Рішення № 37951824, 17.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/673/14 17.03.14

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі- Страхування»До Третя особа,Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 Провиплату страхового відшкодування у розмірі 10 828,98 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Долинський Д.О. - дов. № 31/12-12_Д від 31.12.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 19 10 828,98 грн. страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 23.01.2014 року було порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено її до розгляду на 14.02.2014 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 14.02.2014 року надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання 14.02.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, суд задовольнив клопотання представника відповідача та відкласти розгляд справи до 17.03.2014.

17.03.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 17.03.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання 17.03.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.03.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2013 р. на перехресті вул. Ахматової та Ревуцького в м. Києві за участю автомобіля «Форд Фієста», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, що належить на праві власності ОСОБА_5 та за участю автомобіля «Субару Легасі», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, що належить ОСОБА_6, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 27.11.2013 року № 753/18659/13-п, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм «Субару Легасі», реєстраційний номер НОМЕР_2, вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого п. 13.1 Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу АС № 008025 від 01.08.2013 р. страховиком автомобіля «Форд Фієста», реєстраційний номер НОМЕР_1, є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування».

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Форд Фієста», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до страхового акту № АС-007291 від 26.11.2013 р. складає 10 828,98 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжними дорученнями № 12616 від 10.12.2013 р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Субару Легасі», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8339741.

У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача заяву з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу до якої додав весь пакет необхідних документів, однак відповідач на подану заяву не відреагував, кошти не сплатив.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з пункту 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/3861640 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, а розмір франшизи складає 500,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 10 328,00 грн. (10 828,00 грн. (розмір оціненої шкоди) - 500,00 грн.)

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) 10 328 (десять тисяч триста двадцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу та 1 742 (одну тисячу сімсот сорок дві) грн. 63 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

24.03.2014 року

Суддя О.М. Спичак