Рішення № 37954421, 25.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25034/13 25.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті"

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти", яке діє як компанія з управління активами за рахунок та в інтересах пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Інфініті Преміум"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ"

Про визнання недійсним правочину

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Кошліченко В.С. - за дов;

від відповідача-1: Кадькаленок А.С., Мишастий А.О. - за дов;

від відповідача-2: Карпов О.Н. - за дов;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти", яке діє як компанія з управління активами за рахунок та в інтересах пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Інфініті Преміум" та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БСЛ" про визнання недійсним правочину.

Ухвалою від 25.12.2013р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.01.2014 р.

17.01.14р. через відділ діловодства суду відповідач 1 подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує.

21.01.14р. через відділ діловодства суду відповідаі 1 подав заяву про застосування строків позовної давності.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 21.01.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному, справу передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 21.01.2014р. суддя Літвінова М.Є. прийняла справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 06.02.2014 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Домнічевій І.О.

06.02.14р. через відділ діловодства суду відповідачем 2 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 06.02.2014 р. розгляд справи відкладено на 13.02.2014 р.

13.02.14р. через відділ діловодства суду відповідач 2 подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує.

13.02.14р. через відділ діловодства суду відповідач 1 подав додаткові матеріали.

В судовому засіданні 13.02.2014 р. оголошено перерву до 18.02.2014 р.

В судовому засіданні 18.02.2014 р. оголошено перерву до 25.02.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.02.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. у відпустці, справу передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою від 25.02.2014 р. суддя Трофименко Т.Ю. прийняла справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 18.03.2014 р.

В судовому засіданні 18.03.2014 р. оголошено перерву до 25.03.2014 р.

В судовому засіданні 25.03.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2007р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти", яке діє як компанія з управління активами за рахунок та в інтересах пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Інфініті Преміум" (надалі - відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСЛ" (надалі - відповідач 2) від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення на продаж цінних паперів № 283-07/12Б від 2007 року діяло відкрите акціонерне товариство «Перший інвестиційний Банк», укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №283-07/12Б-1.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить суд визнати Договір №283-07/12Б-1 від 27 06.2007 (надалі - договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти", яке діє як компанія з управління активами за рахунок та в інтересах пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Інфініті Преміум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСЛ" - недійсними.

Відповідно до п.п. 1.1.,1.2. договору, відповідач 2 зобов'язується передати пакет цінних паперів у власність відповідача 1, а відповідач 2 зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери. Загальна договірна вартість цінних паперів, складає 249 474 945,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладаючи договір відповідач набуваючи у власність векселі, діяв всупереч прямим заборонам, а саме: ст. 30, ч.5 ст. 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», встановленими актами цивільного законодавства. Посилаючись на ст.ст. 203, 205 ЦК України, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі векселів згідно з Договором № 283-07/12Б-1 продажу цінних паперів від 27.06.2007р., товариство з обмеженою відповідальністю «БСЛ» передало, а Відповідач прийняв 38 простих векселів загальну суму 249 474 945 гривень 00 копійок, вчинивши на кожному з них іменний індосамент на користь покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 283-07/12Б-1 купівлі-продажу цінних паперів від 27.06.2007р. був виконаний сторонами належним чином.

Так, станом на 27.06.2007р. (момент придбання відповідачем 1 векселів Позивача) діяла пряма норма Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», відповідно до якої «до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання емітентів, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів цього фонду. Такі можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики».

Проте, 26.06.2007 р. між Відповідачем 1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Нова фінансова компанія» було укладено договір №4-КП про продаж корпоративних прав у статутному капіталі товариства з обмеженою відповіданістю «Інфініті». Відповідно до умов цього договору, Продавець (ТОВ «Нова фінансова компанія») зобов'язується передати Покупцю (Відповідач1) корпоративні права у вигляді 1 % від статутного капіталу Позивача у грошовому еквіваленті 3000, 00 грн., а Покупець зобов'язується оплатити зазначену частку шляхом перерахунку на поточний рахунок Продавця коштів у сумі 3000 ,00 грн.

Покупець повністю виконав свої зобов'язання з оплати частки у статному капіталі позивача, перерахувавши на рахунок продавця грошові кошти у сумі 3000,00 грн. (відповідно до платіжного доручення № 4 від 27.06.2007р.).

Зобов'язання продавця з передачі частки у статутному капіталі Позивача були виконані належним чином. Протоколом №61 від 27.06.07р. загальних зборів учасників позивача, було затверджено нову редакцію Статуту позивача.

Водночас, у відносинах з третіми особами, в даному випадку - з відповідачам 2, відповідач 1 діяв належним чином, врахувавши внесені до статуту TOB «Інфініті» зміни. Заперечення ж з боку Позивача про те, що, укладаючи договір з TOB «БСЛ», Відповідач 1 не дотримався вимог законодавства про обов'язковість участі у статутному капіталі Позивача, протирічать нормі, закріпленій другим реченням частини 5 статті 89 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підтвердження посилання позивача на те, що договір укладений всупереч прямим зоборонам.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 статті 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи міститься подане відповідачем 1 клопотання про застосування строків позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний кредитний договір був укладений сторонами 27.06.2007, позовна заява надійшла до суду 23.12.2013, тобто подана із спливом строку позовної давності.

Позивачем не було надано суду відповідного обґрунтування та доказів, що підтверджують обставини, з якими позивач пов»язує день, коли він довідався про порушення його права укладанням спірного договору (позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлялось, про поважність причин його пропуску не зазначалось).

Всупереч вимогам, встановленим ст. 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не довів фактів укладення оспорюваного договору з боку позивача з перевищенням повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу цінних паперів №283-07/12Б-1 від 27.06.2007.

Таким чином, вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.03.2014

Суддя І.О. Домнічева