Рішення № 37965139, 11.03.2014, Семенівський районний суд Полтавської області

Семенівський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2014 547/1190/13-ц

2/547/106/14

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Халявки В.І.

при секретарі - Козулі Н.П.

з участю представника позивачів ОСОБА_1

представників відповідача Цвіркуна І.О., Ванжули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Семенівка цивільну справу за позовами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Семаль» про визнання договорів оренди землі недійсним та за зустрічним позовом ТОВ «Семаль» про тлумачення заповіту,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до районного суду з цим позовом та вказували, що всі вони 1 листопада 2007 року уклали з відповідачем договори оренди земельних ділянок.

В укладених ними та відповідачем договорах оренди відсутні істотні умови договору оренди землі, передбачені ст.. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме :

a) не зазначено розмір пені, що стягується у разі невнесення орендної плати у строки, визначені у договорі;

б) не зазначено на кого покладено розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим;

в) не зазначено чи підлягають відшкодуванню втрати, понесені на проведення поліпшення стану земельної ділянки, здійснені орендарем;

г) не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження об'єкта оренди чи його частини;

д) не зазначено про умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Окрім того позивачі вказували, що до договорів оренди не долучено плану або схеми земельної ділянки, що передається в оренду, її кадастрового плану та акта визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), що унеможливлює її ідентифікацію.

Посилаючись на приписи ст..15 Закону України «Про оренду землі», позивачі просили постановити рішення про визнання недійсними укладених між ними та відповідачем договорів оренди землі.

ТОВ «Семаль» звернулося до суду із зустрічним позовом про тлумачення змісту правочинів (договорів оренди) та просило роз'яснити чи відповідають вказані договори оренди положенням ст..ст. 203,638 ЦК України, ст..ст. 13 та 15 Закону України «Про оренду землі».

В судовому засіданні представник позивачів за первісним позовом підтримав позовні вимоги своїх довірителів та не визнав зустрічний позов.

Представники ТОВ «Семаль» позов про визнання договорів оренди землі недійсними не визнали, а свій зустрічний позов про тлумачення правочинів підтримали.

Заперечуючи проти позову про визнання договорів оренди землі недійсними, представники ТОВ «Семаль» вказували, що на час укладання договорів оренди вказані позивачами умови не вважалися істотними, а відсутність вказаних в ст.. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотних умов кількох чи хоча б однієї не є безумовною підставою для визнання договорів недійсними, що позивачами не наведено жодного порушення їх прав та жодного обґрунтування їх порушення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачів, представників відповідача, дослідивши докази вважає, що в позові про визнання договорів оренди недійсними та в зустрічному позові про тлумачення правочинів слід відмовити з таких підстав.

Встановлено, що позивачі та дочірнє підприємство «Семаль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Семаль» (далі ТОВ «Семаль») 1 листопада 2007 року уклали договори оренди земельних ділянок, що знаходяться на території Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області та належать позивачам на праві приватної власності на підставі Державних актів на право приватної власності на землю. Термін дії договорів 10 років. Всі договори оренди землі зареєстровані в 2010 році у Семенівському районному відділі Полтавської області ПРД ДП «Центр ДЗК».

Відповідно до ст.. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

· об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

· строк дії договору оренди;

· орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

· умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

· умови збереження стану об'єкта оренди;

· умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

· умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

· існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

· визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

· відповідальність сторін;

· умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 15 цього ж Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов,передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11,

17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч.4 цієї ж статті Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

· план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

· кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень

(обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів

· акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на

місцевості);

· акт приймання-передачі об'єкта оренди;

· проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення

згідно із законом.

Суд зазначає, що із п'яти умов, на які посилаються позивачі як на такі, що є істотними та відсутні в договорах оренди, три перші, позначені пунктами а,б,в насправді не є істотними, бо не входять до переліку ст.. 15 Закону України «Про оренду землі».

Суд також зазначає, що така істотна умова як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки з'явилася уже після підписання сторонами договорів оренди (ст.. 15 доповнена абзацем дванадцятим згідно із Законом № 509-VI (509-17) від 16,09,2008 року)).

Встановлено, що в договорах оренди землі пунктом 32 передбачено визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини шляхом закреслення потрібного - слів орендар чи орендодавець.

В усіх договорах такого закреслення не зроблено, тобто сторону, що несе ризик випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди не визначено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст.. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання чи оспорювання саме її прав. Тобто суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані чи оспорені права, свободи або інтереси цих осіб.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 25 грудня 203 року (справа № 6-94 ЦС13), де зазначено, що суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161 - ХІV «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Отже, виходячи із позиції Верховного Суду України, відсутність у договорі оренди однієї чи кількох умов, зазначених в ст.. 15 Закону України «Про оренду землі» не є безумовною підставою для визнання договору оренди недійсним.

Встановлено, що в договорах оренди землі дійсно не зазначена сторона, що несе ризик випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди. Суд вважає, що ця обставина не порушує прав орендодавців з огляду на те, що відповідно до ст.. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Отже діючим законодавством визначено сторону, що несе ризик випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки.

Таким чином суд вважає, що неузгоджена в п.32 договору позиція сторін суттєво не порушує прав орендодавців.

Суд також зазначає, що відсутність у договорах оренди умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не порушує прав орендодавців, тобто позивачів, оскільки самі договори оренди землі не передбачають передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Суд також вважає, що відсутність невід'ємних частин договору оренди землі, вказаних у ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі», не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

Відмовляючи в позові, суд також враховує ту обставину, що позивачі не скористалися своїм правом на внесення змін та доповнень до договорів оренди, в тому числі і істотними умовами, на відсутність яких вони вказують.

Суд вважає надуманими вимоги відповідача про тлумачення правочину, оскільки поставлені питання стосуються висновків про дійсність чи недійсність положень договору оренди та не стосуються змісту слів та понять, значення термінів.

Тому суд вважає, що в зустрічному позові про тлумачення договорів оренди слід відмовити через безпідставність вимог.

Керуючись ст..ст. 3,10,11,60,212-214, ст..ст. 15,203,215 ЦК України, ст..ст. 11,15 Закону України «Про оренду землі»,

Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Семаль» про визнання договорів оренди землі недійсним відмовити.

В позові ТОВ «Семаль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про тлумачення правочину відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів через районний суд.

Головуючий - підпис

Вірно

Суддя Семенівського райсуду

Полтавської області В.І.Халявка

Повне рішення суду виготовлено 17 березня 2014 року.