Постанова № 37951980, 25.03.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа № 5024/1607/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.,

Суддів Мацюри П.Ф., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С..

За участю представників сторін:

від позивача - Сидоренко А.С. по дов. № 14-58 від 22.03.13р.

від відповідача - Ткач Т.А., по дов. № Б/Н, від 05.09.13р.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 21.01.2014р.

по справі № 5024/1607/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до Приватного підприємства „Херсонтеплогенерація"

про стягнення 1730858,80грн.,

Встановив:

В листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (Далі - Товариство) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного підприємства „Херсонтеплогенерація" (Далі - Підприємство) про стягнення 1730858,80грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилається на укладений між сторонами договір купівлі-продажу природного газу №14/2522/11 від 30.09.2011р..

На виконання п.2.1 Договору, Товариство поставило протягом жовтня 2011р.- серпня 2012р., а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4964240,59грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі.

Відповідачем частково сплачено кошти за поставлений природний газ, та станом на 23.10.2012р. за Підприємством рахується заборгованість в сумі 1214737,19грн..

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, представник відповідача надав до суду докази сплати на користь Товариства суми основного боргу у розмірі 1214737,19грн..

Крім того, відповідач заперечував проти частини позовних вимог щодо стягнення суми з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 15042,48грн. у зв'язку з дефляційними процесами в період за який нараховуються інфляційні, а також щодо стягнення пені та штрафу, у зв'язку з невірним розрахунком. Крім того, відповідач просить суд, відповідно до ст. 83 ГПК України, зменшити суми неустойки (штрафу та пені), що підлягають стягненню з відповідача.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21 січня 2014 року, винесеним суддею Гридасовим Ю.В. позовні вимоги задоволено частково.

Місцевий господарський суд припинив провадження у справі в частині стягнення 1214737,19 грн. основного боргу. Стягнув з Підприємства на користь Товариства 34966,76 грн. з урахуванням 3% річних; 83953,13 грн. пені; 149103,06 грн. штрафу; 34319,13 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 15042,48 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції було відмовлено.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд посилаючись на положення статтей 233 Господарського Кодексу України та 551 Цивільного Кодексу України дійшов до висновку щодо зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих Товариством за неналежне виконання умов Договору.

Не погоджуючись із даним рішенням, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення в частині зменшення пені та 7% штрафу, в іншій частині рішення господарського суду Херсонської області залишити без змін.

В апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 30 вересня 2011 року між Товариством (Продавець) та Підприємством (Покупець) був укладений договір № 14/2522/11 купівлі-продажу природного газу. (а.с.10-15)

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природній газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

В подальшому між позивачем та відповідачем укладалися додаткові угоди до договору щодо ціни на газ.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 2 1718 тис. куб.м.

На виконання п. 2.1 Договору Позивач поставив протягом жовтня 2011 р. - серпня 2012 р., а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4964240,59грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.10.11 б/н (з 01 по 10 жовтня 2011 р.), від 31.10.11 б/н (з 11 по 31 жовтня 2011 р.), від 30.11.11 б/н (за листопад 2011 р.), від 31.12.11 б/н (за грудень 2011 р.), від 31.01.12 б/н (за січень 2012 р.), від 29.02.12 б/н (за лютий 2012 р.), від 31.03.12 б/н (за березень 2012 р.). від 30.04.12 б/н (за квітень 2012 р.), від 31.05.12 б/н (за травень 2012 р.), від 30.06.12 б/н (за червень 2012 р.), від 31.07.12 б/н (за липень 2012 р.), від 31.08.12 б/н (за серпень 2012 р.). (а.с.19-29)

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідачем частково сплачено кошти за поставлений природний газ. Станом на 23.10.12 сума основного боргу Підприємства склала 1 214 737,19 грн.

Зазначена сума основного боргу сплачена відповідачем на користь позивача після звернення останнього з даним позовом до суду, в період з 23.10.12 по 29.12.12, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, доданими відповідачем до заяви про зменшення пені, штрафу, інфляційних збитків від 21.01.14р..

Враховуючи дані обставини, суд першої інстанції припинив провадження в частині стягнення суми основного боргу по даній справі.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (Стаття 3 Закону, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III (2921-14) від 10.01.2002 ).

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За поданим позивачем розрахунком розмір пені та штрафу становить, відповідно, 167906,26грн. та 298206,11грн.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить відповідно 34966,76грн. та 15042,48грн.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До того, місцевим господарським судом встановлено, що основним видом діяльності Підприємства є виробництво теплової енергії, кінцевими споживачами якої є населення міста, медичні, шкільні та дошкільні заклади. Питома вага теплової енергії, спожитої населенням складає - 59,4 %, бюджетними установами - 39,7%, госпрозрахунковими організаціями - 0,8%. За період 2011 - 2012 р. р. заборгованість бюджетних установ за послуги теплопостачання становить 1 892 010 грн. 00 коп., а саме місцевий бюджет: КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня» - 18 300 грн. 00 коп.; КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С. Лучанського» - 279 030 грн. 00 коп.; Управління освіти: дитячий садок № 1 - 10 030 грн. 00 коп.; дитячий садок № 11-109 060 грн. 00 коп.; школа № 30 - 78 440 грн. 00 коп.; школа № 41 - 146 070 грн. 00 коп.; ясла-садок - 48 600 грн. 00 коп. За цей період також сформувалась заборгованість за послуги по теплозабезпеченню зі сторони населення м. Херсона у розмірі 810 280 грн. 00 коп. Крім того, не здійснено відшкодування різниці в тарифах на послуги теплопостачання. Заборгованість перед ПП «Херсонтеплогенерація» становить за 2011 рік - 576, 7 тис. грн., а за 2012 рік - 459, 3 тис. грн., що в сумі складає 1 036 000 грн. 00 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідачем був в повному обсязі погаший основний борг, отже збитки, які поніс позивач, є мінімальними, тоді як штрафні санкції надмірно великі.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд зменшив розмір штрафних санкцій, а саме зменшив розмір пені до 89953,13 грн. та 7% штрафу до 149103,06 грн..

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду що встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та та пункту 3 статті 83 ГПК України.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-105

ГПК України суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 21.01.2014р. по справі №5024/1607/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 01.04.2014р.

Головуючий суддя Ліпчанська Н.В.

Суддя Мацюра П.Ф.

Суддя Лисенко В.А.