Постанова № 37962261, 31.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року № 813/1455/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Сидор Н.Т., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Державного підприємства Львівського державного центру науки, інновацій та інформатизації про стягнення коштів з банківських рахунків платника податків для погашення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі – ДПІ у Шевченківському районі, позивач) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства Львівського державного центру науки, інновацій та інформатизації (далі – ДП Львівський державний центр науки, інновацій та інформатизації, відповідач) про стягнення коштів з банківських рахунків платника податків для погашення податкового боргу в розмірі 19 580,43 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликаються на те, що податковий борг у відповідача в сумі 19 580,43 грн. виник внаслідок несплати у передбачений законом строк податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 14 477,00 грн. та пені 84,58, податку на прибуток підприємств в розмірі 1 055,00 грн., плати за землю в розмірі 942,64 грн. та пені в розмірі 21,21 грн.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі від 03.03.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та протягом встановленого ст. 183-2 КАС України строку жодних заперечень проти позову не подав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши повідомлені позивачем обставини та долучені до справи докази на їх підтвердження, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Державне підприємство Львівський державний центр науки, інновацій та інформатизації зареєстрований як юридична особа та відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі – ПК України) є платником податків та згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу несплати платником податків Державним підприємством Львівський державний центр науки, інновацій та інформатизації податкового зобов’язання з податку на додану вартість, податку на доходи підприємств та плати за землю.

Вищезгадана заборгованість виникла відповідно до самостійно поданих відповідачем декларацій, а саме: з податку на додану вартість від 14.08.2013 року за липень 2013 року та від 18.09.2013 року за серпень 2013 року на загальну суму 17 477,00 грн; з плати за землю від 20.02.2013 року за серпень – вересень 2013 року 2 242,64 грн., з яких відповідачем 15.10.2013 року було сплачено 1 300,00 грн., в результаті чого утворилась недоїмка в розмірі 963,85 грн., з яких 942,64 грн. основний платіж та 21,21 грн. пеня. Разом з цим у відповідача, відповідно до розрахунку від 03.07.2013 року, існує заборгованість по податку на прибуток підприємств в розмірі 1 055,00 грн.

Згідно з довідкою ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 30.10.2013 року №6402/20-0020 ДП Львівський державний центр науки, інновацій та інформатизації має податковий борг з податку на додану вартість, податку на доходи підприємств та плати за землю в розмірі 19 580,43 грн. в тому числі сума податкового боргу 19 474,64 грн. та пені 105,79 грн.

Податковий борг відповідача, який виник з плати податку на додану вартість, податку на доходи підприємств та плати за землю в розмірі 19 580,43 грн. в установлені строки залишається несплаченим, що підтверджується даними облікової картки платника податку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст. 288 ПК України).

Згідно з п. 286.2 ст. 282 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Строки сплати податкового зобов’язання визначені ст. 57 ПК України.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідачу було вручено податкову вимогу від 16.01.2013 року, на суму 632,90 грн., що стверджується розпискою про її вручення. Оскільки позивачем сума податкового боргу була не сплачена та з врахуванням вимог п.59.5 ст.59 ПК України, повторна податкова вимога відповідачу не надсилалася (не вручалася).

Відповідно до п. 14.1.137 ст. 14 ПК України, орган стягнення це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 41.5 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 20.1.18 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пп. 95.1-95.2 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача в розмірі 19 580,43 грн. є узгодженою та у встановлені законом строки не сплаченою, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податку, тому відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14 ст. 14 ПК України визнається сумою податкового боргу.

За вищезазначених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 19 580,43 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з банківських рахунків Державного підприємства Львівського державного центру науки, інновацій та інформатизації (79058, м. Львів, пр-т. Чорновола, 57, ЄДРПОУ 02736432) відкритих у банківських установах, які обслуговують такого платника податків на користь Державного бюджету України кошти для погашення податкового боргу в сумі 19580 (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят) грн. 43 коп.

Судові витрати з відповідача не стягуються.

Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження, виконується негайно.

Постанова може бути оскаржена сторонами до Львівського апеляційного адміністративного суду. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Сидор Н.Т.