Постанова № 37965415, 17.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року 08 год. 27 хв. № 826/19346/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Атраком»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2013 року № 98626552207, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Атраком» (далі – позивач, ТОВ «Атраком») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі – відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2013 року № 98626552207.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.12.2013р. № 728/26-55-22-07/32250318, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Атраком» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «Юридична компанія «Бона Фідес» (ідентифікаційний код 35195543) за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р., документально та нормативно не підтверджуються. Також позивач вказує на те, що податкові накладні від 30.04.2013р., виписані названим контрагентом за результатами наданих послуг, були оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 10.01.2014р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Атраком» (ідентифікаційний код 32250318) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «Юридична компанія «Бона Фідес» (ідентифікаційний код 35195543) за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р., за результатами якої складений Акт від 03.12.2013р. № 728/26-55-22-07/32250318. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Атраком» допустило порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 188. ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний період травень 2013 року на суму 26 567, 00 грн. та відповідно до заниження податку на додану вартість на аналогічну суму. Зокрема, в порушення вимог перелічених вище норм Кодексу ТОВ «Атраком» віднесло до складу податкового кредиту за травень 2013 року податок на додану вартість в сумі 26 567, 00 грн. по податковим накладним ТОВ «Юридична компанія «Бона Фідес» від 30.04.2013р. № 125 - № 127, що містять часткову інформацію про податкову адресу Продавця.

В судових засіданнях по даній справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, в судових засіданнях призначених по даній справі, заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

12 лютого 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 02.12.2013р. по 03.12.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (у зв’язку з ненаданням ТОВ «Атраком» у десятиденний строк у повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на запит ДПІ від 15.11.2013р. № 21456/10/26-55-22-07-10) та на підставі Наказу ДПІ від 02.12.2013р. № 2616 та направлення на перевірку від 02.12.2013р. № 1176/26-55-22-07, працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Атраком» (ідентифікаційний код 32250318) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин з ТОВ «Юридична компанія «Бона Фідес» (ідентифікаційний код 35195543) за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р., за результатами якої складений Акт від 03.12.2013р. № 728/26-55-22-07/32250318 (далі – Акт перевірки).

Перелік первинних та інших документів позивача, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 5 цього Акта перевірки.

В ході дослідження наданих позивачем первинних документів (лист ТОВ «Атраком» від 25.11.2013р. № 1416/1, наданий у відповідь на письмовий запит ДПІ від 15.11.2013р. № 21456/10/26-55-22-07-10, а також інших додаткового наданих до перевірки документів) перевіряючим встановлені взаємовідносини між ТОВ «Атраком» і ТОВ «Юридична компанія «Бона Фідес» (ідентифікаційний код 35195543) – договір від 08.04.2013р. № АТ-БФ/0413 щодо надання юридичних та консультаційних послуг з Додатковою угодою № 1 від 15.04.2013р. до такого Договору.

Так, на підтвердження надання контрагентом зазначених послуг ТОВ «Атраком» надало до перевірки акт виконаних послуг від 25.06.2013р. б/н на суму 531 334, 80 грн. (в т.ч. ПДВ – 88 555, 80 грн.) та податкові накладні від 30.04.2013р. № 126 і № 127 на загальну суму ПДВ 17 711, 16 грн. та податкові накладні від 23.05.2013р. № 65 і від 31.05.2013р. № 125 на загальну суму ПДВ 26 566, 74 грн.

При цьому в ході дослідження тексту податкових накладних від 30.04.2012р. № 127 на суму ПДВ 8 855,58 грн., від 30.04.2013р. № 126 на суму ПДВ 8 855, 58 грн. та від 31.05.2013р. № 125 на суму ПДВ 8 855, 58 грн. працівником ДПІ виявлено, що такі податкові накладні оформлені з порушенням норм чинного законодавства України, а саме не містять інформації щодо податкової адреси або містять часткову інформацію про податкову адресу.

На підставі вищевикладеного перевіряючий дійшов висновку про безпідставність формування ТОВ «Атраком» податкового кредиту за травень 2013 року в сумі 26 567, 00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Юридична компанія «Бона Фідес».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 03.12.2013р. № 728/26-55-22-07/32250318 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Атраком» наступних норм законодавства України: п. 185.1 ст. 185, п. 188. ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість за звітний період травень 2013 року на суму 26 567, 00 грн.

04 грудня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 03.12.2013р. № 728/26-55-22-07/32250318 прийняла спірне по даній справі податкове повідомлення-рішення за № 98626552207, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 82.1 ст. 82 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Атраком» суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 39 850, 00 грн., в т.ч. 26 567, 00 грн. – основний платіж, 13 283, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)(п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

На момент виписки спірних податкових накладних форма і порядок заповнення податкових накладних були затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071.

Так, зокрема, положеннями абз. 1 п. 4 Порядку заповнення податкової накладної (далі – Порядок) визначено, що місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави I розділу II Кодексу та статей 29 і 93 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У відповідності до п. 45.2 ст. 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Також, у графі «Вид цивільно-правового договору» податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору проставляється відповідно до вимог пункту 3 цього Порядку (абз. 2 п. 4 Порядку).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, п. 5 згаданого вище Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: порушення порядку заповнення податкової накладної; відсутність зв’язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб’єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі – Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі – Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

На підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог позивач надав до суду наступні документи:

- копії податкових накладних від 30.04.2013р. № 125 на суму 53 133,48 грн. (в т.ч. ПДВ – 8 855, 58 грн.), від 30.04.2013р. № 126 на суму 53 133, 48 грн. (в т.ч. ПДВ – 8 855, 58 грн.) та від 30.04.2013р. № 127 на суму 53 133, 48 грн. (в т.ч. ПДВ – 8 855, 58 грн.), всього ПДВ на суму 26 566, 74 грн., що виписані ТОВ «Юридична компанія «Бона Фідес» (Продавцем) на користь позивача (Покупця), де в гр. «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» наведена адреса: «м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, офіс 121», - без зазначення поштового індексу підприємства, та в гр. «Вид цивільно-правового договору» зазначено «надання юридичних та консультаційних послуг від 04.04.2013р. № АТ-БФ/0413»;

- копії договору про надання юридичних послуг від 08.04.2013р. № АТ-БФ/0413, укладеного між ТОВ «Атраком» (Замовником) і ТОВ «Юридична компанія «Бона Фідес» (Виконавцем) щодо надання останнім на користь позивача консультаційно-організаційних та юридичних послуг по легалізації вузлів фіксованого зв’язку при будівництві об’єктів, та додатку до нього;

- копію додаткової угоди № 1 від 15.04.2013р. до договору про надання юридичних послуг від 08.04.2013р. № АТ-БФ/0413;

- копію акта від 25.06.2013р. до Додаткової угоди № 1 приймання-передачі послуг за Договором № АТ-БФ/0413 від 08.04.2013р.;

- копію виписки банку з розрахункового рахунку позивача за період з 08.04.2013р. по 13.01.2014р.;

- копії податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Атраком» за звітний період травень 2013 року з доказами її надсилання засобами електронного зв’язку та отримання її податковим органом (квитанцій № 1 і № 2);

- копії додаткової угоди № 10904-9 від 25.04.2013р. до Договору генерального підряду № 10904 від 05.07.2012р., що була укладена між ТОВ «Атраком» (Підрядником) і ТОВ «Голден Телеком» (Замовником) щодо виконання комплексу робіт з будівництва об’єктів, та первинних документів оформлених на виконання цієї Додаткової угоди – кошторису, акта приймання-передачі виконаних робіт від 25.06.2013р.

За результатами детального аналізу текстів наданих позивачем податкових накладних від 30.04.2013р. та порівняння відомостей, викладених у них з даними інших наданих первинних документів судом вбачається, що при виписці зазначених податкових накладних контрагентом позивача були допущенні порушення при заповненні реквізитів таких накладних, а саме:

- по-перше, не вказана повна адреса місцезнаходження ТОВ «Юридична компанія «Бона Фідес», як вона натомість зазначена в договорі від 08.04.2013р. № АТ-БФ/0413 та інших первинних документах, та відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (спеціальний витяг з Реєстру відносно ТОВ «Юридична компанія «Бона Фідес» станом на 30.04.2013р. наявний в матеріалах даної справи);

- по-друге, відомості щодо цивільно-правового договору, що наведені в податкових накладних від 30.04.2013р., не відповідають фактично наданим позивачем первинним документам.

З огляду на зазначене вище суд приходить до висновку про правомірність висновків Акта перевірки від 03.12.2013р. № 728/26-55-22-07/32250318.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв’язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Атраком» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 – 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова