Ухвала суду № 37954162, 13.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

13 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7211/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до Головного управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору з боку відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.01.2013 р., згідно яких за громадянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за кожною, зобов'язати Головне управління юстиції в Одеській області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.09.2013 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення № 370 «Про скасування свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 серії САЕ 797826 та САЕ 797827, виданих виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.12.2012 року громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4.», у зв'язку з чим до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області направлено листа від 02.10.2013 року з проханням внести зміни до Державного реєстру прав в частині скасування (вилучення) запису про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за громадянми ОСОБА_3, та ОСОБА_4, однак дотепер відповідь від Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області не надійшла.

Вважаючи досудове врегулювання даного спору правом, а не обов'язком, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Одеської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що 27.12.2012 року виконавчим комітетом Одеської міської ради були видані свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 громадянкам ОСОБА_3 (серія CAE 797826) та ОСОБА_4 ОСОБА_5 (серія CAE 797827).

28.01.2012 p. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували право власності на зазначене нежитлове приміщення у Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції Одеської області.

Однак, 26.09.2013 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення № 370 «Про скасування свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 серії CAE 797826 та CAE 797827, виданих виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.12.2012 року гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4.».

Підставою для прийняття цього рішення слугувала та обставина, що під час видачі цих свідоцтв були порушені вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також норми Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02 2002 р. №7/5.

На виконання п. 2 зазначеного рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради 02.10.2013 року направлено до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області листа з проханням внести зміни до державного реєстру прав в частині скасування (вилучення) запису про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за громадянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак державним реєстратором рішення про вилучення запису не прийнято.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно чинного законодавства виключно державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав та їх обтяжень, отже скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не відноситься до компетенції суду. При цьому суд зазначив, що позивач не звертався до державного реєстратора із вимогою про скасування державної реєстрації права власності за третіми особами по справі.

Колегія суддів висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог вважає правильним, з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на час виникнення спірних правовідносин, були врегульовані нормами Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (надалі - Закон № 1952-IV).

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.4 ст. 15 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою КМ України від 22.06.2011 року № 703.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено державним реєстратором з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представник виконавчого комітету Одеської міської ради проти зазначеної обставини не заперечував.

Єдиною підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав позивач зазначив факт скасування рішення органу місцевого самоврядування свідоцтв про право власності, на підставі яких проведено таку реєстрацію.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, у п. 5 рішення № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи вищенаведені положення нормативно-правових актів та позицію Конституційного Суду України, колегія суддів зазначає, що видані органом місцевого самоврядування свідоцтва про право власності на нерухоме майно можуть бути скасовані виключно судом, якій, у разі наявності підстав для такого скасування, водночас приймає рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо об'єкта нерухомого майна, на який видано свідоцтва про право власності.

В свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 26 Закону № 1952-IV2 запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру прав виключно у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав.

Оскільки позивач не звертався до суду з позовом про скасування свідоцтв про право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а самостійно прийняв таке рішення всупереч вимогам чинного законодавства та без наявності відповідних повноважень, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаними особами.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до Головного управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору з боку відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.