Ухвала суду № 37961405, 01.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/774/2512/14 Головуючий в 1й інстанції - Шедрик К.Л.

Категорія - 37 Доповідач - Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Гасановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради, третя особа Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування за законом, визначення часток співвласників у праві спільної власності, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2014 року, де ставлять питання про часткове скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, задовольнивши його позов, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, ОСОБА_1 усунений від права на спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. .

Визначена спадкова доля після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,6 м.кв., житловою площею 37,3 м.кв.

Визначена за ОСОБА_2 частка в праві спільної сумісної власності в розмірі 1/2 частки на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,6 м. кв., житловою площею 37,3 м.кв.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволений частково, визначена спадкова доля після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,6 м.кв., житловою площею 37,3 м.кв. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними братами, їх батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /т.1. а.с. 60/.

В 1998 році ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_3 приватизували трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого 27 січня 1998 року на праві приватної спільної власності /а.с. 68/.

В 2003 році між ОСОБА_2, його дружиною ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був виконаний фактичний обмін квартирами, внаслідок якого ОСОБА_2 разом із своєю дружиною та донькою переїхав проживати в трикімнатну квартиру, розташовану по АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 переїхала проживати в належну ОСОБА_5 однокімнатну квартиру, розташовану в АДРЕСА_2.

Згідно довідки Комунального закладу охорони здоров'я Дніпродзержинської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» від 16.07.2013 року № 01-09-1061 ОСОБА_3, 1936 року народження, в 2000 році перенесла гостре порушення мозкового кровообігу, що стало причиною виникнення у неї таких захворювань, як: ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічна хвороба III ст. II ступ, ризик високий, гіпертензивне серце серця СН II Б, дисциркуляторна енцефалопатія III при гіпертонічній хворобі та церебральному атеросклерозі, цементний сидром, і в зв'язку з якими вона перебувала на обліку к КЗОЗ «Центр ПМСД №1». За станом здоров'я хвора потребувала постійного стороннього нагляду /т.1 а.с. 22/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Починаючи з 2000 року догляд та лікування ОСОБА_3, до дня її смерті, надавалися сином ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_5.

ОСОБА_1, будучи обізнаний про стан здоров'я матері, мав можливість надавати таку допомогу, оскільки є працездатним і повинний був утримувати свою матір, однак ухилявся від надання допомоги спадкодавцю, яка дійсно потребувала такої допомоги в зв'язку з наявністю в неї тяжкої хвороби та перебування у безпорадному стані.

Враховуючи встановлені обставини, вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після померлої матері.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 1261, 1224 ЦК України, , ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, усунувши від спадкування, оскільки останній ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги, який перебував в безпорадному стані, при можливості її надання.

Доводи апеляційної скарги, що його матір за життя не зверталася до суду про стягнення з нього аліментів на її утримання, тому він їх не сплачував та не утримував матір матеріально, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до роз'яснень у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Посилання апелянта, що суд не врахував пояснення його свідків, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки суд відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 60 ч. 2 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Будь-які докази, які б спростовували висновки суду, що позивач надавав матері допомогу, яка перебувала в безпорадному стані, а відповідач ОСОБА_2 ухилявся від надання такої допомоги, при можливості її надання.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про усунення відповідача від права на спадкування.

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: