Ухвала суду № 37960737, 19.03.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/254/14 Головуючий у суді у 1 інстанції - Стародубцева Номер провадження 22-ц/788/432/14 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 57

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Криворотенка В. І., Маслова В. О.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області і представника ОСОБА_2 ОСОБА_8

на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 січня 2014 року

у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції в Сумській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и л а:

22 січня 2014 року державний виконавець відділу ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції в Сумській області ОСОБА_5 звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, погодженим з начальником відділу ДВС.

Подання мотивує тим, що на виконанні у державного виконавця знаходиться зведене виконавче провадження №34454292 з примусового виконання трьох виконавчих листів №2-1167/11 від 12 вересня 2012 року, виданих Шосткинським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 6594 грн. 53 коп. на відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з витратами на поховання, на виготовлення та установку пам'ятника, на поминальний обід, та 4179 грн. 79 коп. - шкоди, пов'язаної зі знеціненням спірних сум, всього 10774,32 грн.; про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн. та 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої малолітній ОСОБА_2; про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 шкоди, завданої малолітній ОСОБА_2, яка перебувала на утриманні померлої, за період з 14 листопада 2003 року по червень 2012 року в сумі 12436 грн. 38 коп., а в подальшому, тобто з липня 2012 року, стягнено щомісячно по 231 грн. 22 коп. до досягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття.

Боржник ухиляється від виконання рішення суду. Станом на 16 вересня 2014 року сума боргу по виконавчих листах №2-1167/11 від 12 вересня 2012 року, виданих Шосткинським міськрайонним судом, складає, відповідно, 10774, 32 гр., 150 000 гр. і 15948 грн. 34 коп.

При проведенні виконавчих дій державним виконавцем за місцем проживання боржника майно та кошти, на які можливо звернути стягнення, не виявлені, про що складено акт від 26 листопада 2013 року. Згідно довідки Шосткинської ОДПІ, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 перебуває на спрощеній системі оподаткування, отримує дохід.

14 січня 2014 року державним виконавцем було складено акт про невиконання постанови -розпорядження про стягнення з боржника коштів в розмірі 50% від отримуваного доходу боржника.

Таким чином, вважав, боржник порушує вимоги ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої боржник зобов'язаний утримуватись від вчинення дій, які унеможливлюють виконання рішення.

Посилаючись на те, що згідно чинного законодавства, виїзд громадян України до країн СНД здійснюється за паспортом громадянина України, який має боржник, наявність чи відсутність у боржника паспорту для виїзду за кордон не виключає можливості його виїзду за межі України до країн СНД, що в подальшому може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, просила тимчасово обмежити боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України з вилученням у нього паспорта громадянина України.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 січня 2014 року відмовлено державному виконавцю відділу ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції в Сумській області ОСОБА_5 в поданні про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України з вилученням у нього паспортного документа для виїзду за кордон.

В апеляційних скаргах відділ ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою подання державного виконавця задовольнити.

Відділ ДВС зазначає, зокрема, що суд не врахував додані до подання акти про невиконання боржником постанови державного виконавця про звернення стягнення на дохід, протокол про скоєння боржником адміністративного правопорушення у вигляді невиконання законних вимог державного виконавця, розрахунок заборгованості із сплати періодичних платежів, тобто документи, які свідчать про ухилення боржника від виконання зобов'язань.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається, крім іншого, на безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що державним виконавцем не перевірена інформація щодо наявності у боржника проїзного документу для виїзду за кордон, та відсутня інформація про існування імовірності того, що боржник покине територію України в найближчий час, оскільки ст. 377-1 ЦПК України не передбачає необхідність подання до суду доказів з питань наявності чи відсутності паспорта.

Крім того, вказує, що суд не врахував, що державним виконавцем разом з поданням надані копії виконавчих документів, а також лист Шосткинської ОДПІ №4850/17-0204 від 04 грудня 2013 року, в якому міститься інформація про суму одержаних боржником доходів за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року в сумі 2320 грн., що становить 733 грн. 03 коп. в місяць, та за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року в сумі 8530 грн., що становить 947 грн. 78 коп. в місяць, на підставі поданих податкових декларацій боржника ОСОБА_4, які свідчать про те, що він умисно задекларував менші порівняно з минулим періодом доходи як підприємець.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не перевірялись відомості, надані боржником, про його доход в сумі 1000-1200 гр., інформація Шосткинської ОДПІ не перевірена і має загальний характер, з якої неможливо конкретизувати певний доход боржника, у зведеному виконавчому провадженні немає відомостей на підтвердження вказаної інформації, про відрахування і сплату податків, про наявність у боржника документу для виїзду за кордон, про існування імовірності того, що боржник покине територію України найближчим часом, а тому суд вважав, що державний виконавець взагалі не довів обставин умисного ухилення боржника від виконання рішення суду.

Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 214 ЦПК України).

Оскаржувана ухвала суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону, а висновки суду не узгоджуються з обставинами справи та не відповідають вимогам матеріального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у державного виконавця відділу ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження №34454292 з примусового виконання трьох виконавчих листів №2-1167/11, виданих 12 вересня 2012 року Шосткинським міськрайонним судом на підставі рішення цього суду від 25 червня 2012 року, яке набрало чинності 15 серпня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 6594 грн. 53 коп. на відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з витратами на поховання, на виготовлення та установку пам'ятника, на поминальний обід, та 4179 грн. 79 коп. - шкоди, пов'язаної зі знеціненням спірних сум, всього 10774,32 грн.; про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 50000 грн. та 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої малолітній ОСОБА_2; про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 шкоди, завданої малолітній ОСОБА_2, яка перебувала на утриманні померлої, за період з 14 листопада 2003 року по червень 2012 року в сумі 12436 грн. 38 коп., а в подальшому, тобто з липня 2012 року, стягнено щомісячно по 231 грн. 22 коп. до досягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття (а.с.5-7).

Постановами старшого державного виконавця відділу ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції ВП № 34338590, ВП34338944, ВП № 34337817 від 18 вересня 2012 року відкриті виконавчі провадження за вказаними трьома виконавчими листами №2-1167/11 (а.с.8-10).

26 листопада 2013 року державним виконавцем відділу ДВС складено акт про те, що за місцем проживання боржника - в квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, належні боржникові майно та кошти, на які можливо звернути стягнення, не виявлено; згідно пояснень власника квартири, все майно, що знаходиться в квартирі, належить їй, окрім кольорового телевізора «Томпсон», кутового розкладного дивану (а.с.11).

Постановою державного виконавця від 3 грудня 2013 року при виконанні рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 шкоди, завданої малолітній ОСОБА_2, яка перебувала на утриманні померлої, за період з 14 листопада 2003 року по червень 2012 року в сумі 12436 грн. 38 коп., а в подальшому, тобто з липня 2012 року, стягнено щомісячно по 231 грн. 22 коп. до досягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття, постановлено звернути стягнення на заробітну плату, стипендію, пенсію та інші доходи боржника, проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати ОСОБА_4 після відрахування податків, в розмірі 50 %, 2231, 22 гр. поточні платежі щомісячно, а решта - в рахунок погашення боргу, який станом на 1 січня 2014 року складає 16048,34 гр. (а.с.18-19).

Згідно акту державного виконавця від 14 січня 2014 року, ОСОБА_4 пояснив, що не спроможний сплачувати борг згідно постанови-розпорядження державного виконавця у розмірі 50% від отримуваного доходу у зв'язку з нестачею коштів (а.с.12).

З доданих до вказаного акту пояснень боржника від 14 січня 2014 року вбачається, що він злісно не ухиляється від виконання рішення суду, сплачує, коштів, скільки може, заробіток має невеликий - 1000 гр. -12000 гр., з якого сплачує внески в пенсійний фонд - 422 гр., податок на доход - 92 гр., комунальні послуги за себе і частину за сина, який навчається у вищому начальному закладі, за станом не може виконувати тяжку роботу, за віком не може працювати цілодобово, доходів не приховує, дружина також має невеликий дохід, а відчуження належного йому автомобіля «Фольксваген-Пассат» провів відповідно до вимог закону, що підтверджується судовими рішеннями (а.с.13-14).

Згідно протоколу №1 від 14 січня 2014 року, складеного державним виконавцем відділу ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_7, ОСОБА_4 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-13 КпАП України, а саме: не виконання законних вимог державного виконавця в частині не виконання постанови про звернення стягнення на доход боржника (а.с.15).

Акти державного виконавця отримані боржником, який не оскаржував дії та постанови державного виконавця (а.с.16).

З довідки Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції від 7 серпня 2012 року доход ОСОБА_4 за період з 1 січня по 31 грудня 2011 року склав 10000 гр., за період з 1 січня по 30 червня 2012 року - 9700 гр. (а.с.74).

Згідно повідомлення Шосткинської ОДПІ від 04 грудня 2013 року №4850/17-0204, згідно податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за період з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року сума одержаного ним доходу складає 2320 гр., сума чистого доходу не передбачена; за період з 1 січня по 30 вересня 2013 року сума одержаного доходу складає 8530 гр., сума чистого доходу не передбачена; з 01 січня 2012 року по теперішній час платник ОСОБА_4 перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (а.с.17).

Згідно розрахунку державного виконавця, заборгованість ОСОБА_4 по періодичних платежах за виконавчим листом №2-1167/11 від 12 вересня 2012 року, виданим Шосткинським міськрайонним судом, станом на 01 січня 2014 року складає 15948 грн. 34 коп., він сплатив за період з липня 2012 року по грудень 2013 року 650 гр. - шість разів по 100 гр., і один раз - 50 гр. (а.с.20).

Згідно повідомлення УДМС України в Сумській області, ОСОБА_4 не значиться документованим паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, які передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом, виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування і може бути обмежена у здійсненні права лише у випадках, встановлених законом.

П. п. 2, 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» передбачають, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, в тому числі, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Колегія суддів вважає безпідставним висновок суду про те, що доводи державного виконавця щодо того, що боржник має намір виїхати за межі України, ґрунтується на припущеннях, та про те, що він не документувався паспортом для виїзду за кордон.

Вказані обставини не мають правового значення при вирішенні питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні подання.

Є помилковим і висновок суду про те, що відділ ДВС не надав належних доказів тому, що боржник ухиляється від виконання виконавчих документів, що знаходяться на виконанні у відділі ДВС, що, відповідно до вимог закону, є підставою для тимчасового обмеження його у виїзді за межі України.

Такий висновок суду, всупереч вимогам ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин справи.

Матеріалами справи та виконавчого провадження підтверджено, що державний виконавець вживала передбачених законом заходів в межах своїх повноважень для примусового виконання рішення суду, а тому висновок суду про протилежне є безпідставним.

Не спростовані доводи державного виконавця про те, що за місцем реєстрації та проживання боржника не виявлене належне йому майно, на яке можна було б звернути стягнення.

З матеріалів виконавчого провадження, всупереч висновкам суду першої інстанції, вбачається, що державний виконавець вживала заходів по виявленню майна боржника, зокрема, доходів як підприємця, автотранспорту, рахунків в банківських установах, нерухомого майна, і таке майно не виявлене; вживались заходи до реалізації лише описаного у боржника майна - телевізора і дивану.

Встановлений законом вид оподаткування боржника як приватного підприємця не передбачає облік розміру його чистого доходу, що підтверджено інформацією податкової інспекції, а тому висновок суду про те, що державний виконавець не перевірила відомості, надані самим боржником, не ґрунтується на вимогах закону.

Між тим, виходячи з задекларованих самим боржником доходів, державний виконавець винесла 3 грудня 2013 року постанову, яка не оскаржена і не скасована, про стягнення з нього 50% доходів на виконання рішення суду в частині стягнення періодичних платежів на утримання неповнолітньої дитини в зв'язку з смертю матері.

Боржник, не зважаючи на вказану постанову державного виконавця, зазначивши в поясненні, що має доход в розмірі 1000 - 1200 гр., сплатив за весь період виконання рішення суду лише 650 гр. та вказує, що платити більше не може, оскільки йому не вистачає коштів.

Така позиція боржника за наявності рішення суду, яке підлягає обов'язковому виконанню, не ґрунтується на вимогах закону та свідчить про його ухилення від виконання рішення суду, оскільки, незалежно від розміру свого доходу, він повинен виконувати постанову державного виконавця про сплату 50% від доходу.

Докази поважності причин невиконання рішення суду в цій частині в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів вважає необхідним врахувати і ту обставину, що за час розгляду справ, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої смертю потерпілої, в тому числі щодо забезпечення позову, в яких ОСОБА_4 вживав заходів до оскарження відповідних процесуальних ухвал суду, він продав синові належний йому автомобіль, який в цей час не був предметом обтяження.

Вказані обставини підтверджуються рішеннями судів в справах, які розглядались судами неодноразово.

Вищезазначене дає підстави для висновку про те, що на час звернення державного виконавця з даним поданням до суду боржник реально не мав наміру виконувати рішення суду, умисно визначаючи свій майновий стан як погіршений, поставив себе в такі умови свідомо, що робить неможливим примусове виконання рішення суду, а заходів до добровільного його виконання він не вживає.

Таким чином, дії та бездіяльність боржника, його поведінка, на думку колегії суддів, свідчать про свідоме навмисне невиконання ним своїх обов'язків у виконавчому провадженні в процесі примусового виконання рішення суду, виконанню яких не заважають незалежні від нього обставини.

Загальна оцінка обставин, які склались в процесі примусового виконання рішення суду, дає підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, а тому, з врахуванням положень ст. 3 ЦК України про такі засади цивільного судочинства, як справедливість, добросовісність і розумність, колегія суддів вважає необхідним скасувати ухвалу суду та задовольнити подання державного виконавця в частині тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України як таке, що ґрунтується на вимогах закону.

В той же час, колегія суддів не вважає необхідним вилучати у боржника паспорт громадянина України, що унеможливило б здійснення ним цивільних і громадянських прав та обов'язків, пов'язаних з використанням паспорта.

Крім того, згідно положень закону, суд встановлює тимчасові обмеження у праві виїзду за межі України взагалі, а не спосіб виконання такого обмеження.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Враховуючи, що ОСОБА_2 при апеляційному оскарженні ухвали суду згідно закону був звільнений від сплати судового збору, а за апеляційною скаргою відділу ДВС була відстрочена сплата судового збору до розгляду справи по суті, з ОСОБА_4 на підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в доход держави в сумі 121, 8 гр.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області та представника ОСОБА_2 ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 січня 2014 року в даній справі скасувати.

Подання державного виконавця відділу ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області задовольнити частково.

Тимчасово обмежити боржника громадянина України ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Шостка Сумської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України до виконання рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2012 року, яке набрало чинності 15 серпня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 6594 грн. 53 коп. на відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з витратами на поховання, на виготовлення та установку пам'ятника, на поминальний обід, та 4179 грн. 79 коп. - шкоди, пов'язаної зі знеціненням спірних сум, всього 10774,32 грн.; про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 50000 грн. та 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої малолітній ОСОБА_2; про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 шкоди, завданої малолітній ОСОБА_2, яка перебувала на утриманні померлої, за період з 14 листопада 2003 року по червень 2012 року в сумі 12436 грн. 38 коп., а в подальшому, тобто з липня 2012 року, стягнено щомісячно по 231 грн. 22 коп. до досягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в сумі 121, 8 гр. на рахунок 31211206780002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -