Рішення № 37954462, 26.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1589/14 26.03.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім-«Фрегат»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет Єлісєєвській»простягнення 7 522,03 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім-«Фрегат» (надалі - ТОВ «Торговий дім-«Фрегат») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет Єлісєєвській» (надалі - ТОВ «Супермаркет Єлісєєвській») про стягнення 7 522,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №612ф13 від 17.10.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6 519,13 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 243,77 грн., штрафу у розмірі 651,91 грн., 3% річних у розмірі 48,75 грн. та інфляційних у розмірі 58,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.02.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2014 р. розгляд справи відкладено до 26.03.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача не з'явився, 25.03.2014 р. до канцелярії суду подав клопотання про проведення судового засідання без участі позивача, вимоги ухвали суду виконав, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02081, м. Київ, просп. Григоренка, 18-А, кв. 375, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18131280 від 10.02.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2013 р. між ТОВ «Торговий дім-«Фрегат» (постачальник) та ТОВ «Супермаркет Єлісєєвській» (покупець) було укладено договір поставки №612ф13 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у товаросупроводжувальній документації (видатковій накладній, податковій накладній), на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Згідно з п. 5.2 Договору розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 21 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами, про що сторонами укладається додаткова угода до даного договору.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 11 508,53 грн., що підтверджується видатковою накладною №ф-00029601 від 01.11.2013 р.

Відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 2 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а також повернуто товар на суму 2 489,40 грн. згідно накладної №11/4 від 08.01.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 6 519,13 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткова накладна №ф-00029601 від 01.11.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на суму 11 508,53 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 5.2 Договору та видаткової накладної, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 21 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 2 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а також повернуто товар на суму 2 489,40 грн. згідно накладної №11/4 від 08.01.2014 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 6 519,13 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Супермаркет Єлісєєвській» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Торговий дім-«Фрегат» про стягнення з ТОВ «Супермаркет Єлісєєвській» заборгованості у розмірі 6 519,13 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 243,77 грн., штрафу у розмірі 651,91 грн., 3% річних у розмірі 48,75 грн. та інфляційних у розмірі 58,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 22.11.2013 р. по 23.01.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Згідно з п. 7.3 Договору крім пені, передбаченої п. 7.2, у випадку несвоєчасної оплати понад 10 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити траф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з поставки товару більше ніж на 10 днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 651,91 грн. (6 519,13 грн.*10%).

За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 211,24 грн. В іншій частині (32,53 грн.) пеня обрахована невірно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 48,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За перерахунком суду розмір інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 13,04 грн. В іншій частині (45,43 грн.) інфляційні обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Супермаркет Єлісєєвській» на користь ТОВ «Торговий дім-«Фрегат» заборгованості у розмірі 6 519,13 грн., штрафу у розмірі 651,91 грн., пені у розмірі 211,24 грн., 3% річних у розмірі 48,75 грн. та інфляційних у розмірі 13,04 грн.

В іншій частині (пеня у розмірі 32,53 грн. та інфляційні у розмірі 45,43 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім-«Фрегат» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет Єлісєєвській» (02081, м. Київ, просп. Григоренка, 18-А, кв. 375; ідентифікаційний код 38806190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім-«Фрегат» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; ідентифікаційний код 36100206) заборгованість у розмірі 6 519 (шість тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 13 коп., штраф у розмірі 651 (шістсот п'ятдесят одна) грн. 91 коп., пеню у розмірі 211 (двісті одинадцять) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 48 (сорок вісім) грн. 75 коп., інфляційні у розмірі 13 (тринадцять) грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 1 808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн. 06 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.03.2014 р.

Суддя В.П. Босий