Ухвала суду № 37964638, 01.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1349/14 Справа 419/7266/12 Категорія ГоловуючГ Головуючий у 1 й інстанції - Некрасов О.О. Доповідач - Каратаєва Л.О. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Прозорової М.Л., Козлова С.П.

при секретарі - Кочержинській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2013 року по справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2013 року позов ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Родовід банк», суму заборгованості за кредитним договором № №77.2/ІЖ-367.07.1 від 22 жовтня 2007 року у розмірі у 3 522330 (три міліонна п'ятсот двадцять дві тисячі триста тридцять) доларів 87 центів США, в тому числі: заборгованість з кредиту, в тому числі простроченому - 413614 доларів 57 центів США; заборгованість з нарахованих процентів за користування кредитом, в тому числі прострочених - 235455 доларів 55 центів США; нарахована пеня - 2 873260 долари 75 центів США; а також суму нарахованих 3% річних у розмірі 117905 (сто сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 94 коп., та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить зменшити розмір неустойки та застосувати до вимог про стягнення пені позовну давність, скасувати рішення суду, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 3522330,87 доларів США, у зв'язку з припиненням поруки. Стягнути з ОСОБА_4 заборгованість з кредиту в розмірі 413614,57 доларів США, заборгованість з нарахованих процентів за користування кредитом, в тому числі прострочені 235455,55 доларів США, а також нарахованих 5% річних у розмірі 117905,94 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2873 260,75 доларів США відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2007 року між ВАТ «Родовід банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 77.2/ІЖ-367.07.1 Відповідно до п.п.1.1,1.3 кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит на купівлю садового будинку та земельної ділянки на загальну суму 440 000 доларів США, строком по 22 жовтня 2028 року включно. Процентна ставка встановлена в розмірі 15 % річних.

Відповідно до п.п.4.1 та 4.3 кредитного договору, Позичальник зобов'язувався погашати кредит рівними частинами в сумі 1746 доларів США 03 центи в строк до 10 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2007 року шляхом внесення готівки чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у п.1.2 кредитного договору та щомісячно сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами.

Пунктом 4.6 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів позичальник сплачує банку пеню за кожен день прострочки у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості.

02 жовтня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 77.2/ІЖ-367.07.1, згідно якого процентна ставка була встановлена у розмірі 17 % річних.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 440 000 доларів США 00 центів підтверджується заявою на видачу готівки № 1366_12 від 22 жовтня 2007 року та випискою з особового рахунку. Крім того, даний факт не оспорюється сторонами.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором 22 жовтня 2007 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 77.2/ІЖ-367.07.1, відповідно до 1.1. якого, у відповідності з цим договором поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором №77.2/ІЖ-367.07.1 від 22 жовтня 2007 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії. Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що розмір кредиту 400 000 доларів США 00 центів; процентна ставка за користування кредитом -15% річних; кінцевий строк погашення заборгованості за кредитним договором - 22 жовтня 2028 року; відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором - пеня у розмірі 1,6% в день від суми простроченого платежу.

Поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком у тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки що і позичальник.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Оскільки кінцевим терміном повернення кредиту є 22 жовтня 2028 року, а згідно матеріалів справи, позивач надіслав ОСОБА_5 вимогу про дострокове повернення кредиту 08 лютого 2011 року, якою було запропоновано протягом 30 днів з моменту отримання претензії погасити заборгованість за кредитним договором. Відповідачка ОСОБА_5 умови вимоги не виконала. Позивач звернувся до суду з позовною заявою 26 вересня 2012 року, тому суд вважає, що порука за цим зобов'язанням не припинилася.

До теперішнього часу відповідачі не виконали свої зобов'язання стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків.

Станом на 17 травня 2012 року заборгованість за кредитним договором становить 3 537081 доларів 83 центи США, в тому числі: заборгованість з кредиту, в тому числі простроченому - 413614 доларів 57 центів США; заборгованість з нарахованих процентів за користування кредитом, в тому числі прострочених - 235455 доларів 55 центів США; нарахована пеня - 2 873260 долари 75 центів США; сума нарахованих 3% річних - 14 751 доларів 15 центів США.

Що стосується стягнення 3% річних, то статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року за № 5, за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Встановивши обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами, суд першої інстанції надав їм правильну правову оцінку, обґрунтовано застосував вказані вище норми права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.213, 214 ЦПК.

Доводи апеляційних скарг не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК, оскільки посилання відповідачів на стягнення неустойки, яка значно перевищує суму боргу, то апелянтами заперечення щодо висновків суду з цього приводу зводяться до цитування норм чинного законодавства та їх тлумачення. Проте, жодних доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть бути підставою для зменшення неустойки апелянтами не надано. Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування або заперечення позовних вимог. Посилання апелянтів на положення ст.. 616 ЦК не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не доведені жодним доказом.

Що стосується припинення дії договору поруки, то суд першої інста6нції ретельно дослідив це питання на надав правове обгрунтування щодо дійсності вказаного договору та відсутності підстав вважати його таким, що припинив свою дію. Вказані висновки апелянтом не спростовано.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до тлумачення апелянтом норм чинного законодавства на власний розгляд з метою уникнути цивільно-правової відповідальності за невиконання договору та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та стягненню суми боргу та штрафних санкцій.

За вказаних підстав колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: