Рішення № 37962705, 24.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/567/14

24.03.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан"

до

Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про

стягнення 21063 грн. 50 коп.

Представники:

від позивача:

не з’явились

від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.01.2014 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан” з вимогами до Публічного акціонерного товариства “Мостобуд” про стягнення заборгованості 21063 грн. 50 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (І-й тип полісу) від 11.03.2011 № 03-2011 ОЦВ не виконав взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 19149 грн. 30 коп., крім того у зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 1630 грн. 58 коп. та інфляційні втрати у розмірі 283 грн. 62 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2014 порушено провадження у справі № 910/567/14 та справу призначено до розгляду на 03.02.2014.

31.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2014 розгляд справи відкладено на 17.02.2014, у зв’язку із задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та невиконанням останньої вимог суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.02.2014 розгляд справи відкладено на 03.03.2014, у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 справу № 910/567/14 передано на розгляд судді Головіній К.І., у зв’язку з перебуванням судді Отрош І.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2014 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.03.2014.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 справу № 910/567/14 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

Представники сторін у судове засідання 24.03.2014 не з’явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 27285582 та № 01030 27285558.

У судовому засіданні 24.03.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2011 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Каштан" (страховик за договором) та Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" (страхувальник за договором) укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (І-й тип полісу) № 03-2011 ОЦВ, предметом якого є здійснення страховиком обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника за шкоду життю, здоров’ю та майну третіх осіб, заподіяну його наземними транспортними засобами, зазначеними в додатку 1 до договору.

Положеннями пункту 1.1. договору об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням страхувальником, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпечених транспортних засобів ПАТ “Мостобуд” “Мостозагін № 60”.

Згідно з пунктом 6.1 договору цей договір дії протягом одного календарного року з 15.03.2011 по 14.03.2012.

Відповідно до пункту 2.3. договору страховик посвідчує укладання цього договору страховими полісами, що є формою договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та які оформлюються на кожний забезпечувальний транспортний засіб.

Розміри страхових платежів стосовно кожного забезпеченого транспортного засобу страхувальника розраховується страховиком шляхом добутку базового платежу в розмірі 180,00 грн. відповідно до розпорядження Держфінпослуг від 09.07.2010 № 566 та відповідних коригуючи коефіцієнтів (пункт 5.1. договору).

У відповідності до пункту 5.3. договору загальний страховий платіж (з врахуванням знижки 15 % на підставі п.11.1 розділу Закону України 2902-IV від 22.09.2005 року) за цим договором становить 24149 грн. 30 коп. та сплачується на р/р страховика.

Пунктом 7.1.3. договору встановлено, що страхувальник зобов’язаний своєчасно вносити страхові платежі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором страхування.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

У відповідності до пункту 1 частини1 стаття 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до частини 4 статті 18 закону України «Про страхування» та статті 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем оформлено поліси обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на кожний забезпечений транспортний засіб згідно додатку № 1 до договору № 03-2011 ОЦВ від 11.03.2011, а саме: № АА/0027651, № АА/0027652, № АА/0027653, № АА/0027654, № АА/0027655, № АА/0027656, № АА/0027657, № АА/0027658, № АА/0027659, № АА/0027660, № АА/0027661, № АА/0027662, № АА/0027663, № АА/0027664, № АА/0027665, № АА/0027666, № АА/0027667, № АА/0027668, № АА/0027670, № АА/0027671, № АА/0027672, № АА/0027673, № АА/0027675, № АА/0027677, № АА/0027678, № АА/0027679, № АА/0027680, № АА/0027681, № АА/0027682, № АА/0027683, № АА/0027684 та № АА/0027685, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У вищезазначених полісах обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та пункті 6.1 договору сторонами визначено строк їх дії, а саме: з 00 год. 00 хв. 15.03.2011 до 14.03.2012 включно. Умовами договору № 03-2011 ОЦВ від 11.03.2011 не передбачено внесення страхових платежів, як умови набрання чинності договору. Таким чином, фактично договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за правовою природою є консенсуальними договорами, оскільки для виникнення прав та обов’язків за ними необхідна лише наявність згоди сторін на настання встановленого за цією згодою строку набрання чинності договору (тобто без передачі грошей у якості страхового платежу).

Як встановлено судом, відповідачем було здійснено часткову оплату страхового платежу за договором № 03-2011 ОЦВ від 11.03.2011 у розмірі 5000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 477 від 09.04.2012 (призначення платежу: оплата за обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників ТЗ зг.дог. №03-2011 ОЦВ від 11.03.2011»).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання з оплати страхових платежів, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 19149 грн. 30 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати страхових платежів у розмірі 19149 грн. 30 коп. В підтвердження наявності боргу позивачем було надано картку рахунку та оборотно-сальдову відомість по рахунку 3611 (контрагенти: Мостобуд, Мотозагін № 23) за 01.01.2011 – 14.01.2014.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з приписами статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо (строк) термін виконання боржником обов’язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у вищевказаних полісах обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договорі № 03-2011 ОЦВ від 11.03.2011 сторонами не передбачено строку сплати страхових платежів, у зв’язку з чим позивач, на підставі норм статті 530 Цивільного кодексу України, направив на адресу відповідача претензію № 347 від 07.10.2012 з вимогою про оплату заборгованості за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (І-й тип полісу) від 11.03.2011 № 03-2011 ОЦВ в місячний строк, яка була отримана останнім 09.10.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03151 12496654.

Встановивши факт набрання чинності договору 03-2011 ОЦВ від 11.03.2011, факт виникнення заборгованості у відповідача з оплати страхових платежів на суму 19149 грн. 30 коп., у відповідності до норм статті 530 Цивільного кодексу України, та перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за договором у розмірі 19149 грн. 30 коп., суд вважає вимоги позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" заборгованості за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (І-й тип полісу) від 11.03.2011 № 03-2011 ОЦВ обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 19149 грн. 30 коп.

У зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (І-й тип полісу) від 11.03.2011 № 03-2011 ОЦВ, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 1630 грн. 58 коп. та інфляційні втрати у розмірі 283 грн. 62 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку, доданому до позовної заяви (з 16.03.2011 по 14.01.2014).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 8.1. договору за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних неправильним, оскільки в порушення норм частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України з урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до пункту 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, з урахуванням встановленого претензією № 347 від 07.10.2012 місячного строку для виконання відповідачем обов’язку зі сплати страхових платежів, відповідач зобов’язаний здійснити страхові платежі не пізніше 11.11.2013, а з 12.11.2013 починається прострочення виконання відповідачем обов’язку зі сплати страхових платежів.

Суд наводить власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням дати виникнення прострочення виконання зобов’язання з оплати та в межах визначеного позивачем періоду нарахування, а саме кінцевої дати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат (14.01.2014):

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

19149.30

12.11.2013 - 14.01.2014

64

3 %

100.73

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

12.11.2013 - 14.01.2014

19149.30

1.007

134.24

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов’язання за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: 3 % річних у розмірі 100 грн. 73 коп. та інфляційні втрати у розмірі 134 грн. 24 коп.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5, ідентифікаційний код 01386326) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 12, офіс 37, ідентифікаційний код 32071894) заборгованість у розмірі 19149 (дев’ятнадцять тисяч сто сорок дев’ять) грн. 30 коп., 3 % річних у розмірі 100 (сто) грн. 73 коп. та інфляційні втрати у розмірі 134 (сто тридцять чотири) грн. 24 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 31.03.2014

Суддя І.М. Отрош