Рішення № 37962780, 06.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"06" березня 2014 р. Справа № 911/2159/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши матеріали справи

за позовом юридичної особи за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property EstablishmentдоПублічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод», м. Гостомельтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1. Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff», Вінницька область, м. Немирів 2. Компанія «Nemiroff Holdings Limited»простягнення коштів, визнання неправомірними дій та заборону вчинення дійза участю представників:

позивача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномвідповідача:Молотай О.М. - дов. від 10.06.2013р. № 14 Борущак Р.Р. - дов. від 10.06.2013р. № 15третьої особи 1:Томаров І.Є. - дов. від 23.09.2011р. Зуб'юк О.А.- дов. від 30.09.2011р третьої особи 2:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява юридичної особи за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishment до Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff» та Компанія «Nemiroff Holdings Limited» про:

- стягнення з відповідача збитків за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності у вигляді недоотриманого прибутку в розмірі 3809117 грн.;

- визнання неправомірними дії відповідача щодо використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок, знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу відповідно до:

1) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 739116;

2) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 16270;

3) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 850397;

4) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093168;

5) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 22238;

6) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 934056;

7) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093456;

8) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142901;

9) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142902;

10) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 957318;

11) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 103344;

12) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 965886;

13) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 106563;

14) Рішення про визнання знаку Nemiroff добре відомим;

15) Патенту № 3181;

16) Патенту № 21343;

17) Патенту № 21344;

18) Патенту № 21345;

- зобов'язання відповідача припинити використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок, знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу відповідно до:

1) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 739116;

2) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 16270;

3) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 850397;

4) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093168;

5) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 22238;

6) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 934056;

7) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093456;

8) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142901;

9) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142902;

10) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 957318;

11) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 103344;

12) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 965886;

13) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 106563;

14) Рішення про визнання знаку Nemiroff добре відомим;

15) Патенту № 3181;

16) Патенту № 21343;

17) Патенту № 21344;

18) Патенту № 21345.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем його прав на об'єкти інтелектуальної власності групи Nemiroff, шляхом вироблення та реалізації продукції (скляної тари) із використанням належних позивачу торгових марок, відомого найменування та промислових зразків за відсутності відповідних на те правових підстав, чим завдав позивачу збитків в розмірі заявленої до стягнення суми у вигляді недоотриманого прибутку - роялті, розрахованого за ставкою 8% від загальної вартості реалізованої у продовж 2012 - 2013р.р. відповідачем продукції (скляної тари) в якій неправомірно використані належні позивачу знаки на товари та послуги, відоме найменування і промислові зразки, який позивач міг отримати, за умови використання відповідачем об'єктів інтелектуальної власності групи Nemiroff на підставі належним чином оформлених договірних відносин з позивачем, як власником прав на ці об'єкти.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві, які зводяться до недоведеності та безпідставності заявлених вимог. Так, відповідач зазначає про відсутність доказів, які підтверджують розрахунок збитків у вигляді упущеної вигоди, зокрема, не підтверджена документально сума з якої позивач обчислює роялті розраховане за ставкою 8% від загальної вартості виробленої та реалізованої у продовж 2012 - 2013р.р. відповідачем продукції (скляної тари) при виробництві якої на думку позивача незаконно використані належні йому знаки на товари та послуги, відоме найменування і промислові зразки. Також відповідач зазначає, що оскільки роялті це платіж за надання права на використання об'єкта інтелектуальної власності на підставі ліцензії або ліцензійного договору то позивав видавши ліцензіату - Компанії «Nemiroff Holdings Limited» виключну ліцензію на використання належних йому зазначених об'єктів прав інтелектуально власності в силу приписів абз. 2 п. 3 ст. 1108 ЦК України обмежив себе в праві видачі іншим особам ліцензій на використання зазначених об'єктів прав інтелектуальної власності в наслідок чого втратив можливість реально отримати дохід (вигоду) від використання цих об'єктів іншими особами. Крім того, відповідач зазначає що вказані об'єкти прав інтелектуальної власності використовуються виробником алкогольної продукції, який згідно умов ліцензійного договору сплачує ліцензіату - Компанії «Nemiroff Holdings Limited» роялті за використання зазначених об'єктів прав інтелектуальної власності у виробництві кінцевого алкогольного продукту, а не відповідачем у виробництві та реалізації скляних пляшок, які він виробляє на замовлення горілчаної компанії та в які остання розливає алкогольний напій. Відповідач також зауважує, що обсяг охорони зазначених торгівельних марок у переважній більшості не поширюється на господарську діяльність відповідача з виробництва склотари.

Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff» надало суду два пояснення по суті спору, які зводяться до недоведеності та безпідставності заявлених вимог з мотивів схожих з вищезазначеними мотивами відповідача викладеними в відзиві на позов. Також третя особа зауважує про відсутності повного складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника, наявність якого є обов'язковим для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

Компанія «Nemiroff Holdings Limited» надала суду пояснення по суті спору в яких просить суд задовольнити вимоги позивача з мотивів викладених в позові.

Під час розгляду справи позивач заявив чотири подібних клопотання про витребування доказів, зокрема, про витребування у відповідача та ДП «УГК «Nemiroff» первинних бухгалтерськіх документів, які містять інформацію про виготовлення та розповсюдження скляної тари з використанням торгової марки «Nemiroff» з 23.01.2012р. по дату подання позову, в тому числі видаткові та товарно-транспортні накладні, квитанції, банківські виписки, які підтверджують факт списання коштів за виготовлення та реалізацію скляної тари з використанням зазначеної торгової марки, договори на підставі яких відповідач виготовляє склотару для ДП «УГК «Nemiroff» за період з 23.01.2012р. по 31.05.2013р. з додатками та технічною документацією, якою затверджено дизайн та креслення продукції, що виготовлялася на виконання зазначених договорів тощо. Також, позивач просить витребувати у Ірпінській об'єднаній податковій інспекції інформацію щомісячних декларацій по ПДВ відповідача за період з 01.01.2012р. по 01.07.2013р. та їх копії. Подані клопотання мотивовані тим, що зазначені документи підтверджують обставини на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог.

Розглянувши зазначені клопотання суд відмовляє в їх задоволенні, позаяк, позивач не довів суду те, що вказані документи є належними та допустимими докази в розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують порушення відповідачем прав позивача за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом. А також, з огляду на закріплений в ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності, за яким сторони вільні в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач також заявив клопотання про відкладення розгляду справи, який призначений на 06.03.2014р. на іншу дату, у зв'язку з неможливістю уповноважених представників позивача бути присутніми в судовому засіданні через те, що вони беруть участь в судових засіданнях по інших справах.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають до господарського суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Таким чином, уповноважені представники позивача Андраш А.О., Коваленко Г.О. які на час розгляду даної справи беруть участь в судових засіданнях по інших справах не є єдиними можливими законними представниками позивача, за відсутності яких справа не може бути розглянута.

З огляду на вищевикладене, клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхиляється судом як недоведене та безпідставне.

Від відповідача та ДП «УГК «Nemiroff» надішли до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору у справі господарського суду Київської області № 13/120-12 за позовом Nemiroff Intellectual Property Establishment до Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff» та Компанія «Nemiroff Holdings Limited» про визнання відсутнім права, припинення порушення права та зобов'язання вчинити дії, які відхилені судом з огляду на їх недоведеність, безпідставність та недоцільність.

Також, відповідач заявив три клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на несплату позивачем судового збору щодо вимог немайнового характеру, неподання позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів необхідних для вирішення спору та нез'явлення повноваженого представника позивача в судове засідання, які частково задоволені судом з огляду на наступне.

Згідно пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" станом на 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1147 грн.

Звернувшись з даною позовною заявою в 2013р. до суду, позивач заявив вимоги як майнового характеру - про стягнення 3809117 грн. збитків за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності, так і вимоги немайнового характеру:

- про визнання неправомірними дії відповідача щодо використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок, знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу відповідно до:

1) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 739116;

2) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 16270;

3) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 850397;

4) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093168;

5) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 22238;

6) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 934056;

7) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093456;

8) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142901;

9) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142902;

10) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 957318;

11) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 103344;

12) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 965886;

13) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 106563;

14) Рішення про визнання знаку Nemiroff добре відомим;

15) Патенту № 3181;

16) Патенту № 21343;

17) Патенту № 21344;

18) Патенту № 21345,

- про зобов'язання відповідача припинити використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок, знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу відповідно до:

19) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 739116;

20) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 16270;

21) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 850397;

22) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093168;

23) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 22238;

24) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 934056;

25) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093456;

26) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142901;

27) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142902;

28) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 957318;

29) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 103344;

30) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 965886;

31) Свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 106563;

32) Рішення про визнання знаку Nemiroff добре відомим;

33) Патенту № 3181;

34) Патенту № 21343;

35) Патенту № 21344;

36) Патенту № 21345.

Зміст наведених вимог свідчить про об'єднання у позовній заяві 1 вимоги майнового характеру щодо стягнення 3809117 грн. збитків за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності, а також 18 вимог немайнового характеру щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок, знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу та 18 вимог немайнового характеру щодо зобов'язання відповідача припинити використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок, знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу.

За звернення до суду з даною позовною заявою позивачем сплачений судовий збір за вимогу майнового характеру у сумі 68820 грн., що складає 60 розмірів мінімальних заробітних плат, що підтверджується квитанцією від 31.05.2013р. № ПН97827К.

Відповідно до абз. 2 п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 (надалі - Постанова) до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

У п. 2.11 Постанови визначено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, позивачу необхідно за заявлені в позовній заяві 36 вимог немайнового характеру, сплати судовий збір у загальній сумі 41292,00 грн. (36 х 1147грн. = 41292,00 грн.).

Відповідно до п. 2.23 зазначеної Постанови якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК України).

Ухвалами господарського суду Київської області від 08.08.2013р., 22.08.2013р., 25.09.2013р., 26.12.2013р., 06.02.2014р. суду зобов'язував позивача доплатити судовий збір за 36 вимог немайнового характеру, які викладені в позовній заяві та надати суду докази сплати судового збору за 36 (тридцять шість) вимог немайнового характеру у загальній сумі 41292,00 грн. (36 х 1147грн. = 41292,00 грн.) згідно приписів п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та положень п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до яких, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. Зазначеними ухвалами суд також попереджав позивача, що відповідно до п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" господарський суд у разі неподання доказів оплати судового збору може залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач виконав вимоги суду частково сплативши під час розгляду справ судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 2294 грн., що підтверджується квитанцією від 02.09.2013р. № П671287.

Згідно із п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК України); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Враховуючи зазначене та те, що позивач є іноземною компанією, що суттєво ускладнює та може взагалі унеможливити стягнення з нього за заявлені вимоги немайнового характеру належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України суд вважає за доцільне у даному випадку залишити неоплачені вимоги немайнового характеру без розгляду на підставі п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд в даному провадженні розглядає решту оплачених позивачем судовим збором позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача збитків за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності у вигляді недоотриманого прибутку в розмірі 3809117 грн. та визнання неправомірними дії відповідача щодо використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок, знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу відповідно до: свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 739116; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 16270.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між юридичною особою за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishment - позивач та Компанією «Nemiroff Holdings Limited» - третя особа укладено ліцензійний договір від 10.02.2006р. № 10022006-V, відповідно до умов якого, позивач передав Компанії «Nemiroff Holdings Limited» виключне право (виключну ліцензію) на використання належних позивачу вищезазначених торгівельних марок з правом видачі субліцензії третім особам.

В свою чергу Компанія «Nemiroff Holdings Limited» за ліцензійним договором від 01.02.2010р. № 01022010-N передала Дочірньому підприємству «Українська горілчана компанія «Nemiroff» право (невиключну ліцензію) на використання належних позивачу вищезазначених торгівельних марок.

Отримавши від компанії «Nemiroff Holdings Limited» за ліцензійним договором від 01.02.2010р. № 01022010-N право (невиключну ліцензію) на використання належних позивачу вищезазначених торгівельних марок Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff» уклало з Публічним акціонерним товариством «Ветропак Гостомельський Склозавод» договір на виробництво та поставку склотари від 10.12.2009р. № 1, за яким відповідач - постачальник зобов'язався на замовлення підприємства - покупця виготовити, поставити та передати у власність, а замовник відповідно замовити, прийняти від постачальника й оплатити скляну пляшку з безбарвного прозорого скла, яка виготовлена у відповідності до креслень, дизайнів, технічних характеристик та вимог, визначених покупцем, в асортименті та в кількості, що зазначаються у відповідних додатках.

За твердженнями позивача і Компанії «Nemiroff Holdings Limited» зазначений ліцензійний договір від 01.02.2010р. № 01022010-N, укладений між Компаніею «Nemiroff Holdings Limited» та Дочірним підприємством «Українська горілчана компанія «Nemiroff» припинений в односторонньому порядку 23.01.2012р. шляхом надіслання компанією на адресу ДП «УГК «Nemiroff» повідомлення про припинення дії договору в зв'язку з порушенням останнім зобов'язань щодо сплати роялті і відповідно з вказаної дати припинено право використовувати зазначені торгівельні марки, як ДП «УГК «Nemiroff» так і будь-яким іншим особам, зокрема, відповідачу.

Позивач зазначаючи що він є власником знаків за міжнародною реєстрацією № 739116, № 850397, № 1093168, № 924056, № 1093456, № 957318, № 965886, знаків для товарів і послуг за свідоцтвами на знаки товарів і послуг в Україні № 16270, № 22238, № 142901, № 142902, № 103344, № 106563, знаку визнаного рішенням Апеляційної палати державного департаменту інтелектуальної власності України від 11.10.2007р. добре відомим в Україні та промислових зразків за патентами № 3181, № 21343, № 21344, № 21345 стверджує, що відповідач починаючи з 23.01.2012р. порушує його прав на об'єкти інтелектуальної власності, шляхом вироблення та реалізації продукції (скляної тари) із використанням належних позивачу зазначених торгових марок, відомого найменування та промислових зразків за відсутності відповідних на те правових підстав.

Вказаними діями відповідач завдав позивачу збитків в розмірі заявленої до стягнення суми 3809117 грн. у вигляді недоотриманого прибутку - роялті, розрахованого за ставкою 8% від загальної вартості реалізованої у продовж 2012 - 2013р.р. відповідачем продукції (скляної тари) в якій неправомірно використані належні позивачу знаки на товари та послуги, відоме найменування і промислові зразки, який позивач міг отримати, за умови використання відповідачем об'єктів інтелектуальної власності групи Nemiroff на підставі належним чином оформлених договірних відносин з позивачем, як власником прав на ці об'єкти.

Частиною першою статті 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати (п. 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Згідно із ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

У ст. 24 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що особи, яким завдано шкоду внаслідок вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть звернутися до суду із позовом про її відшкодування.

У разі визнання вчинення порушень, передбачених статтями 4 і 6 цього Закону, органи Антимонопольного комітету України або особи, права яких порушені, мають право звернутися до суду із позовом про вилучення відповідних товарів з неправомірно використаним позначенням, копій виробів іншого суб'єкта господарювання і у виробника, і у продавця (ст. 25 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Згідно із п. 2 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка (п. 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки").

Відповідно до п. 3 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту.

У ст. 26 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" визначено, що будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 20 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Пунктом 3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб'єктові відповідного права, може наставати лише за одночасної наявності таких умов: 1) факту протиправної поведінки відповідача (зокрема, недодержання умов авторського, ліцензійного договорів, використання об'єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника); 2) шкоди, завданої суб'єктові права інтелектуальної власності; 3) причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування збитків та їх обґрунтування несе позивач та такий обов'язок не може покладатися на відповідача.

Тягар наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримувати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання відповідних доходів.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає про відсутність доказів, які підтверджують розрахунок збитків у вигляді упущеної вигоди, зокрема, не підтверджена документально сума з якої позивач обчислює роялті розраховане за ставкою 8% від загальної вартості виробленої та реалізованої у продовж 2012 - 2013р.р. відповідачем продукції (скляної тари) при виробництві якої на думку позивача незаконно використані належні йому знаки на товари та послуги, відоме найменування і промислові зразки.

Здійснений позивачем розрахунок збитків у вигляді упущеної вигоди - роялті, які розраховані у відсотковому відношенні, від загальної вартості виробленої та реалізованої у продовж 2012 - 2013р.р. відповідачем третій особі продукції (скляної тари) при виробництві якої на думку позивача незаконно використані належні йому знаки на товари та послуги, відоме найменування і промислові зразки, виходячи із ставки 8% не підтверджений документально, оскільки, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували загальну вартість виробленої та реалізованої у продовж 2012 - 2013р.р. продукції.

Надані позивачем, в підтвердження розміру загальної вартості виробленої та реалізованої у продовж 2012 - 2013р.р. відповідачем третій особі продукції, завірені копії перерахованих в позові товарно-транспортних накладних та видаткових накладних не приймаються судом як належні і допустимі докази в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки, позивач на вимогу суду не надав їх оригінали та під час дачі пояснень представник позивача зазначив, що оригінали вказаних документів в нього відсутні і завірені копії які він надав суду здійснені не з оригіналів. Зазначене пояснення представника позивача було зафіксовано під час здійснення фіксації судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач під час розгляду справи не виконав вимоги суду щодо надання для огляду у судовому засідання зразків продукції, виробленої відповідачем з порушенням, як вважає позивач, його прав на об'єкти інтелектуальної власності за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом; належних та допустимих докази в розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують порушення відповідачем прав позивача на належні йому об'єкти інтелектуальної власності, які охороняються переліченими вище свідоцтвами на знаки для товарів і послуг в Україні, свідоцтвами за міжнародною реєстрацією, рішенням про визнання знаку добре відомим та патентами; обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми збитків з розшифровкою всіх його складових та із зазначенням доказів, які його підтверджують; оригіналів для огляду в судовому засіданні документів доданих до позовної заяви, зокрема, товарно-транспортних накладних та видаткових накладних.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків.

Відповідач також зазначає, що оскільки роялті це платіж за надання права на використання об'єкта інтелектуальної власності на підставі ліцензії або ліцензійного договору то позивав видавши ліцензіату - Компанії «Nemiroff Holdings Limited» виключну ліцензію на використання належних йому зазначених об'єктів прав інтелектуально власності в силу приписів абз. 2 п. 3 ст. 1108 ЦК України обмежив себе в праві видачі іншим особам ліцензій на використання зазначених об'єктів прав інтелектуальної власності в наслідок чого втратив можливість реально отримати дохід (вигоду) від використання цих об'єктів іншими особами.

Відповідно до приписів ст. 1108 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Отже, позивав уклавши з Компанією «Nemiroff Holdings Limited» ліцензійний договір від 10.02.2006р. № 10022006-V за яким передав Компанії «Nemiroff Holdings Limited» виключне право (виключну ліцензію) на використання належних позивачу вищезазначених торгівельних марок в силу приписів абз. 2 п. 3 ст. 1108 ЦК України обмежив себе в праві видачі іншим особам ліцензій на використання зазначених об'єктів прав інтелектуальної власності в наслідок чого втратив можливість реально отримати дохід (вигоду) від використання цих об'єктів іншими особами, зокрема, відповідачем.

За таких обставин, позивач не міг отримати від відповідача роялті - платіж за надання права на використання об'єкта інтелектуальної власності на підставі ліцензії або ліцензійного договору.

Доказів протилежного позивач під час розгляду справи суду не надав.

Вказані об'єкти прав інтелектуальної власності використовуються виробником алкогольної продукції, який згідно умов ліцензійного договору сплачує ліцензіату - Компанії «Nemiroff Holdings Limited» роялті за використання зазначених об'єктів прав інтелектуальної власності у виробництві кінцевого алкогольного продукту, а не відповідачем у виробництві та реалізації скляних пляшок, які він виробляє на замовлення горілчаної компанії та в які остання розливає алкогольний напій.

Крім того, обсяг охорони зазначених торгівельних марок у переважній більшості, а саме відповідно до свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 739116, свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 850397, свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093168, свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093456, свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 965886,свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142901, свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142902, свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 106563 не поширюється на господарську діяльність відповідача з виробництва склотари - скляних пляшок, тобто вказані свідоцтва не мають обсяг охорони для 21 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг, саме виробництво скляних пляшок.

Оскільки, позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, яка спричинила йому збитки, вини відповідача у понесених позивачем збитках, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, та самих збитків суд приходить до висновку про відсутність повного складу цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Посилання позивача в якості доказу, якій підтверджує його вимоги на факт реалізації в торгівельних мережах алкогольної продукції Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff», яка розлита та міститься в скляній тарі виробленій відповідачем із використанням належних позивачу торгових марок, відомого найменування та промислових зразків за відсутності відповідних на те правових підстав судом не приймається до уваги при вирішенні спору з огляду не таке.

По-перше позивач не надає докази того, що алкогольна продукція Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff», яка знаходиться у вільному продажі та реалізується в торгівельних мережах розлита та міститься в скляній тарі виробленій саме відповідачем із використанням належних позивачу торгових марок, відомого найменування та промислових зразків за відсутності відповідних на те правових підстав.

По друге позивач не надає доказів того, що вказана скляна тара, в яку розлита зазначена алкогольна продукція та яка є в вільному продажі, виготовлена відповідачем після 23.01.2012р., тобто з дати, на думку позивача, припинення права використовувати зазначені торгівельні марки, як ДП «УГК «Nemiroff» так і будь-яким іншим особам, зокрема, відповідачу.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, як в частині стягнення з відповідача збитків за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності у вигляді недоотриманого прибутку в розмірі 3809117 грн. так і в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок, знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу відповідно до свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 739116 і свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 16270.

З огляду на зазначене, позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Зважаючи на те, що судом частково залишені без розгляду вимоги позивача та відмовлено позивачу в задоволенні решти його вимог в повному обсязі, то вжиті за його заявою заходи до забезпечення позову ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2013р. у даній справі підлягають скасуванню.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 68, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Залишити без розгляду позовні вимоги про визнання неправомірними дії відповідача щодо використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок, знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу відповідно до: свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 850397; свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093168; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 22238; свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 934056; свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093456; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142901; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142902; свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 957318; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 103344; свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 965886; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 106563; рішення про визнання знаку Nemiroff добре відомим; патенту № 3181; патенту № 21343; патенту № 21344; патенту № 21345 та про зобов'язання відповідача припинити використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок, знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу відповідно до: свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 739116; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 16270; свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 850397; свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093168; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 22238; свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 934056; свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 1093456; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142901; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 142902; свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 957318; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 103344; свідоцтва за міжнародною реєстрацією № 965886; свідоцтва на знак для товарів і послуг в Україні № 106563; рішення про визнання знаку Nemiroff добре відомим; патенту № 3181; патенту № 21343; патенту № 21344; патенту № 21345.

2. В решті позову відмовити повністю.

3. Скасувати вжиті судом заходи до забезпечення позову ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2013р. у даній справі.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 28.03.2014р.