Постанова № 37954730, 25.03.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 березня 2014 р. № 820/2925/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Московського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Московського районного відділу Головного управління ДМС України у Харківській області, в якому просить суд зобов'язати Московський районний відділ Головного управління ДМС у Харківській області зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що представник позивача звернулась до Московського районного відділу Головного управління ДМС України у Харківській області з заявою про зняття з реєстрації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі: 1) постанови Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2012 року по справі № 2-а-13313/11, якою скасовано рішення виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова від 08.06.2004 р. № 224/11 в частині реєстрації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та збереження за нею житла за адресою: АДРЕСА_1, 2) рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 року по справі № 643/5081/13-ц, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано такою, що втратила право на закріплення за нею житла за вищезазначеною адресою. Вказана заява отримана відповідачем 08.01.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповідь на заяву позивачу надано не було та вищезазначені рішення суду не виконані, у зв'язку з чим позивач просить в судовому порядку зняти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення, в яких послався на необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне. Зазначив, що 08.01.2014 року на адресу Московського районного відділу Головного управління ДМС України у Харківській області надійшла заява представника позивача про зняття з реєстрації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішень суду. За результатом розгляду позивачу була надана відповідь за вих. № 21/Є-1 від 04.02.2014 р. Вказав, що відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 року по справі № 643/5081/13-ц - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано такою, що втратила право на закріплення за нею житла за вищезазначеною адресою, що, на думку відповідача, не є підставою для зняття особи з реєстрації в розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Також, вказав, що відповідачем було подано до Московського районного суду м. Харкова заяву про роз'яснення рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 року по справі № 643/5081/13-ц, яку було повернуто заявнику на підставі того, що Московський районний відділ Головного управління ДМС України у Харківській області не брав участь у справі № 643/5081/13-ц.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву, в якій просив слухати справу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до матеріалів справи за вказаною адресою зареєстрована онука позивачки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.05.2005 року була усиновлена.

Судом встановлено, що представник позивача звернувся до Московського районного відділу Головного управління ДМС України у Харківській області з заявою від 26.12.2013 року про зняття з реєстрації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішень судів:

1) постанови Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2012 року по справі № 2-а-13313, 2011 рік;

2) рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 року по справі № 643/5081/13-ц.

Так, судом встановлено, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2012 року по справі № 2-а-13313, 2011 рік, позов ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики задоволено частково, скасовано рішення виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова від 08.06.2004 р. № 224/11 в частині реєстрації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та збереження за нею житла за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Відповідно до супровідного листа Московського районного суду м. Харкова вказане рішення було отримано уповноваженою особою сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області для виконання 09.04.2012 року (а.с. 7).

З матеріалів справи вбачається, що вказане рішення суду не виконане з огляду на наступне. Відповідно до листа КП «Жилкомсервіс» № 14802/2/07-05 від 19.07.2012 р. на запит представника позивача повідомлено, що постанову Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2012 року по справі № 2-а-13313 не виконано, у зв'язку з тим, що оригінал вказаного рішення до КП «Жилкомсервіс» не надходив, а також зазначено, що вказаним рішенням не скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2004 року про закріплення за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, права на житло за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2004 року по справі за позовом виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, закріплення права на житло - позов задоволено, ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав щодо доньки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, в розмірі ј частини доходу, починаючи з 02.06.2004 року до досягнення нею повноліття на користь опікуна або державної установи, куди розміщена дитина; закріплено за неповнолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на житло за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Крім того, відповідно до листа Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області № 67/Є957 від 11.07.2012 року представнику позивача на її скаргу щодо невиконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2012 року по справі № 2-а-13313, 2011 рік повідомлено, що вказане рішення неможливо виконати, у зв'язку з тим, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2004 року, яким за неповнолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, закріплено право на житло за адресою: АДРЕСА_1, не скасоване (а.с. 15).

З пояснень представника позивача встановлено, що у зв'язку з наведеними обставинами ОСОБА_2 було подано до Московського районного суду м. Харкова позов до Харківської міської ради, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на збереження житла, визнання рішення таким, що частково втратило силу.

Як встановлено судом, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 року по справі № 643/5081/13-ц вищевказаний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право на закріплення за нею житла за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).

Суд зазначає, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» за №1382-IV від 11 грудня 2003 року (далі - Закон України №1382) відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Згідно зі ст. 3 Закону України №1382 місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до ст. 7 Закону України №1382 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Згідно з ч. 2 ст. 7 вказаного Закону зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.

Відповідно до розділу III «Зняття з реєстрації місця проживання особи» Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 р. № 1077 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2109/22421, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, в тому числі, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Отже, як встановлено судом, постановою Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2012 року по справі № 2-а-13313, 2011 рік, скасовано рішення виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова від 08.06.2004 р. № 224/11 в частині реєстрації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та збереження за нею житла за адресою: АДРЕСА_1, а також рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 року по справі № 643/5081/13-ц ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано такою, що втратила право на закріплення за нею житла за вищезазначеною адресою.

Вказані судові рішення - набрали законної сили та станом на дату судового розгляду є чинними, що представниками сторін по справі не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного, суд зазначає про наявність законної підстави для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки вказаними судовими рішеннями ОСОБА_3 позбавлено права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим вважає за необхідне зобов'язати відповідача зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вищевказаною адресою.

Крім того, суд не приймає посилання представника відповідача щодо неможливості зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 через наявність рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2004 року по справі за позовом виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, закріплення права на житло, яким, зокрема, за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, закріплено право на житло за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14), оскільки ОСОБА_3 визнано такою, що втратила право на закріплення за нею житла за вищезазначеною адресою на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 року.

Також суд звертає увагу на те, що вищезазначена заява представника позивача від 26.12.2013 року про зняття з реєстрації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 була отримана відповідачем 08.01.2014 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 12) та підтверджено представником відповідача в письмових запереченнях проти позову.

Однак, з пояснень представника позивача вбачається, що відповідь на вказану заяву представнику позивача не надходила. Доказів зворотнього представником відповідача на вимогу суду надано не було.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 20 Закону України „Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді заяви представника позивача від 26.12.2013 року було в тому числі порушено норми Закону України «Про звернення громадян».

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що відповідають чинному законодавству, а тому - підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Московського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Московський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, код: НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 73 грн. 08 коп. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 31.03.2014 року.

Суддя К.О. Севастьяненко