997 року за ч.3 ст. 81 КК України (Закон в редакції 1960 року) із застосуванням ст. 44 КК України (Закон в редакції 1960 року), до 2 років виправних робіт без позбавлення волі, по місцю роботи, з відрахуванням 20 % його заробітку в доход держави;

- судимого вироком Дубенського районного суду Рівненської області від 07 серпня 1997 року за ст. 17, ч. 3 ст. 81 КК України (Закон в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 43 КК України (Закон в редакції 1960 року) частково приєдненано невідбуту частину покарання за вироком Дубенського районного суду Рівненської області від 29 січня 1997 року і остаточно до відбуття призначено 3 роки 4 місяці позбавлення волі у ВТК (виправно-трудовій колоній) суворого режиму з конфіскацією всього належного йому майна.

Звільнений 16 вересня 2000 року, у зв'язку із закінченням відбуття строку покарання;

- судимого вироком Дубенського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2001 року за ч.2 ст. 140 КК України (Закон в редакції 1960 року) - до 3 років позбавлення волі, за ч.3 ст. 140 КК України (Закон в редакції 1960 року) - до 4 років позбавлення волі, ч.3 ст. 81 КК України (Закон в редакції 1960 року) - до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 42 КК України (Закон в редакції 1960 року) остаточна міра покарання - 5 років позбавлення волі з відбуттям міри покарання в кримінально-виконавчій установі.

Звільнений 15 квітня 2006 року, у зв'язку з відбуттям строку покарання;

- судимого вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 01 липня 2008 року за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 186 КК України - до 1 року, 3 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст. 185 КК України - до 1 року 6 місяців позбавлення волі; за ст. 304 КК України - до 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено остаточне покарання - 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

Звільнений 09 жовтня 2009 року, у зв'язку з відбуттям міри покарання, судимості непогашені та не зняті у встановленому законом порядку,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 162 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, 12 серпня 2013 року, приблизно о 13 годині, в с. Рудлево Млинівського району Рівненської області, перебуваючи в будинку по місцю проживання потерпілого ОСОБА_5, на ґрунті ревнощів, умисно, наніс потерпілому, який в цей час лежав на ліжку, не менше 2 ударів дерев'яним поліном по голові, в результаті чого заподіяв тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми завушної ділянки справа, перелому тім'яно-скроневої кістки справа з переходом на основу черепа, забою головного мозку, гострої субдуральної гематоми справа, які згідно висновку судово-медичного експерта за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння, належать до тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, 12 серпня 2013 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_3, діючи умисно, всупереч ст.30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла і не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, протиправно, проти волі ОСОБА_5, через двері проник в його житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2

Перебуваючи в будинку, ОСОБА_3 пройшов у кімнату, де знаходився ОСОБА_5, та шляхом нанесення ударів дерев'яним поліном по голові заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження, після чого залишив будинок.

В результаті незаконного проникнення в будинок, ОСОБА_3 порушив конституційне право потерпілого ОСОБА_5 на недоторканність житла.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 162 КК України не визнав і дав суду показання, що, приблизно, 10 серпня 2013 року, ОСОБА_5 з ОСОБА_6 прийшли до будинку, де він проживає, за адресою АДРЕСА_3, близько 10-11 години, де вони разом розпивали спиртні напої на протязі дня. Він, обвинувачений, не пам'ятає, як вони розійшлися, бо коли він ішов спати, то ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ще залишались. Він прокинувся о 03 год. 30 хв., 11 серпня 2013 року, коли його співмешканка ОСОБА_7 прийшла додому. Він нічого в неї не питав. Зранку, біля 11 год., 11 серпня 2013 року, до нього прийшов ОСОБА_6 та приніс заморожену рибу. ОСОБА_6 йому розповів, що цю рибу він, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 хотіли поміняти на горілку, однак їм відмовили у цьому. Крім того, він йому розповів, що відбувалося вночі, 10 серпня 2013 року і, зокрема, про те, що він, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пішли до баби з метою поміняти рибу на горілку. ОСОБА_7, перебуваючи біля воріт баби, в якої вони хотіли виміняти рибу на горілку, знепритомніла та впала. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підняли її та «потягнули» в будинок ОСОБА_5, де її «зґвалтували». Після почутого він, обвинувачений, розпочав конфлікт з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Після цього, вони всі разом пішли до ОСОБА_5, щоб вияснити всі обставини. Він, обвинувачений йшов попереду, був збуджений. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 йшли трохи позаду. Прийшовши до будинку ОСОБА_5, він, обвинувачений, побачив, що двері були не закриті та почув як ОСОБА_5 крикнув до нього: «Чого ти стоїш? Заходь!» Дійшовши до других дверей, він, обвинувачений, почав сваритися з ОСОБА_5, запитуючи його, що він зробив і дорікаючи йому в тому, що ОСОБА_5 хоче «розбити» його сімю. ОСОБА_5 «кинувся» на нього, обвинуваченого, однак він оступився. Тоді він, обвинувачений, побачив дрова, які лежали на землі. Взявши поліно, він хотів вдарити ОСОБА_5, однак в цей час зайшов ОСОБА_6, який забрав в нього поліно та і викинув його на вулицю. Він, обвинувачений, трохи заспокоївся та пішов додому.

12 серпня 2013 року приїхав в с. Рудлево Млинівського району Рівненської області дільничний та ще чотири працівники міліції. Вони написали «бумагу», яка в подальшому «зникла». Це був протокол, в якому ОСОБА_5 вказав, що відмовляється писати заяву та не має ніяких претензій до нього, обвинуваченого. Цей протокол підписали ще два свідки, крім цього, дільничний відібрав у нього пояснення.

14-15 серпня 2013 року до ОСОБА_5 приїхали працівники міліції та «швидка допомога» та забрали його в лікарню. З того часу ОСОБА_1 почала писати на нього, обвинуваченого, заяви.

Він, обвинувачений, може і вдарив ОСОБА_5 один раз, але не чотири рази. ОСОБА_5 міг і сам впасти. Він, обвинувачений, намагався його вдарити поліном, але чи попав не бачив, бо ОСОБА_5 відразу виставив руку, захищаючись від удару. До ОСОБА_5 він, обвинувачений, пішов щоб все вияснити. ОСОБА_6 зайшов в будинок ОСОБА_5 десь через 10-15 секунд після нього. Коли він, обвинувачений, заходив в будинок, то двері будинку були причинені, він, обвинувачений, «попхнув» ногою двері і вони відкрились. Коли ОСОБА_6 його «забирав» з будинку ОСОБА_5, то він обвинувачений, не намагався більше вдарити ОСОБА_5 На ОСОБА_5 він замахнувся лише один раз, в нього не було наміру наносити йому удари, він просто йшов все вияснити, бо не довіряв ОСОБА_6, думав, що він сказав неправду. Наступного дня він, обвинувачений, до ОСОБА_5 не заходив, так як дільничний йому сказав, щоб краще він до нього не ходив з метою уникнення суперечок. Коли ОСОБА_6 йому розповів про події, які сталися в будинку ОСОБА_5, то він «емоційно» це сприйняв, був дуже злий. Двері в будинку ОСОБА_5 були відкриті, в будинок він зайшов, коли ОСОБА_5 сказав йому заходити, перешкод, щоб зайти в будинок ніяких не було. Коли він, обвинувачений, почав сваритись з ОСОБА_5, то останній почав виражатись нецензурною лайкою на його адресу. ОСОБА_5 «кинувся» до нього, поліно він, обвинувачений, взяв для того щоб захиститися. Він не може сказати чи ОСОБА_5 був п'яний в той день. Він не бачив, щоб ОСОБА_5 падав на ліжко. До будинку ОСОБА_5 він йшов без поліна.

Зранку ОСОБА_6 йому, обвинуваченому, повідомив, що ОСОБА_5 запропонував йому, ОСОБА_6,. «вступити» в інтимні відносини з ОСОБА_7, однак ОСОБА_6 відмовився, а ОСОБА_5 сказав: «Я попробую», тоді він, обвинувачений, згадав, що коли ОСОБА_7 прийшла зранку додому, то в неї в кишені були труси. Коли він запитав ОСОБА_7 чи правду говорить ОСОБА_6, то вона відповіла, що погано пам'ятає. ОСОБА_7 має таку хворобу, що часто втрачає свідомість. Перед тим ОСОБА_7 йому казала, що ОСОБА_5 привів її додому десь о 4 год. ранку. Всю ніч вона була в ОСОБА_5, так як ОСОБА_6 та ОСОБА_5 її туди завели. Будинок ОСОБА_5 знаходиться в 100 м від їхнього будинку. Коли він, обвинувачений, зайшов в кімнату, то ОСОБА_5 сидів на ліжку. Після того як він почав пред'являти ОСОБА_5 претензії, ОСОБА_5 встав з ліжка, а він, обвинувачений, відступився, взяв поліно і замахнувшись, вдарив ОСОБА_5 по голові. Видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 не було. На його думку, удар поліном по голові не міг «розбити» голову, бо це була палка. Від такого удару міг тільки утворитися «синець». ОСОБА_7, коли виник між ним та ОСОБА_5 конфлікт, повернулася додому. ОСОБА_7, повернувшись о 4 годині ранку додому дістала з кишені чорні труси, і на його запитання чому труси в кишені, відповіла, що не знає. На обличчі крові в неї не було. Йому вона не скаржилась на дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Розповіла лише тоді, коли він запитав. ОСОБА_5 не завдавав йому ударів. З ОСОБА_5 він перебував в нормальних, дружніх відносинах.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 не визнав своєї вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 162 КК України, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 162 КК України доведеною зібраними та перевіреними, в ході судового засідання доказами: так, з показань потерпілої ОСОБА_1, вбачається, що 13 серпня 2013 року їй зателефонувала троюрідна сестра ОСОБА_8, жителька АДРЕСА_4 та повідомила, що її рідного брата ОСОБА_5 побив ОСОБА_3 і що брат перебуває у важкому стані. Дізнавшись про дану подію, вона відраза виїхала в с. Рудлево Млинівського району Рівненської. По дорозі заїхала в Млинівський РВ, де написала заяву. Тоді вона разом з працівниками міліції поїхали в господарство її брата. Перед тим вони викликали «швидку допомогу», однак коли вони приїхали, то «швидкої» вже не було, однак брата не госпіталізували. Коли вона побачила брата, то він був у важкому стані, нікого не впізнавав, «заговорювався», просив, щоб йому дали спокій, казав, що хоче спати. Коли він засинав, то дуже хропів, а коли вони його будили, то він ставав агресивним. Вона казала працівникам міліції, що братові погано, та вони відповіли, що оскільки «швидка» його не госпіталізувала, то вони нічого не можуть зробити. Наступного дня стан брата не покращав, а тому вона особисто викликала «швидку медичну допомогу». Медичні працівники забрали брата в лікарню, однак йому краще не стало. Його «швидка» з м. Рівного забрала в обласну лікарню, де він «впав в кому». Лікарі не давали жодних шансів на його одужання.

Коли вона приїхала в с. Рудлево Млинівського району Рівненської області, то брат її не впізнавав, не спілкувався з нею. Брат втратив частково пам'ять, спочатку він не міг нічого говорити. Брат в будинку проживає сам, він є його власником. На даний час брат проживає з нею, йому протипоказані будь-які стреси, кошти за лікування брата сплачувала вона, потерпіла. Вона його доглядає і вданий час. В брата постійні болі, він «заточується». Брат інколи випивав, однак він не конфліктна людина, не агресивний, якщо його образити, то він мовчки йшов. Сім'ї в нього не було. Всі обов'язки по догляду за ним, в даний час, у зв'язку з отриманою ним травмою вона взяла на себе. На лікування брата вона використовує власні кошти, так як будь-яких заощаджень в нього не було. ОСОБА_3 вона, зі слів людей, може охарактеризувати як людину агресивну та конфліктну. Брат, по стану здоров'я, не міг писати будь-яких заяв, що він не має ніяких претензій до ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дала показання, що 11 серпня 2013 року до них в будинок прийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Протягом дня вони з її співмешканцем ОСОБА_3 розпивали спиртне. Випитого їм виявилося мало. ОСОБА_6 підійшов до неї і хотів «взяти рибу», щоб в подальшому поміняти її на горілку. Вона спочатку відмовлялася йти міняти рибу, але згодом погодилася, тому що хотіла, щоб вони від неї «відчепилися». Тоді вона, свідок, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пішли до ОСОБА_9, це було близько 20.00 години. Купувати рибу ОСОБА_9 відмовилися, так як не мали грошей. Коли вона стояла біля воріт, їй стало погано та вона впала. Лежачи на землі, вона чула як ОСОБА_5 сказав ОСОБА_6 про те, щоб вступити з нею в інтимний зв'язок. ОСОБА_6 відмовився, тоді вони «ніби потягнули її». Прокинулась вона на дивані в будинку ОСОБА_5 і відразу запитала його, що сталося. Він їй нічого не відповів, а провів її додому. Зранку прийшов ОСОБА_6 покликав ОСОБА_3 і вони вийшли на вулицю. Після чого в будинок «влетів» ОСОБА_3, почав на неї кричати, обзивати її, виражатись на її адресу нецензурною лайкою. Вона злякалась та сказала, що ОСОБА_6 говорить неправду.

Вона, свідок,перебуваючи біля воріт господарства ОСОБА_9, відчула, що в неї «крутиться» голова. Пр.о це вона повідомила ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які сиділи «навприсядки» та говорили. Тоді ОСОБА_6 забрав в неї пакет з рибою і вона втратила свідомість. В неї вегето-судинна дистонія. Вона, свідок, стояла в лікарні м. Луцьк на обліку. З нею таке трапляється, коли вона перехвилюється. Прийшла вона до тями, коли лежала на дивані в господарстві ОСОБА_5 і запитала в нього, що вона тут робить, він нічого не відповів. Вона була здивована. В той момент вона була одягнена в халат, коли вона повернулася додому, то дістала з кишені труси, де вони там взялися вона не знає. Вона, свідок, хотіла написати заяву в міліцію з приводу застосування фізичного насильства відносно неї ОСОБА_5, однак їй сказали, що ніхто нічого від неї «не прийме». Вона, свідок, боялася розповідати про ці події ОСОБА_3 Про, що говорив ОСОБА_6 з ОСОБА_3, вона не чула, бо вони перебували на вулиці. Коли ОСОБА_3 зайшов в будинок, то кричав на неї та «наказав» їй йти до ОСОБА_5 разом з ним «розбиратися». Вона не бачила, як ОСОБА_3 заходив в будинок. Вона боялася йти з ним в будинок. Вона, свідок, намагалася бути серед людей. Вона не бачила, як саме ОСОБА_3 зайшов в будинок ОСОБА_5 ОСОБА_6 йшов десь 1-2 м. перед нею. Звуків ніяких вона не чула, слідчому вона говорила про те, що чула як двері вибили ногою, тому, що хотіла, щоб ОСОБА_3 «посадили». Алкоголю вона не вживає, так як вживає лікарські препарати. На її думку, інтимних відносин в неї з ОСОБА_5 не було. Ніяких тілесних ушкоджень на ній не було. Вона не бачила чи мав щось в руках ОСОБА_3, коли йшов до ОСОБА_5 Дрова в їхньому господарстві є. ОСОБА_5 після вказаних подій вона більше не бачила. Вона, свідок, навіть не могла подумати, що ОСОБА_3 може вдарити ОСОБА_5. ОСОБА_3 був «розлючений», але він хотів «розібратись» з ОСОБА_5 лише «на словах».

Показаннями свідка ОСОБА_6, підтверджується, що не пам'ятає точної дати, коли до нього зателефонував ОСОБА_3 та попросив «дати трубку» батькові - ОСОБА_6 Він, свідок, чув як ОСОБА_3 погрожував батькові, казав, щоб останній забрав заяву і написав іншу, вказавши, що оговорив ОСОБА_3 Обставини події, яка сталась 12 серпня 2013 року, йому відомо лише зі слів батька та інших людей. Йому відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виник конфлікт через жінку. Він, свідок, чув від людей, що ОСОБА_3 побив палкою ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_10, в судовому засіданні дала показання, що 12 серпня 2013 року, вона зустріла ОСОБА_6 та запитала, що з ним. Він відповів, що його побив ОСОБА_3, а ОСОБА_5 - був би забив, розбив йому голову. Тоді вона, свідок, пішла до ОСОБА_11 та розповіла їй, що її сина побили. В цей день, 12 серпня 2013 року, ОСОБА_5 вона бачила зранку, десь о 8-9 годині, на ньому ніяких тілесних ушкоджень не було. Вони з ним поговорили, він був в хорошому настрої. Після цього ОСОБА_5 вона більше не бачила.

З показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що два роки тому його, свідка, обвинувачений ОСОБА_3 також побив. Після подій, які сталися 12 серпня 2013 року він, свідок, бачив ОСОБА_5 наступного дня. Допомагав працівникам «швидкої допомоги» «виносити» ОСОБА_5 з будинку в автомобіль «швидкої допомоги». ОСОБА_5 був не «при пам'яті», нічого не усвідомлював та не розумів, що говорив, на голові зверху в нього була кров, на обличчі, ніби, крові не було. ОСОБА_5 інколи вживав алкоголь, однак відносини з односельчанами в нього нормальні.

Показаннями свідка ОСОБА_13 підтверджується та обставина, що після подій, які сталися, 12 серпня 2013 року вона була в ОСОБА_5. Бачила на правій стороні його обличчя «забій», він говорив, що хоче спати, щоб його ніхто не зачіпав. Вона його запитувала, що в нього болить, але він не відповідав.

Її, свідка, просила прийти та допомогти мати ОСОБА_5 - ОСОБА_11. Коли вона прийшла, то ОСОБА_5 її не впізнав. Від матері ОСОБА_5 - ОСОБА_11. вона дізналась, що його побив ОСОБА_3 ОСОБА_5 лежав на ліжку та не вставав, постійно просив пити, але коли пив, то відразу «рвав». Вона відразу сказала його матері, що в ОСОБА_5 «струс мозку». ОСОБА_5 десь на третій день після вказаних подій забрала «швидка».

З показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що 12 серпня 2013 року він був в с. Бокійма Млинівського району Рівненської області в млині. Коли повернувся, то дізнався, що його рідного брата ОСОБА_5 побили. Очевидцем подій він не був. Від матері він дізнався, що брата побив ОСОБА_3 В той день брата він бачив ввечері, голова в нього була побита. Коли він, свідок, пішов до ОСОБА_3, то останнього в дома не було. Його співмешканка, ОСОБА_7, розповіла йому, що ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_5 та сказала, що може показати чим саме він його бив. ОСОБА_7 не казала, що стало причиною конфлікту між ОСОБА_3 та його братом, ОСОБА_5 Всю ніч він був поруч з братом. В даний час за братом доглядає сестра ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні дала показання, що 12 серпня 2013 року, вона перебувала у Львові, коли їй зателефонувала дочка та розповіла, що ОСОБА_3 побив ОСОБА_5. Тоді вона зателефонувала до ОСОБА_1 та повідомила її про це. Після цього ОСОБА_5 вона бачила в лікарні в м. Рівне, спочатку він її не впізнав. Він нічого їй не розповідав, лише дивився. Їй не відомо чи вживає спиртне ОСОБА_7 Від людей чула, що ОСОБА_3 інколи б'є ОСОБА_7

Показаннями свідка ОСОБА_11, підтверджується, що 12 серпня 2013 року, у надвечірній час, коли забирали худобу з пасовиська, до неї прийшла сусідка, яка сказала, що «її сину потрібна допомога він лежить закривавлений, так як його вдарив ОСОБА_3». Вона, свідок, все «покинула» і побігла до нього. Коли прийшла в будинок сина, то побачила у нього на правому оці рану, з носа текла кров, волосся було закривавлене. Син її запитав чи є хтось в хаті, вона йому відповіла, після чого він попросив води. Вона подала йому воду. Він напився та почав «рвати». Він постійно повторював «щоб всі йшли з хати». Тоді вона побігла до племінниці, щоб вона їй допомогла. Коли вони повернулися в будинок, то повитирали трохи кров. Син, ОСОБА_5, щось говорив незрозуміло, постійно повторював, «щоб всі йшли і не чіпали його». Вона, свідок, сиділа біля нього, до того часу поки не прийшов її другий син ОСОБА_14 та сказав, щоб вона йшла додому відпочила. Вона пішла додому, повернулася зранку, десь о 05 год. 30 хв. До будинку сина почали приходити люди з села. Вони викликали «швидку». Приїхала «сімейна швидка», однак сина в лікарню не забрали, так як не було обладнання для його транспортування, не було носилок. Вона підписала якусь відмову. Наступного дня її дочка, ОСОБА_1, знов викликала «швидку». Тоді чотири чоловіки взяли сина та положили на покривало та винесли з будинку і поклали в автомобіль «швидкої». В лікарні їм повідомили, що в сина «проломаний череп».

Про те, що сина, ОСОБА_5, побив ОСОБА_3 вона дізналась від сусідки ОСОБА_10. Син, коли вона перебувала біля нього постійно повторював одне і те ж саме: «Хочу води. Хочу спати. Не чіпайте мене.», постійно кричав, щоб всі вийшли з будинку. Коли його забирали в лікарню він не впізнавав людей. ОСОБА_3 після подій, які сталися 12 серпня 2013 року, не приходив до неї та не цікався здоров'ям її сина. На вхідних дверях будинку її сина, ОСОБА_5, була «защіпка», з допомогою якої він закривав двері з середини. Коли вона прийшла до ОСОБА_5, 12 серпня 2013 року, двері були вибиті. Кров у сина була на оці, «йшла» з рота та з носа. Її син є власником будинку в якому проживає сам, йому його надала сільська рада.

Свідок ОСОБА_16, в судовому засіданні, дала показання, що не пам'ятає точної дати, коли вона вийшла на вулицю, то побачила ОСОБА_7, на спині в якої була «рана у вигляді хреста». ОСОБА_7 їй, свідку, розповіла, що її побив ОСОБА_3, вона, свідок, запитала, чим він її бив, ОСОБА_7 відповіла, що бив «дрином» і сказала, що ОСОБА_3 пішов бити ОСОБА_5, але не сказала за що.

Від чоловіка ОСОБА_6 вона, свідок, дізналася, що ОСОБА_3 побив ОСОБА_5 За яких обставин та причин це сталося він не розповідав. На лобі в чоловіка, ОСОБА_6, вона побачила рану. Коли запитала в нього, що сталось, то він відповів, що його вдарив ОСОБА_3 і також розповів, що ОСОБА_3 пішов і вибив вхідні двері в будинку ОСОБА_5

З показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що не пам'ятає точної дати, йому від кума стало відомо, що ОСОБА_3 побив ОСОБА_5 Кум йому розповів, що його, свідка, мати - ОСОБА_7, потерпілий ОСОБА_5 і свідок ОСОБА_6 ходили до баби ОСОБА_9 і носили рибу. Біля господарства баби ОСОБА_9 його, свідка, мати - ОСОБА_7 «втратила свідомість» та впала. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 занесли її в будинок ОСОБА_5, де вона пролежала, майже всю ніч. Зранку, ОСОБА_3 побіг до ОСОБА_5 вияснити обставини справи та побив його.

ОСОБА_3, коли тільки почав жити з його, свідка, матір'ю - ОСОБА_7, то був «нормальний», потім почав вживати алкоголь, бити матір, «кидався» на нього, свідка, кілька раз з ножем та сокирою.

Показаннями свідка ОСОБА_6 підтверджується, що 11 серпня 2013 року, він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вживали алкоголь, пили до вечора, а коли «не вистачило випивки», вирішили продати рибу. ОСОБА_3 не захотів з ними йти. ОСОБА_7 спершу теж відмовлялася йти, однак потім погодилась. Коли вони перебували біля господарства ОСОБА_9, ОСОБА_7 «впала без свідомості». Він та ОСОБА_5 допомогли їй піднятися та завели до ОСОБА_5 додому. Після цього пішли до нього, свідка, додому та випили ще по сто грам горілки. Рибу він залишив в себе. ОСОБА_5 пішов до себе додому, а він, свідок, пішов спати. Коли він, зранку, наступного дня пішов до ОСОБА_3, «похмеляться», то між ним виник конфлікт. ОСОБА_3 почав пред'являти претензії відносно того чому ОСОБА_7 прийшла додому серед ночі. В цей час ОСОБА_7 жартома сказала, що: «Що ти Петро можеш? А от ОСОБА_5 може». Однак ні в нього, свідка, ні в ОСОБА_5 не було на думці щось «таке» робити з ОСОБА_7. ОСОБА_3 вдарив його, свідка, по голові і він впав. Тоді ОСОБА_3 сказав: «Піду доб'ю ОСОБА_5» і пішов в сторону будинку ОСОБА_5 Він свідок, «змив з очей кров» та побіг за ним. ОСОБА_5 був вдома, «закритий з середини». ОСОБА_3 вдарив ногою вхідні двері, які впали. Він, свідок, почув крики, «вскочив» у будинок та зрозумів, що ОСОБА_3 вдарив 2-3 рази ОСОБА_5 Він, свідок, не дозволив ОСОБА_3 більше бити ОСОБА_5, забравши в нього поліно. Після цього ОСОБА_3 заспокоївся та вийшов на вулицю.

Коли ОСОБА_3 заходив в будинок ОСОБА_5, то він, свідок, знаходився в 10-15 метрах від будинку. Він не бачив чи відразу ОСОБА_3 «штовхнув» двері ногою чи перед тим пробував відкрити за клямку. Коли ОСОБА_3 «вдарив» ногою двері та зайшов у будинок, то він, свідок, почув крики. Коли він зайшов у кімнату ОСОБА_5 лежав на ліжку, «насунувши» на голову ковдру. Він, свідок, побачив як ОСОБА_3 замахується на ОСОБА_5 В будинку ОСОБА_5 дров не було ОСОБА_3 йшов до ОСОБА_5 з палицею в руках. ОСОБА_7 вживала з ними, в той день, спиртне. Вона дійсно впала, але «свідомості не втратила». Підстав для того щоб він, ОСОБА_3, його, свідка, бив не було, він на нього «накинувся», бо він, свідок, захищав ОСОБА_5 Претензій до ОСОБА_3 він не має. Ніяких інтимних відносин в нього та ОСОБА_5 з ОСОБА_7 не було. Поліно, яким бив ОСОБА_3 ОСОБА_5 десь 30-40 см довжиною. Він не може сказати як саме наносив удари ОСОБА_3 ОСОБА_5 Перед тим як зайти в будинок ОСОБА_5, ОСОБА_3 нічого не говорив. ОСОБА_5, в той день, він бачив, ОСОБА_5 говорив, що в нього болить голова. Він, свідок, запитав чи потрібно викликати «швидку», однак ОСОБА_5 відмовився, претензій до ОСОБА_3 він не висловлював, лише казав, що не розуміє за що ОСОБА_3 його побив. В ОСОБА_5 була на голові кров. Після того, як ОСОБА_7 впала, то він, свідок, та ОСОБА_5 не несли її, а завели попід руки в будинок ОСОБА_5 та посадили на диван. ОСОБА_7 була при свідомості та розмовляла з ними. Коли він, свідок, зайшов у кімнату, то ОСОБА_3 знаходився з лівої сторони відносно ліжка на якому лежав ОСОБА_5, здається, на спині. ОСОБА_3 не міг продовжувати свої протиправні дії, так як він, свідок, їх припинив.

Крім показань, свідків, в судовому засіданні були досліджені інші докази, зокрема, протокол огляду місця події від 17 серпня 2013 року проведеного з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в присутності понятих та ОСОБА_11 вбачається, що місцем огляду є господарство в якому проживає ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_4 На момент огляду слідів боротьби та плям бурого кольору в будинку та господарстві не виявлено.

(а. с. 79-80 кримінального провадження №12013190160000526)

До протоколу огляду місця події від 17 серпня 2013 року долучено фототаблицю.

(а. с. 81-83 кримінального провадження №12013190160000526)

З протоколу проведення слідчого експерименту від 17 серпня 2013 року, який був проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, в господарстві ОСОБА_5. в АДРЕСА_4, за участю свідка ОСОБА_6, у присутності понятих,вбачається, що свідок ОСОБА_6 дав показання, що 12 серпня 2013 року, близько 10 год. він разом з ОСОБА_5 прийшли в господарство за місцем проживання ОСОБА_3 У вказаному господарстві вони розпивали спиртні напої. Під час відпочинку між ними та ОСОБА_3 виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_3 приревнував їх до своєї співмешканки. В ході конфлікту вони намагалися переконати ОСОБА_3, що його ревнощі безпідставні, однак він не хотів їх слухати. Тоді ОСОБА_5. пішов до себе додому, а він, свідок, залишився. ОСОБА_3, будучи «випившим», вийшов на вулицю, а коли повернувся на кухню, то тримав поліно, яким намагався побити його, свідка, але в нього не вийшло. Тоді ОСОБА_3 пішов до господарства ОСОБА_5 та погрожував його побити. Він, свідок, вирішив піти за ОСОБА_3 та подивитись, щоб той нічого не накоїв. Йдучи за ОСОБА_3 він бачив, як той прийшовши до будинку ОСОБА_5. ногою відчинив двері та зайшов в середину будинку. Він, свідок, теж зайшов у будинок, де побачив, що ОСОБА_3 стояв над ліжком в якому лежав ОСОБА_5 і тримаючи двома руками поліно замахнувся ним та із-за голови наносив удари поліном по голові ОСОБА_5., який лежав і не захищався. В його присутності ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5. два удари поліном. Тоді він, свідок, схопив ОСОБА_3 та виштовхав його на вулицю. Після цього ОСОБА_3 пішов на вулицю.

В ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_6 показав в якому господарстві відбулась дана подія і яким чином ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_5,

(а. с. 106-107 кримінального провадження №12013190160000526)

До протоколу проведення слідчого експерименту від 17 серпня 2013 року долучено фото таблицю.

(а. с. 108-111 кримінального провадження №12013190160000526)

З протоколу проведення слідчого експерименту від 05 листопада 2013 року, який був проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, в с. Рудлево Млинівського району Рівненської області, за участю свідка ОСОБА_7, у присутності понятих, вбачається, що свідок ОСОБА_7 дала показання, що 12 серпня 2013 року вона прокинулась, приблизно о 10 годині, її розбудив співмешканець ОСОБА_3 В будинку також перебував ОСОБА_6 Після того як вона прокинулась, пішла в літню кухню готувати їсти. Коли вона гріла їсти, до літньої кухні прийшов ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ОСОБА_3 розпочав кричати на неї, обзивати і бити. Після цього вона, ОСОБА_6, ОСОБА_3 пішли до господарства ОСОБА_5. Вона, свідок, йшла позаду, а ОСОБА_6.та ОСОБА_3 - попереду. У ОСОБА_3 вона бачила дерев'яне поліно. Йдучи по дорозі вона, свідок, побачила як її співмешканець та ОСОБА_6 зайшли до господарства ОСОБА_5., і чула звуки схожі на те, що двері в житловий будинок вибили ногою. Вона ж втекла з того місця

В ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_7 показала в яку сторону пішли ОСОБА_3 та ОСОБА_6, також вказала господарство ОСОБА_5, куди зайшов ОСОБА_3

(а. с. 116-117 кримінального провадження №12013190160000526)

До протоколу проведення слідчого експерименту від 05 листопада 2013 року долучено фототаблицю.

(а. с. 118 кримінального провадження №12013190160000526)

З протоколу проведення слідчого експерименту від 11 листопада 2013 року, який був проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства в с. Рудлево Млинівського району Рівненської області, за участю підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,у присутності понятих, вбачається, що підозрюваний ОСОБА_3 дав показання, що 12 серпня 2013 року до нього додому прийшов ОСОБА_6 та розповів, що 11 серпня 2013 року, вже спав, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, співмешканка ОСОБА_3 - ОСОБА_7, пішли «міняти» рибу на горілку, однак їм це не вдалося. Виходячи з одного з господарств, ОСОБА_7 стало погано і вона впала, тому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підняли її та занесли додому до ОСОБА_5 також, ОСОБА_6, розповів підозрюваному, що ОСОБА_5 хотів вступити в інтимний зв'язок з ОСОБА_7, однак чи вступав ОСОБА_5 в інтимні стосунки з співмешканкою ОСОБА_3, ОСОБА_6 не уточнив.

Після цієї розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розпочалася сутичка, яка скоро закінчилась. Майже одразу після сутички з ОСОБА_6, підозрюваний разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли додому до ОСОБА_5., щоб вияснити ситуацію.

До ОСОБА_5 вони йшли по вулиці Зарічній ОСОБА_3 йшов трохи попереду, а ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - трохи позаду. Прийшовши до будинку ОСОБА_5, він, підозрюваний, побачив, що двері зачинені, тому почав стукати та говорити щоб ОСОБА_5 відчинив. Він почув нецензурну лексику з будинку в свою сторону. Ці слова розгнівали ОСОБА_3 ще більше, окрім цього, він вже був дуже збуджений, оскільки приревнував ОСОБА_7 до ОСОБА_5, а тому ногою штовхнув двері та зайшов до будинку. Двері були зачинені на гачок, який виготовлений з м'якого дроту, тому легко відчинилися.

В будинку між ним, підозрюваним, та ОСОБА_5 відбулася суперечка, яка переросла в сутичку, в ході якої ОСОБА_5 встав з ліжка та почав рухатись до нього, ОСОБА_3 В цей час останній відступив трохи назад та взяв поліно, яке лежало на землі між вхідними дверима в будинок та вхідними дверима до кімнати, де був ОСОБА_5, що було з гранями, якої форми та скільки граней було у поліна він не пам'ятає (поліно схоже на таке, яке колють на дрова). Цим поліном він, ОСОБА_3, вдарив ОСОБА_5, мабуть, в голову, точно він, підозрюваний, не пам'ятає. Після вказаного удару ОСОБА_5 нахилився в сторону ліжка, яке було позаду нього. Коли ОСОБА_5 нахилився, то ОСОБА_3 наніс йому ще один удар поліном в голову. Точної локалізації удару він, підозрюваний не пам'ятає. Після цього, перебуваючи в будинку, ОСОБА_3 кинув поліно в сторону, розвернувся та пішов додому, сказавши щось в сторону ОСОБА_6, який був надворі. Деревяне поліно було довжиною, приблизно, 40 см та, приблизно, 5-7 см товщиною.

Під час слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_3 вказав на господарство ОСОБА_5, куди він зайшов, вибивши двері, а також продемонстрував як саме ногою він їх штовхнув. У будинку підозрюваний вказав, де знаходився ОСОБА_5 коли він зайшов у кімнату, де лежало дерев'яне поліно, яке він взяв та яким наносив удари по ОСОБА_5 За допомогою предмета, який не має ніякого відношення до кримінального провадження, проімітував на статистові перший удар поліном ОСОБА_5, зазначивши, що влучив, швидше за все, в голову, але точно не пам'ятає. Далі він зазначив як нахилився в сторону ліжка ОСОБА_5 після першого удару дерев'яним поліном по ньому. Тоді, підозрюваний ОСОБА_3 продемонстрував як саме він наніс другий удар дерев'яним поліном в голову. Після цього, підозрюваний ОСОБА_3 вказав на місце, куди він кинув дерев'яне поліно, після чого покинув будинок ОСОБА_5 та пішов додому.

(а. с. 221-223 кримінального провадження №12013190160000526)

До протоколу проведення слідчого експерименту від 11 листопада 2013 року долучено фототаблицю.

(а. с. 224-226 кримінального провадження №12013190160000526)

З висновку експерта № 276 від 26 серпня 2013 року, вбачається, що гр. ОСОБА_5 14 серпня 2013 року поступив на стаціонарне лікування у відділення реанімації Млинівської ЦРЛ, де після обстежень встановлено діагноз: «ЗЧМТ. Травматичний субарахноїдальний масивний крововилив. Забій головного мозку. Внутрішньо-мозкова гематома правої гемісфери. Підшкірна гематома повік правого ока. Субкон'юнктивальний крововилив правого ока. Підшкірна гематома завушної ділянки справа. Ангіопатія сітківки очей. Психічні розлади внаслідок травми головного мозку». З 15 серпня 2013 року лікується стаціонарно у відділені нейрохірургії Рівненської міської лікарні з приводу: « важка відкрита ЧМТ. Перелом тім'яно-скроневої кістки справа з переходом на основу черепа. Забій головного мозку. Гостра субдуральна гематома справа». Ушкодження мають ознаки дії тупого предмета.

Відповіді на інші запитання буде надано після консультації медичних документів.

(а. с. 66-67 кримінального провадження №12013190160000526)

Висновок експерта № 287 від 12 вересня 2013 року, свідчить, що гр. ОСОБА_5 14 серпня 2013 року поступив на стаціонарне лікування у відділення реанімації Млинівської ЦРЛ, де після обстежень встановлено діагноз: «ЗЧМТ. Травматичний субарахноїдальний масивний крововилив. Забій головного мозку. Внутрішньо-мозкова гематома правої гемісфери. Підшкірна гематома повік правого ока. Субкон'юнктивальний крововилив правого ока. Підшкірна гематома завушної ділянки справа. Ангіопатія сітківки очей. Психічні розлади внаслідок травми головного мозку». З 15 серпня 2013 року лікується стаціонарно у відділені нейрохірургії Рівненської міської лікарні з приводу: « важка відкрита ЧМТ. Перелом тімяно-скроневої кістки справа з переходом на основу черепа. Забій головного мозку. Гостра субдуральна гематома справа». Ушкодження мають ознаки дії тупого предмета.

Згідно п.2.1.3.б.в. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень» (Наказ № 6 Міністерства охорони здоров'я від 17 січня 1995 року) комплекс тілесних ушкоджень: «Підшкірна гематома завушної ділянки справа. Перелом тім'яно-скроневої кістки справа з переходом на основу черепа. Забій головного мозку. Гостра субдуральна гематома справа» мають ознаки тяжких за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння. Вони є єдиним морфологічним комплексом. Решта ушкоджень згідно п.2.3.5 тих же правил є легкими.

Ушкодження можуть відповідати строку 12 серпня 2013 року.

Не виключено, що після отримання ушкоджень потерпілий протягом кількох годин не міг рухатись, говорити, виконувати інші цілеспрямовані дії.

Ушкодження не характерні для падіння із положення стоячи на тверду поверхню чи виступаючий предмет.

Від удару рукою міг утворитися крововилив навколо правого ока. Не виключено виникнення решти ушкоджень - «Підшкірна гематома завушної ділянки справа. Перелом тімяно-скроневої кістки справа з переходом на основу черепа. Забій головного мозку. Гостра субдуральна гематома справа» від удару дерев'яним поліном. Для удару кулаком такий комплекс ушкоджень не характерний.

Для боротьби чи самооборони ушкодження не характерні.

Із головою потерпілого не менше 2-х разів контактувало травмуюче знаряддя.

(а. с. 68-69 кримінального провадження №12013190160000526)

З висновку експерта № 320 від 13 листопада 2013 року, вбачається, що характер та локалізація тілесних ушкоджень, що знайдені у ОСОБА_5 не суперечать показанням свідка ОСОБА_6, які він дав під час проведення із ним слідчого експерименту 17 серпня 2013 року щодо механізму їх спричинення ОСОБА_3

(а. с. 72-73 кримінального провадження №12013190160000526)

Висновком експерта № 322 від 13 листопада 2013 року, підтверджується, що характер та локалізація тілесних ушкоджень, що виявлені у гр. ОСОБА_5, можливий механізм їх нанесення не суперечить показам підозрюваного ОСОБА_3, які він дав під час проведення слідчого експерименту 11 листопада 2013 року.

(а. с. 75-76 кримінального провадження №12013190160000526)

Підтримавши свої висновки № 276 від 26 серпня 2013 року, № 287 від 12 вересня 2013 року, № 320 від 13 листопада 2013 року, № 322 від 13 листопада 2013 року судмедексперт ОСОБА_18 дав до них наступні роз'яснення: крововилив в м»які тканини завушної ділянки, перелом тім»яно - скроневої кістки справа, які знаходяться на рівні гематоми, гостра субдоральна гематома справа, тобто крововилив під тверду мозкову оболонку - є єдиним морфологічним комплексом ушкоджень, виявленим у ОСОБА_5

В медичній картці № 3179 стаціонарного хворого відділення Млинівської ЦРЛ на ім.»я ОСОБА_5 вказано, що у нього було виявлено внутрішньо-мозкову гематому правої гемісфери, однак це не підтверджено в обласній лікарні.

Ще одним єдиним морфологічним комплексом ушкоджень, виявленим у ОСОБА_5 є підшкірна гематома повік правого ока та крововилив оболонки правового ока. Цей комплекс ушкоджень виник від однієї і тієї ж травмуючої дії. Дані ушкодження для самопадіння не характерні, як в їх сукупності, так і по окремості.

Гостра субдоральна гематома не є окремим ушкодженням Вказана гематома та перелом черепа є єдиним комплексом ушкоджень, які вказують на дію тупого предмета. Виходячи із цього комплексу ушкоджень, можна зробити висновок, що місцем прикладання травмуючої сили була права завушна ділянка.

Для того, щоб утворився перелом кісток склепіння черепа з переходом на основу черепа, має бути прикладена значна сила.

При черепно-мозковій травмі бувають такі ознаки як сонливість, апатія, не бажання спілкуватися, психологічна збудженість. Також може виникати одна із цих ознак, або ж ці ознаки можуть мінятися. При субдоральному крововиливі під тверду мозкову оболонку, коли є великий простір для розсікання крові, як правило, має місце «світлий проміжок», в процесі якого ніяких ознак черепно-мозкової травми не спостерігається. «Світлий проміжок» може тривати 2-3 місяці. Ці психомоторні збудження і апатія можуть бути і при інших станах: інтоксикації, алкогольного сп'яніння, отруєння різними речовинами. Також може відбуватися і накладання факторів. Наприклад, черепно-мозкова травма протікає тяжче, коли є накладання таких факторів, як травматична дія та алкогольне сп'яніння.

Тяжкі тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_5, не є характерними для удару поліном чи іншим схожим предметом, так як не мають кваліфікуючих ознак, за якими можна більш достовірно встановити особливості травмуючого знаряддя. Однак, не виключається виникнення таких тілесних ушкоджень від удару поліном чи дерев'яною палицею.

Підшкірна гематома завушної ділянки справа могла виникнути від удару кулаком або іншим предметом збоку справа від потерпілого або ж ззаду. Це при умові, що обвинувачений та потерпілий знаходились обличчям один до одного та потерпілий не змінював положення голови. Може бути і попереду потерпілого, якщо голова потерпілого була повернена вліво.

Для виникнення тяжких тілесних ушкоджень достатньо одного травмуючого зусилля. Як правило, такі тілесні ушкодження і виникають від однієї травмуючої дії, навіть при умові, що по голові наносились декілька ударів.

Така операція, як фрезево-резекційна трепанація черепа, є життєво необхідною для видалення субдоральної гематоми (крововиливу під тверду мозкову оболонку).

В даному випадку, небезпеку для життя ОСОБА_5 становила гематома. Якби вона була не видалена, то потерпілий помер би. Для того, щоб виникла гематома потрібно, щоб було застосовано травматичне зусилля. Перелом кісток свідчить про те, що травматичне зусилля було значним.

При ударі, який зафіксовано на фото № 6 фототаблиці до протоколу слідчого експерименту (а. с. 110 кримінального провадження) могли бути заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

При ударі, який зафіксовано на фото № 5 фототаблиці до протоколу слідчого експерименту (а. с. 110 кримінального провадження) могло б виникнути садно або рана.

При «білій гарячці» виникають поверхневі ушкодження, подряпини. Перелом кісток черепа, як закритий так і відкритий, є небезпечним для життя в момент його заподіяння. В даному випадку, мається на увазі не конкретна особа.

Дій обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України як умисні, що спричинили тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, так як ОСОБА_3,12 серпня 2013 року, приблизно о 13 годині, в АДРЕСА_4 перебуваючи в будинку по місцю проживання потерпілого ОСОБА_5, на ґрунті ревнощів, умисно, наніс потерпілому, який в цей час лежав на ліжку, не менше 2 ударів дерев'яним поліном по голові, в результаті чого заподіяв тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми завушної ділянки справа, перелому тім'яно-скроневої кістки справа з переходом на основу черепа, забою головного мозку, гострої субдуральної гематоми справа, які згідно висновку судово-медичного експерта за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння, належать до тяжких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 перебувають у прямому причинному зв'язку з шкідливими наслідками, що настали для здоров'я ОСОБА_5.

Визнаючи ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, суд виходив із сукупності всіх обставин вчиненого діянні, зокрема було враховано спосіб, знаряддя вчинення злочину, кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки між собою.

Так, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що 12 серпня 2013 року обвинувачений ОСОБА_3, під час розпиття спиртних напоїв почав пред'являти безпідставні претензії до ОСОБА_5 щодо, ніби-то «зґвалтування» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 його співмешканки ОСОБА_7. Намагаючись уникнути конфлікту ОСОБА_5 пішов додому. Не дивлячись на те, що ОСОБА_5 пішов додому, обвинувачений ОСОБА_3 в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сказав, що піде та «доб'є» ОСОБА_5, і пішов до будинку ОСОБА_5, де в цей час перебував ОСОБА_5, який відпочивав. Вибивши ногою двері, обвинувачений ОСОБА_3 поліном наніс, лежачому на ліжку ОСОБА_5, удари по голові.

Таким чином, наносячи удари дерев'яним поліном у життєво важливий орган - голову ОСОБА_5, зі значною силою, на думку суду, обвинувачений ОСОБА_3 не міг не усвідомлювати, що від його протиправних дій можуть настати тяжкі наслідки.

В судовому засідання встановлено, що свої протиправні дії обвинувачений ОСОБА_3 припинив тільки після втручання свідка ОСОБА_6 Дані обставини під час проведення слідчого експерименту та в ході судового засідання підтвердив свідок ОСОБА_6

В судовому засіданні були перевірені показання обвинуваченого ОСОБА_3, про те, що причиною конфлікту між ним та ОСОБА_5 стало, ніби-то, повідомлення ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 «зґвалтував» його співмешканку ОСОБА_7

З цією метою в судовому засіданні, будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_7, дала показання, що після того як вона «втратила свідомість», і «прийшла до свідомості», то побачила, що лежить на дивані в господарстві ОСОБА_5 Повернувшись додому, в кишені халата виявила нижню білизну, однак як білизна опиналась в кишені, вона не може пояснити.

Вона, свідок, хотіла написати заяву в міліцію про застосування відносно неї, фізичного насильства ОСОБА_5, однак їй сказали, що ніхто нічого від неї "не прийме".

В цьому ж судовому засіданні вона ОСОБА_7 дала показання, що на її думку інтимних відносин в неї з ОСОБА_5 не було, тілесних ушкоджень на ній не було і в даний час вона не має наміру писати будь-яких заяв.

Повідомленням Млинівського РВ УМВС України від 27 березня 2014 року підтверджується, що ОСОБА_7 по факту вчинення відносно неї фізичного насильства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період з 12 серпня 2013 та поданий час не зверталась.

(а.с. 176 кримінального провадження №12013190160000526)

Таким чином, суд вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що причиною конфлікту між ним та ОСОБА_5 стало, ніби-то, «зґвалтування» його співмешканки ОСОБА_7, являються надуманними і такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і, на думку суду, переслідують мету будь-яким чином ухилитися від відповідальності за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5

Крім того, дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, так як 12 серпня 2013 року, приблизно о 13 годині,ОСОБА_3, діючи умисно, всупереч ст.30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла і не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, протиправно, проти волі ОСОБА_5, через двері проник в його житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2

Перебуваючи в будинку, ОСОБА_3 пройшов у кімнату, де знаходився ОСОБА_5, та шляхом нанесення ударів дерев'яним поліном по голові заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження, після чого залишив будинок.

В результаті незаконного проникнення в будинок, ОСОБА_3 порушив конституційне право потерпілого ОСОБА_5 на недоторканність житла.

В судовому засіданні перевірялась скарга обвинуваченого ОСОБА_3 щодо втрати слідчими ОСОБА_19 та ОСОБА_20 з матеріалів кримінального провадження протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5, а також у відмові слідчих щодо проведення очної ставки між ним та ОСОБА_5

З цією метою в судовому засіданні були допитаний свідок ОСОБА_20, який дав показання, що заява ОСОБА_1 про заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 надійшла в Млинівський РВ у серпні 2013 року. ОСОБА_1. було визнано потерпілою, так як її рідний брат ОСОБА_5 був не в змозі виконувати будь-які дій, він перебував у Млинівській ЦРЛ. В ході досудового розслідування від підозрюваного ОСОБА_3 надійшло клопотання в якому він просив провести очну ставку з ОСОБА_5, однак в задоволені його клопотання було відмовлено у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не мав фізичної можливості брати участь в очній ставці. Постанова про відмову в задоволені клопотання була надіслана ОСОБА_3 він, свідок, бачив ОСОБА_5 в лікарні його поведінка була неадекватною. До кримінального провадження була долучена довідка про те, що ОСОБА_5 не може переносити психо-емоційні навантаження. 12 серпня 2013 року, на місце події він, свідок, не виїжджав. Виїжджав в с. Рудлево Млинівського району Рівненської області він наступного дня, коли ОСОБА_1 написала заяву про заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5

З показань свідка ОСОБА_19, вбачається, що він не пам'ятає точно числа у серпні 2013 року, він перебував у складі слідчо-оперативної групи, коли надійшло повідомлення про подію, яка сталася в с. Рудлево Млинівського району Рівненської області. Вони виїхали на місце події. Потерпілий ОСОБА_5 сказав, що нічого писати та підписувати не буде, тоді ним, свідком, були запрошені два місцевих жителі, від яких були відібрані пояснення в яких вони зазначили відмову ОСОБА_5 писати будь-які заяви.

Коли в будинок ОСОБА_5 зайшов дільничний інспектор ОСОБА_21, то потерпілий відразу його впізнав. ОСОБА_5 давав відповіді на поставлені запитання, однак лежав в ліжку не піднімаючись. Коли вони телефонували на «швидку допомогу», то їх повідомили, що «швидка» не може виїхати у зв'язку з тим, що є відмова від госпіталізації. Крові на ОСОБА_5 він не бачив, так як близько до нього не підходив. Потерпілому на той момент необхідна була медична допомога. Протокол про відмову ОСОБА_5 в написанні заяви не складався, було тільки відібрано пояснення від двох осіб, при цьому були присутні інші особи, ОСОБА_5 нічого не розповідав, а тільки повторював, що міліцію він не викликав і щоб вони йшли з його будинку. Пояснення в ОСОБА_5 не відбирали, так як він відмовлявся будь-що говорити та писати. В клопотанні ОСОБА_3 про допит ОСОБА_5 було відмовлено через те, що ОСОБА_5 фізично не міг надавати показання. Про це свідчить довідка лікаря, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження.

Показаннями свідка ОСОБА_21, підтверджується, що 12 чи 13 серпня 2013 року, точно не пам'ятає, він перебував у складі слідчо-оперативної групи. Він, свідок, виїжджав у с. Рудлево Млинівського району Рівненської області по факту нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Він та ОСОБА_19 зайшли в будинок ОСОБА_5 та побачили, що ОСОБА_5 лежить на дивані. Він, свідок, запитав в ОСОБА_5, що сталось у відповідь почув: «Нічого.» ОСОБА_5 не мав бажання спілкуватися, казав, що погано себе почуває, тоді вони запросили двох свідків та в їх присутності ще раз запитали у ОСОБА_5, що трапилось на що він відповів, що не має бажання з ними спілкуватися і щоб вони залишили його будинок. Після цього відібрали пояснення у двох свідків та вийшли з будинку ОСОБА_5 Ним був написаний рапорт в якому вказано дані обставини.

ОСОБА_5 не підписував ніяких документів. На скільки він, свідок, пам'ятає повідомлення про події, 12 серпня 2013 року в с. Рудлево Млинівського району Рівненської області, надійшло з лікарні та від сестри ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_1 їхала разом з ним у автомобілі на місце події. ОСОБА_5 запитання розумів, однак трохи не чітко відповідав на них. Видимих тілесних ушкоджень на ОСОБА_5 він, свідок, не бачив. ОСОБА_5 з будинку не виходив, жодних пошкоджень вхідних дверей він, свідок, не бачив. ОСОБА_3 знаходився в ста метрах від будинку. Він, свідок, спілкувався з ОСОБА_3 Він, свідок, не пам'ятає чи звертався з проханням до ОСОБА_3.знайти двох свідків. ОСОБА_3 вони не затримували, так як ОСОБА_5 не вказував на нього.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні дав показання, що у серпні 2013 року, він гуляючи з дитиною в с. Рудлеве Млинівського району Рівненської області, зустрів ОСОБА_3, який попросив його, свідка, піти за понятого. Коли він, свідок, прийшов в будинок ОСОБА_5, то побачив ОСОБА_5, який лежав на ліжку. В кімнаті була присутня сестра ОСОБА_5 ОСОБА_1 Працівники міліції питали в ОСОБА_5. що сталося, але останній не хотів говорити та казав, щоб вони відчепилися від нього. Прізвище ОСОБА_3 він не згадував.

Він, свідок, не пам'ятає чи були пошкоджені вхідні двері в будинку ОСОБА_5 В будинку було темно і він не бачив тілесних ушкоджень на ОСОБА_5 в його присутності ОСОБА_5 нічого не підписував, він розмовляв нормально, але не вставав з ліжка, був трохи знервований.

З показань свідка ОСОБА_23 вбачається, що очевидцем події він не був, коли його покликали в якості свідка, то ОСОБА_5 лежав на ліжку побитий, йому було погано та постійно повторював, щоб йому дали спокій. Від людей він, свідок, дізнався, що ОСОБА_5 побив ОСОБА_3 В будинок ОСОБА_5 він, свідок, прийшов по проханню ОСОБА_3 Працівники міліції запитали ОСОБА_5, що сталося, він відповів, що нічого не хоче і щоб вони йшли з будинку. Він, свідок, підписав якийсь документ, хто складав даний документ він не пам'ятає. В будинку ОСОБА_5 була сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_1, мати ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_22 та працівники міліції. ОСОБА_3 в той час стояв в 100-200 м від будинку ОСОБА_5 Він,свідок, не бачив чи підписував щось ОСОБА_5 Тілесних ушкоджень на ОСОБА_5 він не бачив. ОСОБА_5 говорив, що йому погано та щоб йому дали спокій. ОСОБА_5 казав, що претензій ні до кого не має, прізвищ ніяких не називав.

Крім цього, будучи допитана в судовому засіданні в якості представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 дала показання, що по стану здоров'я її брат ОСОБА_5 не писав ніяких заяв, так як по стану здоров'я не міг цього зробити. Під час досудового розслідування її брата жодного разу не допитували слідчі, так як він нічого не пам'ятає. Пам'ять і до теперішнього часу до нього не повернулась.

Витягом з постанови лікарсько-консультативної комісії №1480 від 11 листопада 2013 року підтверджується, що ОСОБА_5 по стану здоров'я, в зв'язку з перенесеною важкою черепно-мозковою травмою, протипоказані психоемоційні навантаження.

(а.с. 47 кримінального провадження №12013190160000526)

Таким чином, в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження скарга ОСОБА_3, щодо неправомірних дій працівників міліції.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який як по місцю проживання характеризується негативно, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено

До обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_3 суд відносить рецидив злочинів

Санкція ч.1 ст.121 КК України , передбачає міру покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Відповідно до ст. 12 КК України передбачено, що тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Санкція ч.1 ст.162 КК України, передбачає міру покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 12 КК України передбачено, що злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, злочини в яких обвинувачується ОСОБА_3 відносяться до тяжких злочинів та злочинів невеликої тяжкості.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

На підставі ст. 72 КК України при складанні покарання за сукупністю злочині в та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Таким чином, враховуючи сукупність обтяжуючих покарання обставин та відсутність пом'якшуючих покарання обставин, а також дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.

ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 заявила цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4 827 грн. та моральної шкоди в сумі 30 000 грн. завданої злочином

25 грудня 2013 року ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 уточнила заявлені позовні вимоги у цивільному позові до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди. та моральної шкоди. завданої злочином та просить стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду на користь ОСОБА_5 в сумі 5 763 грн. 23 коп., моральну шкоду на користь ОСОБА_5 в сумі 30 000 грн. та моральну шкоду на її користь в сумі 10 00 грн.

Суд, дослідивши докази, вважає, що цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в сумі 5 763 грн. 23 коп. підлягає до задоволення в повному обсязі, так як він підтверджується: чеками на придбання ліків, а також матеріалами кримінального провадження № 566/1803/13-к.

(а.с.9-12, кримінального провадження №12013190160000526)

У відповідності до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з послідуючими змінами від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічний, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи із засад розумності та виваженості, суд вважає, підлягає до задоволення, цивільний позов в частині стягнення на користь ОСОБА_5 в сумі 30 000 грн. та моральної шкоди на користь ОСОБА_1 в сумі 10 00 грн.

Прокурором Млинівської міжрайонної прокуратури Рівненської області в інтересах Рівненської міської ради заявлений цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_5 в сумі 3 794 грн. 00 коп..

Суд вважає, що цивільний позов в сумі 3794 грн. 00 коп. підлягає до задоволення в повному обсязі, так як він підтверджується довідкою-розрахунком № 1/9-3605 від 26 листопада 2013 року виданою центральною міською лікарнею Рівненської міської ради Рівненської області, а також матеріалами кримінального провадження № 566/1803/13-к.

(а.с. 9-12, 69-75 кримінального провадження №12013190160000526)

У відповідності до вимог ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Фінансування закладів охорони здоров'я, зокрема лікарні, здійснюється з Державного бюджету України, тому вбачається порушення державних інтересів. Центральна міська лікарня м. Рівне фінансується з місцевого бюджету, розпорядником коштів якої є Рівненська міська рада, тому кошти повинні бути стягнені на користь міської ради.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03 грудня 1997 року) судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Ухвалою від 17 жовтня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з утриманням в СІЗО м. Рівне.

(а.с.211-212 кримінального провадження №12013190160000526)

Ухвалою про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 16 грудня 2013 року ОСОБА_3 продовжений строк тримання під вартою до 2 місяців - до 16 год. 30 хв., 16 лютого 2014 року з утриманням в СІЗО м. Рівне.

(а.с. 50-51 кримінального провадження №12013190160000526)

Ухвалою про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 12 лютого 2014 року ОСОБА_3 продовжений строк тримання під вартою до 2 місяців - до 12 квітня 2014 року з утриманням в СІЗО м. Рівне.

(а.с. 167-169 кримінального провадження №12013190160000526)

Поскільки ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання тільки у виді позбавлення волі, то суд вважає за доцільне захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

На підставі наведенного,

керуючись ст. ст.368-370, 373-374 КПК України

с у д ,-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з відбуттям міри покарання у кримінально-виконавчій установі .

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 72 КК України 2 (два) роки обмеження волі перевести в 1 (одни) рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточну міру покарання призначити ОСОБА_3, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, 6 (шість) років позбавлення волі з відбуттям міри покарання у кримінально-виконавчій установі.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з 16 години 30 хвилин, з 16 жовтня 2013 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 5 763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 23 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 30 000 (тридцять тисяч) моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) моральної шкоди.

Цивільний позов заявлений прокурором Млинівської міжрайонної прокуратури Рівненської області в інтересах Рівненської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_5. в сумі 3 794 (три тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Рівненської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_5 в сумі 3 794 (три тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

/юридична адреса 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 12а/

/р/р 31418544700002 в ГУДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, отримувач УК у м. Рівне /м.Рівне/ 24060300, код 38012714/

Захід забезпечення кримінального провадження засудженому ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, залишити попередній - тримання під вартою.

Згідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Млинівський районний суд Рівненської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: А.П. Бандура