Рішення № 37962797, 27.03.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Справа № 915/274/14

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Погоріла О.В., дов. б/н від 16.12.2013,

від відповідача: Панченко С.В., дов. б/н від 13.03.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелеваторбуд»,

65063, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 2,

до Приватного підприємства «Висотник»,

54050, м. Миколаїв, вул. Остапа Вишні, 149/2,

про стягнення в сумі 219553 грн. 76 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецелеваторбуд» (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства «Висотник» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 219553 грн. 76 коп., яка складається з основного боргу за будівельно-монтажні роботи, виконані на підставі договору №7/04-11 від 01.03.2011 - 202027 грн. 20 коп.; 3% річних - 16920 грн. 48 коп.; інфляційних втрат - 606 грн. 08 коп., а також про відшкодування судових витрат у сумі 4391 грн. 08 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що будівельно-монтажні роботи за договором №7/04-11 від 01.03.2011 були звершені 29.04.2011 і за умовами цього договору він зобов'язаний був здійснити оплату виконаних робіт в сумі 202027 грн. 20 коп. Однак через скрутне фінансове становище відповідач дотепер не виконав своє зобов'язання і, посилаючись на п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців на умовах щомісячного погашення боргу рівними частинами. Тобто з контексту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач визнав позов повністю.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти надання розстрочки виконання рішення - заперечив.

Відповідач пояснив, що з сумою основного боргу він згоден, розрахунок 3% річних та втрат від інфляції ним перевірено, заперечень з цього приводу він не має; наполягав на наданні розстрочки виконання рішення на 12 місяців.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого:

01.03.2011 між сторонами укладено договір №7/04-11 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті Морський торговельний порт м. Миколаїв загальною вартістю 202027 грн. 20 коп., а відповідач - прийняти роботи за актом та оплатити їх протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт (п.п. 1.1, 4.4, 5.1, 5.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач здійснив будівельно-монтажні роботи, визначені у п. 1.1 Договору, що підтверджено актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 29.04.2011 (форма КБ-2в) на суму 202027 грн. 20 коп., підписаним відповідачем без зауважень. Відтак відповідач мав сплатити виконані роботи протягом 4-6 травня 2011 року, однак не здійснив цього до тепер, чим змусив позивача звернутися до суду.

Несплатою боргу в сумі 202027 грн. 20 коп. відповідач порушує право позивача, умови Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК), згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 629 ЦК встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК встановлений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити кредиторові сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також при проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спираючись на вищенаведені норми закону та умови Договору, позивач підставно нарахував три проценти річних від простроченої суми та втрати від інфляції за весь час прострочення. Детальний розрахунок зазначених сум наведений в позовній заяві і складає 16920 грн. 48 коп. та 606 грн. 08 коп. відповідно. Суд вважає цей розрахунок вірним, відповідач з ним також погодився, нарахованих сум не заперечив і не спростував.

З огляду на вищенаведене, суд встановив, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані, отже є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 12 місяців не може бути задоволено судом з наступних причин: обґрунтовуючи необхідність надання розстрочки виконання рішення, відповідач посилається на скрутну фінансову ситуацію, збитковість діяльності підприємства за підсумками 2013 року, однак жодним чином не обґрунтовує спроможність щомісяця сплачувати по 16835 грн. 60 коп. боргу протягом календарного року.

Всупереч приписам ст. 33 ГПК, яка покладає на кожну сторону обов'язок доказування і подання доказів, відповідач не довів суду обставин, з якими він пов'язує реальну можливість щомісяця, протягом квітня 2014 - березня 2015, погашати позивачу біля 17000 грн. До того ж, як зазначає сам відповідач у відзиві на позовну заяву, діяльність підприємства у 2012 році була прибутковою, однак борг у сумі 202027 грн. 20 коп., що виник з початку травня 2011 року, відповідач так і не сплатив.

Таким чином, враховуючи положення п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9, згідно з якими вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, суд не вбачає підстав для застосування п. 6 ст. 83 ГПК та розстрочення виконання рішення і задовольняє позовні вимоги повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Висотник» (54050, м. Миколаїв, вул. Остапа Вишні, 149/2, ідентифікаційний код 19299540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелеваторбуд» (65063, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 2, ідентифікаційний код 32190411) грошові кошти у сумі 202027 (двісті дві тисячі двадцять сім) грн. 20 коп. - основний борг; 16920 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 48 коп. - 3% річних; 606 (шістсот шість) грн. 08 коп. - інфляційні втрати; 4391 (чотири тисячі триста дев'яносто одна) грн. 08 коп. - судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.

Повне рішення складено відповідно до ст. 84 ГПК і підписано 31 березня 2014 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька