Постанова № 37959130, 31.03.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.03.2014р. справа №908/2846/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Москальової І.В., Сгара Е.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Чалий М.Г. за посвідченням;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Гранкін А.В. по дов.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: Острик С.Ю. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спец», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2014р. у справі №908/2846/13 (головуючий суддя Смірнов О.Г., судді Соловйов В.М., Сушко Л.М.)

за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Одеса в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, м. Київ, 2) Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652), м. Запоріжжя

до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Якимівка Запорізької області

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Кирилівської селищної ради, смт. Кирилівка Запорізької області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-АГ», м. Запоріжжя, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзапчасть», м. Мелітополь Запорізької області, 4) Приватного підприємства «Спец», м. Запоріжжя

про визнання незаконним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Одеса звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, м. Київ, 2) Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652), м. Запоріжжя до відповідача, Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Якимівка Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження Якимівської районної державної адміністрації від 21.01.2004р. №20 «Про затвердження матеріалів інвентаризації» в частині щодо скасування державного акту на право постійного користування Б№012923 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін», вилучення земельної ділянки площею 3,0га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

Ухвалою від 23.08.2013р. господарський суд Запорізької області порушив провадження у справі №908/2846/13 та в порядку ст.27 ГПК України залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кирилівську селищну раду Якимівського району Запорізької області.

В ході розгляду справи ухвалою від 23.12.2013р. суд першої інстанції на підставі ст.27 ГПК України залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача також Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-АГ», м. Запоріжжя, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзапчасть», м. Мелітополь Запорізької області та Приватне підприємство «Спец», м. Запоріжжя.

20.02.2014р. прокурор звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій на підставі ст.22 ГПК України просив визнати незаконним та скасувати пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004р. №20 «Про затвердження матеріалів інвентаризації» про скасування державного акту на право постійного користування Б№012923 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін», вилучення земельної ділянки площею 3,0га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

Рішенням від 20.02.2014р. у справі №908/2846/13 господарський суд Запорізької області уточнені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з огляду на їх відповідність матеріалам та обставинам справи. При цьому, господарський суд наголосив, що оскільки листом №790 від 2002 року керівник ДП «ЗАРЗ» не відмовлявся від 3,0га земельної ділянки, а лише не заперечував проти передачі її на користь ТОВ «ЛОНО», спірне розпорядження прийнято з порушенням норм чинного законодавства та всупереч інтересам держави, до того ж, ним всупереч ст.83 ЗК України змінено право державної власності на спірну земельну ділянку.

Не погодившись з винесеним рішенням, Приватне підприємство «Спец», м. Запоріжжя звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову прокурора (з урахуванням уточнень) відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарський суд в якості підстав для задоволення позову невмотивовано посилався на обставини, які не були зазначені прокурором у позовній заяві, тобто при винесенні рішення не надав оцінки правовому обґрунтуванню позовних вимог прокурора. Крім того, за твердженням скаржника, заява прокурора про уточнення позовних вимог була безпідставно прийнята судом до уваги, оскільки вказана заява є зміною предмету позову, яка всупереч ст.22 ГПК України подана до початку розгляду справи по суті.

Вищевикладене, на думку скаржника, є підставою для скасуванні незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Представники першого позивача, відповідача та третіх осіб 1, 2 та 3 у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 17.03.2014р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у 1981 році 402 воєнному заводу ГСП-161 м. Запоріжжя було видано Державний акт Б№012923 на право безстрокового і безоплатного користування 4,0 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення спортивного комплексу - 3,0га та бази відпочинку - 1,0га.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки №86 від 30.05.2013р., позивач-2 у справі - ДП МОУ «ЗАРЗ» є правонаступником вищевказаного воєнного заводу 402, який з 24.02.1997р. перейменований у Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652).

Тобто, з огляду на матеріали справи, другий позивач з 1981 року є користувачем земельної ділянки площею 4,0га, наданої виконавчим комітетом Якимівської районної Ради депутатів трудящих.

Разом з цим, листом №790 від листопада 2002 року начальник ДП МОУ «ЗАРЗ» полковник В.В. Подберьозкін повідомив Якимівську райдержадміністрацію про те, що не заперечує проти передачі раніше відведеної даному підприємству земельної ділянки площею 3га згідно Державного акту від 1981 року, що розташована на землях Кирилівської селищної ради, на користь ТОВ «ЛОНО».

В результаті викладеного розпорядженням №20 від 21.01.2004р. голови Якимівської районної державної адміністрації державний акт на право постійного користування Б№012923 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» було скасовано, вилучено земельну ділянку площею 3,0га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради, ДП МОУ «ЗАРЗ» надано земельну ділянку площею 1,0га під розміщення бази відпочинку «Дельфін» в постійне користування (п.2,3,4 Розпорядження).

В подальшому вищезазначені 3,0га землі, вилучені з користування другого позивача та переведені до земель запасу Кирилівської селищної ради, були надані в користування на умовах оренди ТОВ «Грін-Тур-АГ», ТОВ «Укрзапчасть» та ПП «Спец».

Разом з цим, посилаючись на встановлені в ході проведеної прокурорської перевірки факти порушення норм земельного законодавства, зокрема - перевищення повноважень Якимівської РДА Запорізької області та відсутність правових підстав для припинення права другого позивача на постійне користування зазначеною землею, оскільки останній не відмовлявся від неї у встановленому законом порядку, прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом (з урахуванням уточнення).

Як вже зазначалось вище, господарський суд Запорізької області уточнені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно ст. 3 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

У ст. 3 ЗК УРСР (в редакції станом на 1981 рік) зазначено, що відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР земля є державною власністю, тобто всенародним добром. Земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.

Отже, за висновком судової колегії, земельна ділянка, яка була надана у користування позивачеві-2 згідно Державного акту Б№012923 - є державною власністю.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України (в редакції станом на 21.01.2004р.), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 141 вказаного Кодексу у відповідній редакції визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Вищевказаний перелік є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає.

В матеріалах справи наявний лист №790 від листопада 2002 року, в якому керівник підприємства другого позивача висловив відсутність заперечень відносно передачі раніше відведеної ДП МОУ «ЗАРЗ» земельної ділянки площею 3,0га на користь ТОВ «ЛОНО». Разом з цим, вказаний лист не можна розцінювати в якості заяви про добровільну відмову від права користування спірною земельною ділянкою, наданою на підставі Державного акту Б№012923 від 1981 року.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до Статуту Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству оброни України (орган управління майном).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) до загальнодержавної (республіканської) власності відносилася земля, майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти.

Статтею 84 Земельного кодексу України (в редакції станом на 21.01.2004р.) визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони.

Таким чином, з огляду на матеріали справи та встановлену відсутність доказів відмови ДП МОУ «ЗАРЗ» від права постійного користування спірною земельною ділянкою, апеляційний господарський суд вважає оскаржувані пункти 2 та 3 розпорядження Якимівської РДА №20 від 21.01.2004р. такими, що прийняті у порушення вимог чинного на той час законодавства та з перевищенням наданих законом повноважень.

При цьому судова колегія погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка у встановленому ст.83 ЗК України порядку до земель комунальної власності не передавалась.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт порушення інтересів держави під час винесення спірного розпорядження, факт порушення прав позивачів внаслідок скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою в частині 3,0га Б№012923 від 1981 року, а також факт перевищення повноважень органом державної влади під час прийняття зазначеного розпорядження.

Викладені обставини дають підстави для висновку про обґрунтованість заявлених прокурором вимог з урахуванням уточнення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2014р. у справі №908/2846/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

При цьому, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що вимога про визнання незаконним та скасування є тотожною вимозі про визнання акту недійсним в силу висновків Вищого господарського суду України, викладених в інформаційному листі №01-08/33 від 21.01.2009р.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2014р. у справі №908/2846/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спец», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2014р. у справі №908/2846/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: І.В. Москальова

Е.В. Сгара

Надруковано примірників - 12

1-у справу

2-позивачам

1-відповідачу

4-третім особам

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС