Постанова № 37954522, 25.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа№ 910/17644/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Клименко О.П. (довіреність № 4 від 14.01.2014 року)

від відповідача-1: Конопля А.М. (довіреність № 13-11-12601 від 04.10.2013 року)

від відповідача-2: Денисенко О.М. (довіреність б/н від 10.01.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р.

у справі № 910/17644/13 (Колегія суддів: головуючий суддя Спичак О.М.,судді: Баранов Д.О., Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд "

до 1.Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

2.Закритого акціонерного товариства "Центрбудінвест"

про визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив про визнати недійсним Договір б/н від 28.02.2012 року недійсним з моменту укладення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. по справі № 910/17644/13 у позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив на те, що укладений між відповідачами договір від 28.02.2012 року не носить ознаки договору купівлі-продажу товару, а тому при його укладанні він жодним чином не суперечив статті 658 ЦК України. Також, судом встановлено, що оспорюванний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому підстави для визнання його недійсним згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України відсутні

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило рішення господарського суду міста Києва № 910/17644/13 від 09.12.2013 р. скасувати повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача - визнати Договір б/н від 28.02.2012 року недійсним з моменту укладення. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає, що жодних інших обтяжень об'єкту, крім права ТОВ «ІБК «Центробуд» на його притримання у зв'язку з порушення відповідачем -1 умов договору № 42, не було встановлено чи зареєстровано, а тому ТОВ «ІБК «Центробуд» має переважне перед іншими особами право ( пріоритет) на задоволення своїх вимог за рахунок об'єкта, що є предметом обтяження. Окрім того, вказав, що договір б/н від 28.02.2012 року мав бути визнаний судом недійсним, оскільки при його укладені були порушені вимоги цивільного законодавства, а саме: ч.1 ст. 658 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" та призначено розгляд справи № 910/17644/13 на 12.02.2014 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Буравльова С.І., Пономаренка Є.Ю.

08.02.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

08.02.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

11.02.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло доповнення до апеляційної скарги.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року змінено склад колегії суддів, та призначено новий склад колегії: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

В подальшому справа неодноразово відкладалась

В судовому засіданні, 25.03.2014 року представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів зазначили, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.11.2003 року між ЗАТ "Траснпортник", як замовником, та ЗАТ "Центрбудінвест", як генеральним інвестором, було укладено договір № 02/1 про участь в будівництві житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 25а.(т.1а.с.17)

За умовами зазначеного договору, сторонами було визначено, що предметом договору є спільна участь сторін в проектуванні та будівництві за рахунок інвестиційних та залучених коштів житлового комплексу на земельній ділянці за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 25а (п.1.1), фінансування комплексу робіт по проектуванню і будівництву ведеться за рахунок власних коштів інвестора та коштів, залучених від третіх юридичних та фізичних осіб, в обсязі, затвердженому між сторонами у проектно-кошторисній документації (п. 1.4), розрахунки з генпідрядником і підрядниками інвестор проводить самостійно у відповідності з укладеними договорами (п. 3.1).

Пунктом 2.4.6 договору № 02/1 від 04.11.2003 визначено, що інвестор - ЗАТ "Центрбудінвест" - має право отримати у власність та або на власний розсуд розпорядитися часткою об'єкта відповідно до п. 3.3.2 договору.

Згідно пункту 3.3 договору № 02/1 від 04.11.2003 про участь в будівництві житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 25а, узгоджено, що сторони здійснюють будівництво об'єкта на умовах сумісної дольової участі відповідно до яких вся площа житлових та нежитлових приміщень, а також підземної стоянки для автомобілів розподіляється наступним чином: замовник отримує у власність 11% загальної площі квартир побудованого об'єкту, 11% нежитлових вбудовано - прибудованих приміщень об'єкту та 11% місць підземної стоянки для автомобілів та інших споруд об'єкту (п.п. 3.3.1); в свою чергу інвестор (ЗАТ "Центрбудінвест") отримує у власність 89% загальної площі квартир побудованого об'єкту, 89% нежитлових вбудовано - прибудованих приміщень об'єкту та 89% місць підземної стоянки для автомобілів та інших споруд об'єкту (п.п. 3.3.2).

05.07.2007 між ЗАТ "Центрбудінвест", як заставодавцем, та ВАТ "КБ "Надра" (яке в подальшому змінило назву на ПАТ "КБ "Надра" згідно закону України "Про акціонерні товариства"), як заставодержателем, укладено договір застави майнових прав № 23/5/2004/840-ЗИП/102-4 (т.1 а.с.179), відповідно до умов якого у відповідності до договору кредитної лінії № 23/5/2004/840-К/102 від 08.07.2004 та додаткової угоди до нього заставодержатель відкрив заставодавцю відновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування 35 689 470,00 дол. США на строк з 08.07.2004 по 08.09.2009, а заставодавець з метою забезпечення виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором передає у заставу заставодержателю майнові права, які витікають з договору генерального підряду № 42 від 25.05.2007, укладеного між відповідачем-2 - ЗАТ "Центрбудінвест", як замовником, та позивачем, як генпідрядником, і які складаються з права вимоги ЗАТ "Центрбудінвест" виконання робіт генпідрядником по будівництву 2 пускового комплексу житлового комплексу "Космополітен: Парк Пушкіна" з обґєктами соціальної сфери по вул. Дегтягрівській, 25а Шевченківського району міста Києва.

25.05.2007 між ЗАТ "Центрбудінвест", як замовником, та позивачем, як генпідрядником, було укладено договір генерального підряду № 42 (т.1 а.с.23) на будівництво 2 пускового комплексу житлового комплексу "Космополітен: Парк Пушкіна" з обґєктами соціальної сфери по вул. Дегтягрівській, 25а Шевченківського району міста Києва (а.с. 23 том 1).

За умовами вищезазначеного договору, підрядник зобов'язався на свій ризик та за рахунок своїх та/або залучених сил, матеріалів, засобів, техніки і устаткування виконати роботи з будівництва 2 пускового комплексу житлового комплексу "Космополітен: Парк Пушкіна" з об'єктами соціальної сфери по вул. Дегтягрівській, 25а Шевченківського району міста Києва (далі - роботи), здати в експлуатацію об'єкт у встановлений термін, а замовник зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик, проектно - кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і розмірах, передбачених договором.

При цьому, відповідно до умов договору генерального підряду № 42 від 25.05.2007 сторони передбачили, що власником результату виконаних робіт обґєкта до їх здачі замовникові є генпідрядник (п. 1.4), приймання - передача закінчених робіт, обґєкта, проводиться у порядку, встановленому договором, чинним законодавством та нормами ДБН А3.1-3-94 (п. 13.1), та оформлюється актом приймання - передачі (п.п. 13.1, 13.4), якщо замовник не розрахувався за виконані роботи або не сплатив інші суми, належні генпідряднику, згідно з цим договором генпідрядник повідомивши про це замовника, має право притримати передачу замовнику закінчених робіт, обґєкта будівництва, невикористаних ресурсів та іншого майна (п. 13.9), замовник щомісячно, але не пізніше 03 числа місяця, наступного за звітним, підписує довідку про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) та акт виконаних фактичних обсягів робіт, які генпідрядник надає замовнику для оформлення до 29 числа звітного місяця, і розрахунки за якими замовник здійснює щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 14.2).

Також відповідно до п. 17.4 договору генерального підряду № 42 від 25.05.2007 сторони передбачили, що замовник має право розірвати цей договір шляхом надіслання генпідряднику письмового повідомлення у випадку зокрема прийняття судом або іншим компетентним органом рішення про визнання генпідрядника банкрутом, а договір у даному випадку вважається розірваним з дня одержання замовником повідомлення про таке рішення (п. 17.6).

Як видно з матеріалів справи, відповідно до актів приймання виконаних робіт (КБ-2в) за липень 2008 року на суму 8 980 358,40 грн., за серпень 2008 року на суму 1 597 188,00 грн., за вересень 2008 року на суму 962 422,80 грн., за жовтень 2008 року на суму 393 339,60 грн., та довідок про вартість виконаних робіт (КБ-3) за липень 2008 року на суму 8 980 358,40 грн., за серпень 2008 року на суму 1 597 188,00 грн., за вересень 2008 року на суму 962 422,80 грн., за жовтень 2008 року на суму 393 339,60 грн. , що підписані з обох сторін та посвідчені печатками, позивачем виконано, а ЗАТ «Центрбудінвест» прийнято без будь - яких зауважень та заперечень роботи за договором на суми, вказані у наведених актах і довідках, що не заперечувалось також представниками сторін в судовому засіданні.

28.02.2012 між ЗАТ "Центрбудінвест" та ПАТ "КБ "Надра", було укладено договір (т.1 а.с.14), відповідно до умов якого, ЗАТ "Центрбудінвест" передає, а ПАТ "КБ "Надра" набуває право, що витікає з договору № 02/1 про участь в будівництві житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 25а і складається з права вимоги передачі у власність ПАТ "КБ "Надра" 89% загальної площі квартир побудованого житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25, 89% нежитлових вбудовано - прибудованих приміщень та 89% місць підземної стоянки для автомобілів та інших споруд обґєкту (п. 1.1).

Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що загальна вартість предмету договору за домовленістю між сторонами визначена в розмірі 212 997 976,80 грн., в тому числі ПДВ - 35 499 662, 80 грн. та зазначено, що дана сума є остаточною і може бути змінена лише у випадках, передбачених договором та законодавством України.

Не погодившись з укладанням вищевказаного договору позивач звернувся з позовними вимогами про визнання недійсним з моменту укладання договору б\н від 28.02.2012 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Центроінвест» та публічним акціонерним товариством « Комерційний банк « Надра».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оспорюваний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, не порушує прав та охоронюваних інтересів позивача, не суперечить вимогам статті 658 ЦК України та підстави для визнання його недійсним, визначені ст.ст. 203,215 ЦК України відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013р. правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Частинами 1, 2 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 658 Цивільного кодексу України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до Закону України "Про заставу", статтею 3 передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про заставу" визначено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Аналізуючи зазначене колегія суддів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що майнове право, що є предметом застави , по суті є правом набуття прав власності на нерухоме майно в майбутньому, яке виникає в тому разі, коли виконанні не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Також, колегія суддів зазначає, що укладений між відповідачами договір від 28.02.2012 року не носить ознак купівлі -продажу товару, оскільки відповідно до п.1.1 оскаржуваного договору, його предметом є не товар у розумінні ст.658 ЦК України, а саме майнові права, що передбачено ч.2 ст. 656 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що оскільки жодних інших обтяжень об'єкта, крім права ТОВ «ІБК «Центрбуд» на його при тримання, у зв'язку з порушенням відповідачем 1 умов Договору генерального підряду не було встановлено чи зареєстровано, а тому ТОВ «ІБК «Центрбуд» має переважне перед іншими особами право (пріоритет) на задоволення своїх вимог колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до п. 1.2. договору застави від 05 липня 2007 року - заставодавець з метою забезпечення виконання ним свої зобов'язань за кредитним договором передає в заставу заставодержателю майнові права, що витікають з Договору генерального підряду №42 на будівництво 2-го пускового комплексу житлового комплексу «Космополітен: Парк Пушкіна» з об'єктами соціальної сфери по вул. Дегтярівській, 25-А Шевченківського району міста Києва від 25.05.2007, укладеного між заставодавцем та ТОВ «ІБК «Центрбуд»

Згідно п. 3.2.2 Договору застави Заставодержатель зобов'язаний не здійснювати уступку предмета застави на користь третіх осіб.

Таким чином, будівництво зазначеного об'єкту відбувалось за рахунок кредиту, виданого ПАТ «КБ «Надра» на користь ЗАТ «Центрбудінвест» відповідно до Договору кредитної лінії № 23/5/2004/840-К/102 від 08.07.2004р. Усі майнові права на житловий комплекс, що належали ЗАТ «Центрудінвест», були передані останнім у заставу ПАТ «КБ «Надра» згідно Договору застави майнових прав від 05.07.2007 року

Отже, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про те, що останній має переважне перед іншими особами право (пріоритет) на задоволення своїх вимог за рахунок Об'єкта не відповідає дійсності та спростовується вищезазначеним договором застави.

Відносно доводів скаржника в апеляційній скарзі на те, що майнові права на недобудовану споруду має саме позивач, як генпідрядник за договором генерального підряду № 42 від 25.05.2007 та власник матеріалів, що були задіяні у будівництві обґєкта, який не введено в експлуатацію, колегія суддів, вважає їх необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами , оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме актами приймання виконаних робіт (КБ-2в) за липень 2008 року на суму 8 980 358,40 грн., за серпень 2008 року на суму 1 597 188,00 грн., за вересень 2008 року на суму 962 422,80 грн., за жовтень 2008 року на суму 393 339,60 грн., та довідками про вартість виконаних робіт (КБ-3), які підписані представниками ЗАТ "Центрбудінвест", як замовника, та позивача, як генпідрядника та посвідчені печатками обох сторін, згідно яких позивачем виконано, а відповідачем-2 прийнято без будь - яких зауважень та заперечень роботи за договором на суми, вказані у наведених актах і довідках. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що за актами приймання - передачі виконаних робіт - ЗАТ «Центбудінвест» прийняв роботи за договором підряду, а позивач , в свою чергу, за результатами здачі виконаних робіт набув право вимагати їх оплати згідно умов договору підряду та відповідно до ч.4 ст. 879 ЦК України.

Щодо посилання позивача на необґрунтованість розірвання договору підряду відповідачем -1, то такі вимоги не є предметом розгляду у даному спорі та не обумовлюють недійсність оскаржуваного договору від 28.02.2012 року.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорюваний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, оспорюваний договір жодним чином не суперечить вимогам статті 658 Цивільного кодексу України, а тому підстави для визнання його недійсним згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2013 року позивачем до господарського суду міста Києва була подана заява про забезпечення позову, в якому останній просив заборонити відповідачу-1 вчиняти дії щодо майнових прав за договором від 28.02.2012, який оскаржується позивачем у даному провадженні.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 66 ГПК України відсутні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, оскільки позивачем до суду першої інстанції не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі № 910/17644/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі № 910/17644/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі № 910/17644/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/17644/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко