Постанова № 37954231, 21.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2014 року № 826/20263/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Арт Візаж»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Арт Візаж» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4,201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, та винесено податкове повідомлення-рішення № 0006322208 від 01.10.2013р.

Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4,201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 10.02.14р. суд враховуючи думку сторін, та у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Візаж» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Добробут Інтеграл», ТОВ «Кращий Крам» та ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» за період з 01.01.11р. по 31.12.12р.

За результатами перевірки складено акт від 16.09.2013р. за № 1303/26-58-22-08/37313691 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4,201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за період з 01.06.12р. по 31.10.12р. у розмірі 281 578,00грн. , в тому числі : за червень 2012року на суму 106 874,00,грн., за липень 2012року на суму 15 699,00грн., за серпень 2012року на суму 29 288,00грн., за вересень 2012року на суму 54 699,00грн. та за жовтень 2012року на суму 75 018,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем вказаних порушень податкового законодавства, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0006322208 від 01.10.2013р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 455 367,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 281 578,00грн. та штрафні санкції в сумі 140 789,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає йог протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Добробут Інтеграл», ТОВ «Кращий Крам» та ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», оскільки правочини, укладені позивачем з такими контрагентами, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Добробут Інтеграл», ТОВ «Кращий Крам» та ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», оскільки правочини, укладені позивачем з такими контрагентами, укладено без мети настання реальних наслідків, та на переконання податкового органу, є нікчемними.

В обґрунтування позову, представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Добробут Інтеграл», ТОВ «Кращий Крам» та ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», при цьому реальність настання наслідків за правочином укладеним з таким контрагентом на переконання позивача у повній мірі підтверджуються наданою як суду так і до перевірки первинною документацією.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Добробут Інтеграл» 01.06.2012р. укладено договір поставки товару, відповідно до змісту якого ТОВ «Добробут Інтеграл» зобов'язувалось поставити позивачу на його замовлення товар за адресою вказаною в такому замовленні своїми транспортними засобами та за власний рахунок (п. 1,2 Договору).

Підпунктом 2.2 вказаного Договору також встановлено, що замовлення повинно містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись у формі що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, e-mail).

За результатами виконання договору, було складено наступні видаткові накладні : № 33 від 01.06.12р. на загальну суму 50 795,42грн. в тому числі ПДВ на суму 8 465,90грн. , № 34 від 01.06.12р. на загальну суму 12 349,27грн. в тому числі ПДВ на суму 2 058,21грн. , № 35 від 01.06.12р. на загальну суму 63 064,73грн. в тому числі ПДВ на суму 10510,79грн. , № 36 від 01.06.12р. на загальну суму 46 972,40грн. в тому числі ПДВ на суму 7 828,73грн. , № 46 від 04.06.12р. на загальну суму 8 019,18грн. в тому числі ПДВ на суму 1 336,53грн. , № 47 від04.06.12р. на загальну суму 65 665,18грн. в тому числі ПДВ на суму 10944,20грн. , № 48 від 04.06.12р. на загальну суму 40 778,09грн. в тому числі ПДВ на суму 6 796,35грн. , № 49 від 04.06.12р. на загальну суму 67 776,09грн. в тому числі ПДВ на суму 11296,02грн. , № 50 від 04.06.12р. на загальну суму 33 523,64грн. в тому числі ПДВ на суму 5 587,27грн. , № 66 від 11.06.12р. на загальну суму 11 718,67грн. в тому числі ПДВ на суму 1 953,11грн. , № 67 від 11.06.12р. на загальну суму 42 667,78грн. в тому числі ПДВ на суму 7 111,30грн. , № 68 від 11.06.12р. на загальну суму 54 682,98грн. в тому числі ПДВ на суму 9 113,83грн. , № 76 від 18.06.12р. на загальну суму 5 504,42грн. в тому числі ПДВ на суму 917,40грн. , № 77 від18.06.12р. на загальну суму 44 232,17грн. в тому числі ПДВ на суму 7 372,03грн. , № 78 від 18.06.12р. на загальну суму 28 362,50грн. в тому числі ПДВ на суму 4 727,08грн. , № 91 від 25.06.12р. на загальну суму 35 118,41грн. в тому числі ПДВ на суму 5 853,41грн. , № 92 від 25.06.12р. на загальну суму 7 385,28грн. в тому числі ПДВ на суму 1 230,88грн. , № 93 від25.06.12р. на загальну суму 22 627,95грн. в тому числі ПДВ на суму 3 771,32грн. , №112 від 02.07.12р. на загальну суму 53 612,91грн. в тому числі ПДВ на суму 8 935,49грн. , №113 від 02.07.12р. на загальну суму 30 574,57грн. в тому числі ПДВ на суму 5 095,76грн. , №121 від 09.07.12р. на загальну суму 55 041,54грн. в тому числі ПДВ на суму 9 173,59грн. , №135 від 16.07.12р. на загальну суму 20 087,79грн. в тому числі ПДВ на суму 4 681,30грн. , № 157 від 10.08.12р. на загальну суму 42 692,44грн. в тому числі ПДВ на суму 7 115,41грн. , № 158 від 10.08.12р. на загальну суму362248,14грн. в тому числі ПДВ на суму 6 041,36грн. , № 159 від 10.08.12р. на загальну суму 44 068,48грн. в тому числі ПДВ на суму 7 344,75грн. , № 160 від 10.08.12р. на загальну суму 47 723,19грн. в тому числі ПДВ на суму 7 953,87грн. , а також податкові накладні № 40 від 30.06.12р. на загальну суму 641 244,16 грн. в тому числі ПДВ на суму 106 874,02грн., № 22 від 10.08.12р. на загальну суму 170 732,25 грн. в тому числі ПДВ на суму 28 455,39грн.

Також судом встановлено що між позивачем та ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» 02.07.12р. укладено договір поставки товару, відповідно до змісту якого ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» зобов'язувалось поставити позивачу на його замовлення товар за адресою вказаною в такому замовленні своїми транспортними засобами та за власний рахунок (п. 1,2 Договору).

Підпунктом 2.2 вказаного Договору також встановлено, що замовлення повинно містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись у формі що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, e-mail).

За результатами виконання договору, було складено наступні видаткові накладні : № 9 від 16.07.12р. на загальну суму 46 563,89грн. в тому числі ПДВ на суму 7 760,65грн. , № 15 від 23.07.12р. на загальну суму 47 633,37грн. в тому числі ПДВ на суму 7 938,90грн. , № 27 від 06.08.12р. на загальну суму 48 099,66грн. в тому числі ПДВ на суму 8 016,61грн. , № 30 від 10.08.12р. на загальну суму 37 967,92грн. в тому числі ПДВ на суму 6 327,99грн. , № 31 від 10.08.12р. на загальну суму 47 503,04грн. в тому числі ПДВ на суму 7 917,17грн. , № 32 від 10.08.12р. на загальну суму 37 790,88грн. в тому числі ПДВ на суму 6 298,48грн. , № 33 від 10.08.12р. на загальну суму 41 059,41грн. в тому числі ПДВ на суму 6 843,24грн. , № 34 від 10.08.12р. на загальну суму 43 320,90грн. в тому числі ПДВ на суму 7 220,15грн. , № 35 від 10.08.12р. на загальну суму 46 563,41грн. в тому числі ПДВ на суму 7 760,57грн. , № 36 від 10.08.12р. на загальну суму 25 886,34грн. в тому числі ПДВ на суму 4 314,39грн. , № 44 від 20.08.12р. на загальну суму 4 995,20грн. в тому числі ПДВ на суму 832,53грн.

Також на виконання умов договору ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» було виписано податкові накладні № 25 від 20.08.12р. на загальну суму 4 995,20 грн. в тому числі ПДВ на суму 832,53грн., № 15 від 10.08.12р. на загальну суму 328 191,56 грн. в тому числі ПДВ на суму 54 698,60грн. та № 6 від 31.07.12р. на загальну суму 94 197,26 грн. в тому числі ПДВ на суму 15 699,56грн.

Крім того з наявних матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Кращий Крам» 01.10.12р. укладено договір поставки товару, відповідно до змісту якого ТОВ «Кращий Крам» зобов'язувалось поставити позивачу на його замовлення товар за адресою вказаною в такому замовленні своїми транспортними засобами та за власний рахунок (п. 1,2 Договору).

Підпунктом 2.2 вказаного Договору також встановлено, що замовлення повинно містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись у формі що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, e-mail).

За результатами виконання договору, було складено наступні документи: видаткові накладні : № 54 від 01.10.12р. на загальну суму 49 591,91грн. в тому числі ПДВ на суму 8 265,32грн. , № 55 від 01.10.12р. на загальну суму 32 916,28грн. в тому числі ПДВ на суму 5 486,05грн. , №343 від 08.10.12р. на загальну суму 42 995,06грн. в тому числі ПДВ на суму 7 165,84грн. , №344 від 08.10.12р. на загальну суму 41 820,14грн. в тому числі ПДВ на суму 6 970,02грн. , № 1050 від 15.10.12р. на загальну суму 53 261,52грн. в тому числі ПДВ на суму 8 876,92грн. , № 1051 від 15.10.12р. на загальну суму 36 901,37грн. в тому числі ПДВ на суму 6 150,23грн. , № 1052 від 15.10.12р. на загальну суму 8 168,39грн. в тому числі ПДВ на суму 8 168,34грн. , № 2043 від 22.10.12р. на загальну суму 48 159,46грн. в тому числі ПДВ на суму 8 026,58грн. , № 2044 від 22.10.12р. на загальну суму 28 219,76грн. в тому числі ПДВ на суму 4 703,29грн. , № 2045 від 22.10.12р. на загальну суму 41 267,69грн. в тому числі ПДВ на суму 6 877,95грн. , № 2789 від 29.10.12р. на загальну суму 30 385,11грн. в тому числі ПДВ на суму 5 064,19грн. , № 2800 від 29.10.12р. на загальну суму 36 070,43грн. в тому числі ПДВ на суму 6 070,43грн. , та податкову накладну № 41 від 31.11.12р. на загальну суму 450 109,24грн. в тому числі ПДВ на суму 75 018,10грн.

Разом з тим слід зауважити, що умовами договорів укладених позивачем з ТОВ«Добробут Інтеграл», ТОВ «Кращий Крам» та ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» визначено, поставка товарів здійснюється відповідно до Замовлення, яке відповідно до пп. 2.2 Договорів повинно містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись у формі що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, e-mail).

Крім того відповідно до пп. 2.6 Договорів укладених позивачем з ТОВ «Добробут Інтеграл», ТОВ «Кращий Крам» та ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», такі зобов'язувались разом із товаром надати наступні документи : товарну накладну, зведену податкову накладну, у разі повернення товару - корегувальну накладну, санітарно-гігієнічний висновок та належним чином оформлений сертифікат відповідності, або свідоцтво про визнання відповідності, при цьому в разі ненадання вказаної документації в момент поставки товару, товар вважається поставленим з моменту надання такої документації.

Позивачем до матеріалів справи не надано копії заявок, на підставі яких безпосередньо визначалась дата та місце поставки товару, а також його асортимент, також до суду не було надано документацію в підтвердження якості товару, а саме сертифікати відповідності або свідоцтво про визнання відповідності.

Слід зауважити, що надана позивачем документація містить виключно відомості щодо найменування товару та його вартості, однак не містить жодних доказів в підтвердження поставки такого товару.

Також позивачем до матеріалів справи додано копію договору оренди нежитлових приміщень від 01.05.12р. за № ОР-22/2012 укладеного позивачем з ПАТ «Орфей», на підставі якого позивачем орендується складське приміщення, площею 125 м.кв., розташоване за адресою : м. Київ, вул. Волинська, 48/50.

Разом з тим позивачем до суду не надано доказів що товар від ТОВ «Добробут Інтеграл», ТОВ «Кращий Крам» та ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» поставлявся на це складське приміщення та зберігався там до його подальшого продажу.

Позивачем до матеріалів справи додано численні податкові накладні та інша підтверджуюча документація продажу товарів своїм контрагентам-покупцям, однак із змісту висновків викладених у акті перевірки та наданих заперечень, вбачається, що податковий орган приймаючи спірні рішення не заперечує факт продажу позивачем того чи іншого товару, однак заперечується факт отримання такого саме від з ТОВ «Добробут Інтеграл», ТОВ «Кращий Крам» та ТОВ «БДМ Сервіс Плюс».

Судом досліджено надані позивачем матеріали, разом тим такі не містять відомостей щодо отримання позивачем проданих товарів саме від цих контрагентів на підставі досліджених судом вище договорів.

Крім того слід зауважити, що за результатами проведених заходів податковим органом встановлено неспроможність контрагентів-постачальників позивача а саме ТОВ «Добробут Інтеграл», ТОВ «Кращий Крам» та ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» виконувати свої зобов'язання з поставки товарів.

Зазначені обставини не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носили реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням всіх обставин.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Візаж» відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук