Ухвала суду № 37959287, 31.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року справа №805/1618/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого: Ханової Р.Ф.

суддів: Чебанова О.О., Яковенко М.М.

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Харцизького

міського управління юстиції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 14 лютого 2014 року

по адміністративній справі №805/1618/14

за позовом Державної податкової інспекції у м. Харцизьку

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до відділу державної виконавчої служби Харцизького

міського управління юстиції

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року частково задоволений адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі податкова інспекція, позивач) до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції (далі виконавча служба, відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії. Визнані неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 31 грудня 2013 року ВП №24683886. Визнана незаконною та скасована постанова головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про повернення виконавчого документу стягувачеві від 31 грудня 2013 року ВП №24683886. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (арк. справи 55-57).

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що до набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання судових рішень по даній категорії справ покладалось на державну виконавчу службу.

В апеляційній скарзі відділ державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого законом строку на оскарження або відмовити у задоволені позову та розглянути справу без участі представника відповідача (арк. справи 61-63).

Апелянт доводить пропущення 10-денного строку для оскарження постанови, встановленого частиною другою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, наявність підстав для повернення виконавчих документів стягувачеві відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року №1484/1243-13 та знаходження частини майна у податковій заставі.

Позивач 27 березня 2014 року надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити без змін оскаржуване рішення та розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 31 грудня 2013 року ВП №24683886 виконавчий лист №2а-15022/10/0570 виданий 18 жовтня 2010 року Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства з товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма «Авторитет» у сумі 93 042,05грн. на користь держави повернуто стягувачу.

Відповідно до частин першої та другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що вказану постанову отримано позивачем 21 січня 2014 року, що підтверджується вхідним штемпелем податкової інспекції на листі відповідача про надіслання цієї постанови (арк. справи 4-5).

Апелянт у скарзі посилається на порушення позивачем строку звернення до суду та у якості доказу надає копію листа відповідача про надіслання спірної постанови позивачу з відтиском вхідного штемпеля позивача 17 січня 2014 року.

За приписами частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Проте, апелянт у даному випадку не наводить і не обґрунтовує підстави ненадання до суду першої інстанції копію листа, доданого до скарги, на який він посилається в підтвердження доводів апеляційної скарги стосовно пропущення строку звернення до суду. Клопотання про долучення вказаного документу до матеріалів справи скаржник не надав.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції обмежений збором та дослідженням нових доказів у справі, колегія суддів не приймає цей лист у якості належного та допустимого доказу у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у даному випадку не пропущено строк звернення до суду з цим адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач при прийнятті спірної постанови керувався частиною першої статті 3, пунктом дев'ятим частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV) та листом Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року № 1484/12/13-13 (арк. справи 5).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 606-XIV у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з пунктом дев'ятим частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незаконність спірної постанови, оскільки постанова Донецького окружного адміністративного суду № 2а-15022/10/0570 прийнята 1 липня 2010 року, а виконавчий лист про стягнення заборгованості зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у сумі 93 042, 05 грн. виданий 18 жовтня 2010 року, тобто до набрання чинності Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.

Враховуючи, що до набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання судових рішень по даній категорії справ покладалося на державну виконавчу службу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання дій державного виконавця неправомірними в частині прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 606-XIV, у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною третьою статті 11 Закону № 606-XIV визначені права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження. Отже, реалізацію таких прав державний виконавець здійснює за власним розсудом відповідно до вимог закону та згідно змісту виконавчого документу.

За таких умов судовий захист прав стягувача у виконавчому провадженні не може полягати у визначенні судом та зобов'язанні судовим рішенням державного виконавця здійснювати певні виконавчі дії, які він повинен здійснювати відповідно до вимог закону.

Таким чином, обов'язок щодо вирішення питання про відновлення виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого листа належить до компетенції відповідача, а отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові в цій частині.

Доводи апеляційної скарги виконавчої служби не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на сутність спірних дій.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року по адміністративній справі № 805/1618/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року по адміністративній справі № 805/1618/14 - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 31 березня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Р.Ф. Ханова

Судді: О.О. Чебанов

М.М. Яковенко