Постанова № 37951624, 24.03.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/1134/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,

сторін:

представника позивача - Мазур О.Г.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Чернівецького міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Чернівецький міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 (далі - відповідач) кошти в сумі 11533,80 грн. на користь Чернівецького міського центру зайнятості, а 471,74 грн. на користь Чернівецького обласного центру зайнятості.

Позов мотивовано тим, що за час перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач незаконно отримав допомогу по безробітті в сумі 11533,80 грн. та 471,74 грн. витрат понесених на його навчання. Оскільки в добровільному порядку відповідач незаконно отримані кошти не сплатив, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково щодо стягнення коштів в сумі 9086,04 грн., нарахованих в період перебування ним у трудових та цивільно-правових відносинах з Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №17, а також суму витрат за навчання в сумі 471,74 грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 просив відмомити за безпідставністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звернувся до Чернівецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.

15.03.2013 р. ОСОБА_2 подав до Чернівецького міського центру зайнятості заяву, в якій просив до вирішення питання його працевлаштування надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". В заяві також вказував на те, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує та не має інших доходів, а також зобов'язувався своєчасно повідомляти спеціалісту центру зайнятості про всі зміни своїх даних, внесених до персональної картки (а.с. 16).

22.03.2014 р. Чернівецьким міським центром зайнятості видано наказ № НТ130322, яким відповідачу з 15.03.2014 р. надано статус безробітного на загальних підставах та призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п. 2.1 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" (а.с. 22).

12.12.2013 р. відповідач подав заяву до Чернівецького міського центру зайнятості, в якій просив направити його на перепідготовку до державного професійно-технічного навчального закладу «Чернівецького професійного ліцею автомобільного сервісу» (а.с. 9).

На підставі поданої заяви, 12.12.2013 р. між ОСОБА_2 та Чернівецьким міським центром зайнятості було укладено договір №241213121200004 на перепідготовку до державного професійно-технічного навчального закладу «Чернівецького професійного ліцею автомобільного сервісу» за професією, спеціальністю, навчальною програмою електрогазозварник, зі строком навчання з 17.12.2013 р. по 03.06.2014 р., з метою сприяння подальшому працевлаштуванню (а.с. 10).

В результаті проведеного обміну інформацією між Державною службою зайнятості, державною податковою інспекцією та Пенсійним фондом України щодо розслідування страхового випадку та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідача, як безробітного було встановлено, що під час перебування на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості з 22.03.2013 р. по 16.12.2013 р. ОСОБА_2 був зайнятою людиною.

Сторони не заперечували та підтверджується матеріалами справи, що відповідач перебував у трудових та цивільно-правових відносинах з Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 17 з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р. та отримував заробітну плату та винагороду за виконану роботу (а.с. 32, 33, 34, 35-36, 37-38).

Також позивачем, на підтвердження вищевказаного факту складено акт розслідування страхових випадків обґрунтованості виплати матеріального забезпечення № 14 від 20.01.2014 р. (а.с. 19).

Наказами Чернівецького міського центру зайнятості від 20.01.2014 р. № НТ140120 та від 27.01.2014 р. №НТ140127, ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю та знято з обліку, у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного (а.с. 22-23).

Судом встановлено, що за період перебування на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості з 01.04.2013 р. по 16.12.2013 р. ОСОБА_2 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 11533,80 грн., суму витрат на навчання в розмірі 471,74 грн.

Вказана обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні відомостями виплат за видами забезпечень на загальну суму 11533,80 грн., розрахунком вартості професійного навчання безробітного, а також персональною карткою та додатками до неї (а.с. 8, 18, 42-55).

20.01.2014 р. директором Чернівецького міського центру зайнятості на підставі п.п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» був прийнятий наказ №23, відповідно до якого зобов'язано вжити заходів щодо повернення коштів безробітним ОСОБА_2 за період перебування його на обліку, як безробітного в сумі 11533,80 грн., а 29.01.2014 р. наказ №29 про повернення коштів витрачених на навчання відповідача в сумі 471,74 грн. (а.с. 20, 21).

Крім того, судом встановлено, що позивач надіслав відповідачу повідомлення від 21.01.2014 р. та 29.01.2014 р., в яких запропонував: повернути суму виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 11533,801 грн., а також витрати понесені центром зайнятості на навчання відповідача - 471,74 грн. (а.с. 5, 6).

У зв'язку з неповерненням відповідачем коштів у сумі 11533,80 грн. та 471,74 грн., позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заяви про часткове визнання позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю з наступних підстав.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його соціально захисту від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі -Закон № 5067-VI).

Відповідно до ст. 4 цього Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення.

Безробітними, в свою чергу, визнаються особи віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (п. 2, ч. 1 ст. 1 Закону № 5067-VI).

Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. № 1533-III (далі - Закон № 1533-III).

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ст. 1 Закону № 1533-III).

Згідно зі ст. 6 цього Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1533-III одним із видів забезпечення є допомога по безробіттю.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.03.2013 р. відповідачу надано статус безробітного на загальних підставах та призначено допомогу по безробіттю.

Частиною 2 ст. 7 Закону № 1533-III визначено, такий вид соціальних послуг, як професійну підготовку або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.

Судом встановлено, що на підставі поданої заяви, 12.12.2013 р. між ОСОБА_2 та Чернівецьким міським центром зайнятості було укладено договір №241213121200004 на перепідготовку до державного професійно-технічного навчального закладу «Чернівецького професійного ліцею автомобільного сервісу» за професією, спеціальністю, навчальною програмою електрогазозварник, зі строком навчання з 17.12.2013 р. по 03.06.2014 р.

Частиною 2 ст. 36 Закону № 1533-III передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Підпунктом 1 п. 5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики № 307 від 20.11.2000 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136 (далі - Порядок) передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами);

Згідно абз. 1 п. 6.14 розділу 6 цього Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 р. № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 р. за № 232/16248, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Як вбачається із матеріалів справи, а також не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що відповідач під час перебування на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості знаходився у трудових та цивільно-правових відносинах з Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 17 з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р. та отримував заробітну плату та винагороду за виконану роботу.

Також відповідачем не заперечувався той факт, що він не повідомив позивача про своє перебування у трудових та цивільно-правових відносинах з Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 17 під час одержання допомоги по безробіттю.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не подав Чернівецький міський центр про обставини, які впливають на умови виплати йому допомоги по безробіттю.

У зв'язку з виявленими порушеннями під час розслідування страхового випадку, 20.01.2014 р. позивачем прийнято наказ №23, відповідно до якого зобов'язано посадових осіб центру зайнятості вжити заходів щодо повернення коштів безробітним ОСОБА_2 за період перебування його на обліку, як безробітного в сумі 11533,80 грн., а також наказ №29 від 29.01.2014 р. про повернення коштів витрачених на навчання відповідача в сумі 471,74 грн.

В подальшому позивач надіслав повідомлененя від 21.01.2014 р. та 29.01.2014 р., в яких запропонував відповідачу повернути суму виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 11533,801 грн., а також витрати понесені центром зайнятості на навчання відповідача - 471,74 грн. Однак в добровільному порядку відповідач незаконно отримані кошти не сплатив.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 112 та 136 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково протягом усього часу судового розгляду. У разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог.

Під час судового розгляду справи відповідач частково визнав позов щодо стягнення коштів в сумі 9086,04 грн., нарахованих в період перебування ним у трудових та цивільно-правових відносинах з Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №17, а також суму витрат за навчання в сумі 471, 74 грн.

За наведених вище обставин, суд приймає часткове визнання адміністративного позову відповідачем, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що стягненню підлягає тільки та сума допомоги по безробіттю, яка отримана ним під час перебування у трудових та цивільно-правових відносинах з Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 17, оскільки стягненню підлягає сума виплати допомоги по безробіттю з моменту виникнення обставин, що вплинули на умови її виплати.

На час вирішення справи відповідач не сплатив у добровільному порядку отриману допомогу по безробіттю та витрати на навчання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог законодавства, та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Чернівецького міського центру зайнятості кошти в сумі 11533,80 грн. на р/р 37178032000051 в ГУДКСУ в Чернівецькій області, МФО 856135, код ЄДРПОУ 21415538 та на користь Чернівецького обласного центру зайнятості кошти в сумі 471,74 грн. на р/р 371710321000000 в ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135, код 05392708.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 31 березня 2014 р.

Суддя Левицький В.К.