Рішення № 37960886, 03.12.2013, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/3429/13-ц

№ 2/207/1265/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

судді: Литвинчука В.П.

при секретарі: Єрмаковій Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпродзержинську справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Бар*єр", Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання незаконним та скасування наказу Міністра енергетики та вугільної промисловості України № 79-к/к від 17 червня 2013 року, про поновлення на роботі, стягнення з Державного підприємства "Бар*єр" середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису № 23 від 10 вересня 2013 року у трудовій книжці, зобов*язання Державне підприємство "Бар*єр" внести у трудову книжку запис: "Запис за № 22 є недійсним", підстава - наказ № 142/ос від 15 серпня 2013 року, стягнення з Державного підприємства "Бар*єр" спричиненої моральної шкоди у сумі 20.000 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Бар*єр", Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання незаконним та скасування наказу Міністра енергетики та вугільної промисловості України № 79-к/к від 17 червня 2013 року; визнання незаконним та скасування наказу /розпорядження/ виконуючого обов*язки директора Державного підприємства «Бар*єр» № 97-1/ос від 25 червня 2013 року; про поновлення на роботі; стягнення з Державного підприємства "Бар*єр" середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення з Державного підприємства «Бар*єр» спричиненої моральної шкоди.

У вересні 2013 року ОСОБА_1 позовні вимоги були частково змінені.

Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністра енергетики та вугільної промисловості України № 79-к/к від 17 червня 2013 року; поновити його на роботі на посаді виконуючого обов*язки директора Державного підприємства «Бар*єр»; стягнути з Державного підприємства "Бар*єр" середній заробіткок за час вимушеного прогулу; визнати недійсним запис № 23 від 10 вересня 2013 року у трудовій книжці; зобов*язати Державне підприємство "Бар*єр" внести у трудову книжку запис: "Запис за № 22 є недійсним", підстава - наказ № 142/ос від 15 серпня 2013 року; стягнути з Державного підприємства "Бар*єр" в рахунок спричиненої йому моральної шкоди 20.000 гривень.

Від позову у частині визнання незаконним та скасування наказу /розпорядження/ № 97-1/ос від 25 червня 2013 року виконуючого обов*язки директора Державного підприємства «Бар*єр» ОСОБА_2 про його звільнення --- відмовився.

В обґрунтування пред*явлених позовних вимог пояснив, що 04 березня 2013 року наказом Міністра енергетики та вугільної промисловості України № 23-к/к він, позивач, до призначення директора Державного підприємства "Бар*єр", був призначений виконуючим обов*язки директора Державного підприємства "Бар*єр". Наказом Міністра енергетики та вугільної промисловості України № 79-к/к від 17 червня 2013 року він був звільнений з посади виконуючого обов*язки директора Державного підпримства "Бар*єр" відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ Міністра від 17 червня 2013 вважає незаконним, як прийнятий у порушення чинного законодавства про працю. Так, 17,18,19 та 20 червня 2013 року він перебував на робочому місці та виконував обов*язки директора ДП "Бар*єр". 17 червня 2013 року він не був звільнений з посади на підставі п.2 ст.36 КЗпП України оскільки не був ознайомлений з оригіналом наказу Міністра під розписку. До його трудової книжки не був внесений запис про його звільнення, йому не була видана трудова книжка та копія наказу про звільнення, не була проведена виплата всіх належних йому сум при звільненні. З 20 червня по 22 червня 2013 року він знаходився у відрядженні у м. Києві у Державній інспекції ядерного регулювання України. 21 червня 2013 року він знаходився у департаменті паливно-енергетичного комплексу Міністерства України. У Міністерстві йому не повідомили про його звільнення з 17 червня 2013 року. Тому, 17 червня 2013 року він не був звільнений з займаної посади та, при таких обставинах, строковий трудовий договір, укладений з ним відповідачем, вважається продовженим на невизначений строк. Факт видачі наказу про його звільнення не є підставою для його звільнення. З 25 червня 2013 року по 20 липня 2013 року він перебував на лікарняному на денному стаціонарі і про це повідомив свого заступника, головного бухгалтера та начальника відділу. В цей же день він по телефону також повідомив Міністерство. В цей же день йому повідомили, що він з роботи звільнений. З наказом Міністра про звільнення він був ознайомлений 21 липня 2013 року коли прибув на підприємство. Йому була видана трудова книжка та ним були здані матеріальні цінності. Вимушеним прогулом вважає час з 26 червня 2013 року по день прийняття судом рішення по справі. Він власноручно писав заяву Міністру про призначення його виконуючим обов*язки. Однак він не писав "тимчасово призначити". Контракт він не укладав та документи про укладення контракту не подавав. Він виконував функції керівника. Заробітна плата ним отримана включно по 25 червня 2013 року. У порушення вимог чинного законодавства запис № 23 до його трудової книжки внесений відповідачем не у день звільнення, а 10 вересня 2013 року - через три місяці після видачі наказу про звільнення. При таких обставинах вважає, що перебував з ДП "Бар*єр" у трудових стосунках до 10 вересня 2013 року включно. Однак, у період з 26 червня по 10 вересня 2013 року заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась. В день звільнення, 10 вересня 2013 року, йому не була проведена виплата всіх належних йому сум. У зв*язку із видачею в.о. начальника ДП "Бар*єр" ОСОБА_2 наказу № 142/ос від 15 серпня 2013 року до його трудової книжки повинен бути внесений запис № 23 до графи 3: "Запис за № 22 є недійсним, поновлений на попередній роботі" та до графи 4 також запис: "Наказ № 142/ос від 15 серпня 2013 року." Однак, до його трудової книжки 10 вересня 2013 року за № 23 до графи 3 був внесений запис: "Запис № 22 недійсний. Звільнений на підставі п.2ст.36 КЗпП України.", що не відповідає тексту наказу № 142/ос від 15 серпня 2013 року, а до графи 4 був внесений запис: "Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 17.06.13 № 79-к/к" замість: "Наказ № 142/ос від 15.08.2013року." Тому запис № 23 від 10 вересня 2013 року, внесений до його трудової книжки відповідачем, повинен бути визнаний недійсним та відповідач повинен бути зобов*язаний внести до його трудової книжки запис: "Запис за № 22 є недійсним", підстава - наказ № 142/ос від 15.08.2913 року". Просить позов задовольнити.

Представник позивача також пред*явлений позов підтримав та пояснив, що позивач наказом Міністра від 04 березня 2013 року був призначений виконуючим обов*язки директора ДП "Бар*єр" з 05 березня 2013 року на період до призначення директора у встановленому законом порядку. З позивачем, таким чином, був укладений строковий трудовий договір. Одночасно з укладенням строкового договору з позивачем мав бути укладений контракт. Однак, контракт не був укладений. Позивачем були зібрані документи, необхідні для укладення контракту. Однак, документи позивач не подав тому, що чекав узгодження з облдержадміністрацією. Доказів цьому вони не можуть надати. До теперішнього часу директор ДП "Бар*єр" не призначений. Подія - припинення трудового договору не настала і тому законних підстав для звільнення відповідача за ч.2ст.36 КЗпП України не було. Наказ Міністра є незаконним та підлягає скасуванню. 25 червня 2013 року у трудову книжку позивача був внесений запис № 22 про його звільнення. Коли справа вже знаходилась у суді, то у трудову книжку позивача був внесений запис № 23 про те, що запис № 22 є недійсним. Запис № 23 не відповідає Інструкції і повинен бути визнаний недійсним. Після видачі наказу Міністра про звільнення позивач з 17 червня по 22 червня 2013 року продовжував виконувати обов*язки директора, а з 21 червня 2013 року знаходився у відрядженні у Міністерстві у м. Києві. У Міністерстві позивача не повідомили про його звільнення. З 25 червня 2013 року позивач знаходився на лікарняному. Вважає, що позов підлягає задоволенню та позивач повинен бути поновлений на роботі з 25 червня 2013 року.

Представник відповідача, ДП "Бар*єр", пред*явленого позову не визнав та пояснив, що Міністерство здійснює підбір кадрів. Наказом Міненерговугілля України за № 23-к/к від 04 березня 2013 року позивач був призначений на посаду виконуючого обов*язки директора ДП "Бар*єр" з 05 березня 2013 року. На вказану посаду відповідач був призначений тимчасово --- на період до призначення директора підприємства у встановленому законом порядку. Позивачем була власноруч написана заява та позивач дав згоду на призначення виконуючим обов*язки директора ДП "Бар*єр" тимчасово: до призначення директора підприємства у встановленому законом порядку. З умовами призначення позивач був згодний. 17 червня 2013 року наказом Міністра позивач був звільнений з посади відповідно до п.2ст.36 КЗпП України. Підставою для звільнення позивача з роботи був наказ Міністра та закінчення строку трудового договору. Позивач усвідомлював та знав, що посада директора ДП "Бар*єр" є тимчасовою, що з ним укладається строковий трудовий договір. Наказом був обумовлений певний строк дії трудового договору з підставою його припинення: настанням певної події - призначення директора ДП "Бар*єр" у встановленому законом порядку. Настала подія, яка потягла за собою припинення укладеного з позивачем строкового трудового договору: наказом Міністерства № 80-к/к на посаду виконуючого обов*язки директора ДП "Бар*єр" було призначено ОСОБА_2 З позивачем контракт не укладався. Не укладення з позивачем контракту не впливало на діяльність підприємства і не було перешкодою для виконання позивачем своїх службових обов*язків. Особисто позивач за весь період своєї роботи на посаді виконуючого обов*язки директора ніяких дій, спрямованих на укладення з ним контракту, не вчиняв. Наказ про звільнення позивача з Міністерства до підприємства надійшов 25 червня 2013 року, що стверджується записом у журналі реєстрації вхідних документів за № 386. Посилка представника позивача на статтю 39-1 КЗпП України хибна. Трудовий договір з позивачем не продовжувався. З позивачем було укладено строковий трудовий договір - настання певної події - призначення нового директора. Не був укладений контракт і не було перешкод для виконання обов*язків директора. Позивачу заробітна плата була нарахована та виплачена по 25 червня 2013 року включно та без затримки та п.,п. 2,26 Інструкції порушені не були. Запис № 22 - позивач був звільнений на підставі наказу Міністра, а наказ Міністра до підприємства надійшов 25 червня 2013 року: через 09 днів. Наказ виконуючого обов*язки директора ДП "Бар*єр" ОСОБА_2 про звільнення позивача був винесений помилково і був скасований. ОСОБА_2 не мав повноважень видавати такий наказ і наказ ОСОБА_2 ніяких наслідків за собою не поніс. Прийняття на посаду керівників державних підприємств, так само як і їх звільнення, є повноваженням виключно органів управління майна - це Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Затримка надходження наказу про звільнення позивача потягла за собою наслідки у вигляді зайво відпрацьованих позивачем 05 днів до 25 червня 2013 року включно. Тому, відповідно до ст.,ст. 116,117 КЗпП України, позивачу заробітна плата була нарахована та виплачена по 25 червня 2013 року включно. Причиною звільнення позивача є закінчення строку трудового договору. При внесенні змін до трудової книжки позивача були враховані вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач був звільнений 16 червня 2013 року, а на лікарняному перебував з 25 червня 2013 року. У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач, представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у судове засідання не з*явився. Подав суду заперечення проти позову та просив суд розглянути справу у відсутність їх представника.

У поданих суду запереченнях вказав, що позивач був призначений виконуючим обов*язки директора ДП "Бар*єр" наказом № 23-к/к від 04 березня 2013 року на період з 05 березня 2013 року до призначення директора цього підприємства в установленому законом порядку. Позивач призначався на посаду до настання певної події - призначення директора цього підприємства в установленому законом порядку. Таким чином, з позивачем, відповідно до ст.23 КЗпП України, був укладений трудовий договір на визначений сирок, встановлений за погодженням сторін. Укладений трудовий договір з позивачем був визначений як конкретним терміном так і часом настання певної події. 17 червня 2013 року Міністерством було видано № 80-к/к про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов*язки директора ДП "Бар*єр" з 18 червня 2013 року. Таким чином, настала подія, яка визначила граничний строк перебування позивача на посаді, то Міністерством 17 червня 2013 року і було видано наказ № 79-к/к про звільнення позивача з 17 червня 2013 року відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України. Підставою та причиною звільнення позивача є закінчення строку трудового договору. Накази Міністерства, видані в межах його повноважень, є обов*язковими до виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами. Наказ про звільнення позивача виданий у межах повноважень та відповідно до чинного законодавства. У задоволенні позову просить відмовити.

Суд, вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Так, відповідно до ст.21 КЗпП України: "Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін."

Згідно зі ст.23 КЗпП України: "Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами."

У судовому засіданні було встановлено, що, згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промислововсті України № 23 к/к від 04 березня 2013 року, позивач був призначений на посаду виконуючого обов*язки директора Державного підприємства "Бар*єр" з 05 березня 2013 року, тимчасово, на період до призначення директора цього підприємства у встановленому законом порядку.

Таким чином, з позивачем був укладений строковий трудовий договір з підставою його припинення --- настанням певної події.

Підставою для видачі наказу була заява позивача від 04 березня 2013 року, у якій він просив відповідача призначити його на посаду виконуючого обов*язки директора ДП "Бар*єр".

З наказом позивач був ознайомлений та не заперечував проти призначення його виконуючим обов*язки директора ДП "Бар*єр" з 05 березня 2013 року, тимчасово, на період до призначення директора цього підприємства у встановленому законом порядку.

Згідно з чинним законодавством, при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Із наказу вбачається, що сторонами по справі строк дії трудового договору був погоджений та визначений конкретним терміном, настанням певної події.

17 червня 2013 року певна подія, яка визначала граничний строк перебування позивача на посаді, настала і потягла за собою припинення укладеного з позивачем строкового трудового договору з тієї підстави, що на посаду виконуючого обов*язки директора ДП "Бар*єр" у встановленому законом порядку було призначено ОСОБА_2

Відповідно до статті 36: "Підставами припинення трудового договору є: ....2) закінчення строку (пункти 2 і 3), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення".

Відповідачем, Міністерством, було видано наказ № 79-к/к про звільнення позивача з посади виконуючого обов*язки директора ДП "Бар*єр" з 17 червня 2013 року відповідно до п.2ст.36 КЗпП України.

У судовому засіданні було встановлено, що наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про звільнення позивача до підприємства надійшов 25 червня 2013 року.

Також у судовому засіданні було встановлено, що у зв*язку з цим позивачу за зайво відпрацьовані дні повністю була нарахована та виплачена заробітна плата.

У судовому засіданні також було встановлено, що позивач з 25 червня 2013 року знаходився на лікарняному.

Разом з тим, перебування позивача на лікарняному з 25 червня 2013 року не є перешкодою для його звільнення за п.2ст.36 КЗпП України тому, що наказ про його звільнення був виданий 17 червня 2013 року. Тобто, до видачі позивачу лікарняного листа.

Таким чином, у судовому засіданні не був встановлений факт, що між сторонами фактично продовжували тривати трудові відносини

При цьому, при призначенні позивача виконуючим обов*язки директора ДП "Бар*єр" контракт не був укладений. Однак, це не було перешкодою для виконання позивачем своїх трудових обов*язків.

Також у судовому засіданні було встановлено, що позивач, тимчасово виконуючи обов*язки директора ДП "Бар*єр" не вживав ніяких дій та заходів для укладення з ним контракту.

Вказана обставина у судовому засіданні була визнана і позивачем.

При таких обставинах суд, оцінюючи всі докази, зібрані по справі у їх сукупності, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Враховуючи, що позивачу у задоволенні позовних вимог відмовлено, то судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.21,23,36 КЗпП України, ст.ст.6-14,60, 212-218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства "Бар*єр", Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання незаконним та скасування наказу Міністра енергетики та вугільної промисловості України № 79-к/к від 17 червня 2013 року, про поновлення на роботі, стягнення з Державного підприємства "Бар*єр" середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису № 23 від 10 вересня 2013 року у трудовій книжці, зобов*язання Державне підприємство "Бар*єр" внести у трудову книжку запис: "Запис за № 22 є недійсним", підстава - наказ № 142/ос від 15 серпня 2013 року, стягнення з Державного підприємства "Бар*єр" спричиненої моральної шкоди у сумі 20.000 гривень - відмовити.

Враховуючи, що позивачу у задоволенні позовних вимог відмовлено, то судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Рішення може бути оскаржено на протязі 10 днів з моменту його оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська.

Суддя: Литвинчук В.П.