Ухвала суду № 37952789, 31.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 138/355/14-ц Провадження № 22-ц/772/1174/2014Головуючий в суді першої інстанції:Капацин Л. В.Категорія: 48Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Шемети Т.М., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В с т а н о в и л а:

В лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення сином повноліття.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 лютого 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини зі всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 4 лютого 2014 року до повноліття дитини.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допущено дане рішення до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку до досягнення сином повноліття.

Зазначила, що рішення суду вважає незаконним через порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права та у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні позивач підтримала свою апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надіслав письмові заперечення, де просив розглянути справу у його відсутність та відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 3 лютого 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим 3 лютого 2003 року (а. с. 4).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 березня 2003 року, є відповідач ОСОБА_3 (а. с. 2).

Дитина проживає разом з матір'ю - позивачем ОСОБА_2

Із довідки № 1 від 23 січня 2014 року, виданої Дитячою школою мистецтв Могилів-Подільської міської ради, вбачається, що ОСОБА_4 навчається у Могилів-Подільському початковому спеціалізованому мистецькому навчальному закладі - дитяча школа мистецтв (а. с. 3).

Відповідач ОСОБА_3 має постійне місце роботи, працює у СТОВ «Агрокряж» трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва з 1 квітня 2010 року, що вбачається із характеристики, виданої виконавчим директором СТОВ «Агрокряж» 19 лютого 2014 року, на ОСОБА_3 (а. с. 18).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині 1 статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи відповідач має нормальний стан здоров'я, має постійне місце роботи і регулярний дохід, не має на утриманні інших неповнолітніх дітей та інших осіб, а тому має всі можливості матеріально утримувати свого сина, що є його обов'язком відповідно до ст. 180 СК України.

Отже, суд першої інстанції відповідно до вищенаведених вимог закону, врахувавши задовільний стан здоров'я дитини; те, що дитина не має власного заробітку і доходу, має вік 11 років; а також врахувавши задовільний стан здоров'я відповідача; його матеріальне становище; відсутність у нього на утриманні інших осіб, прийшов до вірного висновку про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі ? частини всіх видів його заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані, зокрема тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні зробив суперечливі висновки щодо підстав стягнення з відповідача аліментів саме в розмірі ? частини його заробітку, оскільки в рішенні зазначив, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, і в той же час зазначив, що відповідач має постійне місце роботи.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, враховуючи те, що позивач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, а також те, що відповідач має постійне місце роботи та позов визнає частково.

В мотивувальній частині рішення суду відсутнє посилання на те, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що спростовує доводи апеляційної скарги позивача в цій частині.

Доводи апеляційної скарги позивача в тому, що судом першої інстанції не було враховано те, що вона витрачає великі кошти на розвиток додаткових здібностей сина, а саме: на його навчання музиці у дитячій школі мистецтв, спростовуються тим, що стаття 180 СК України зобов'язує обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а тому позивач, як матір неповнолітньої дитини, також зобов'язана нести витрати на її утримання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Позивач не позбавлена можливості звернутися до суду із позовом на підставі ст. 185 СК України про стягнення додаткових витрат на дитину, зокрема на розвиток додаткових здібностей сина.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайнного суду Вінницької області від 28 лютого 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ Т.М. Шемета

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська