Рішення № 37950968, 26.03.2014, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №2318/4521/12

2/705/23/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:

головуючого - судді Коваля А.Б.

при секретарі Безвенюк Н.В.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення з опису майна по забезпеченню позову, визнання права власності на майно та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа із самостійними вимогами на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спільне майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про те, що 03 травня 2012 року по договору купівлі-продажу він придбав автомобіль марки «ВАЗ-21150», д.н.з. НОМЕР_1, 2006 року випуску за 3700 доларів США у ОСОБА_5, про що свідчить розписка від 03 травня 2012 року, яка складена в присутності двох свідків. Автомобіль був пошкоджений, а тому він зробив ремонт ще на 1000 доларів США.

06 липня 2012 державна виконавча служба Уманського міськрайонного управління юстиції вилучила у нього цей автомобіль, зіславшись на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2012 року про забезпечення позову до вирішення справи по суті і віддала на зберігання цей автомобіль ОСОБА_3, який в позові вказав, що цей автомобіль є спільною сумісною власністю з його колишньою дружиною.

Коли він почав з'ясовувати у продавця автомобіля де він його придбав, підтвердив, що є законним покупцем, оскільки 22 листопада 2011 року купив автомобіль у власника ОСОБА_4, про що свідчить розписка від 22 листопада 2011 року, підписана в присутності двох свідків. На цей час ОСОБА_4 передала також і технічний паспорт, в якому вказано, що вона була власником цього автомобіля, який придбала в автосалоні в 2006 році по кредиту. Кредит сплачувала самостійно, використовувала автомобіль як власник, але її колишній чоловік ОСОБА_3 забрав у неї цей автомобіль і без неї почав використовувати і пошкодив його. Тоді вона звернулася до Уманського відділення міліції в листопаді 2011 року.

Співробітники міліції вилучили у незаконного володільця ОСОБА_3 вищевказаний автомобіль і передали власнику ОСОБА_4, яка терміново його і продала ОСОБА_5 за 25000 гривень, а він, покористувавшись, продав по дорученню йому.

ОСОБА_4 надала йому документи, з яких вбачається, що відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду від 19 листопада 2004 року, вона розлучилася з ОСОБА_3. Спочатку проживали разом до 2006 року, а потім розподіливши без суду між собою майно, стали проживати окремо. Кожен окремо вів своє господарство, а тому вона самостійно взяла кредит в банку «Аваль» і придбала автомобіль ВАЗ-21150, про що свідчить облікова картка приватного ТЗ, де в графі «власник транспортного засобу» значиться ОСОБА_4

Відповідно до наданих нею квитанцій про сплату кредиту за автомобіль, у всіх квитанціях підтверджено її ім'я про виплату кредиту.

Згідно довідки «Райффайзен Банк Аваль» станом на 09 лютого 2012 року ОСОБА_4 повністю сплатила кредит за проданий нею автомобіль.

Не дивлячись на строк давності, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою про розподіл майна і включив в список спільного сумісного майна вищевказаний автомобіль, який і був забраний у нього виконавчою службою.

Відповідно до обставин по справі, ОСОБА_3 не може претендувати на цей автомобіль, так як він не довів і не надав ніяких доказів, крім голослівних заяв про спільне ведення господарства бувшим подружжям, що автомобіль належить йому на праві власності, за нього він не сплачував кредиту.

Ніякого письмового договору між бувшим подружжям не було укладено, автомобіль був придбаний за кошти ОСОБА_4 про що було відомо ОСОБА_3

Просить виключити автомобіль марки ВАЗ-21150, д.н.з. НОМЕР_1, 2006 року випуску із списку спільно набутого майна подружжям. Визнати за ним право власності на автомобіль марки ВАЗ-21150, д.н.з. НОМЕР_1, 2006 року випуску.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на спільне майно, у якому зазначив про те, що 22 липня 1995 року було укладено шлюб з ОСОБА_4 26.06.1999 року від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року рішенням Уманського міськрайонного суд їх шлюб було розірвано, однак в РАЦС вказане рішення він не реєстрував і свідоцтва про розірвання шлюбу не отримував.

Припинені в листопаді 2004 року шлюбні стосунки були відновлені в серпні 2005 року. вони знову зійшлись і спільно проживали, як подружжя, в квартирі АДРЕСА_1 до серпня 2011 року.

23 серпня 2006 року ними було придбано автомобіль ВАЗ 21150, д.н.з. НОМЕР_1, який було набуто ними за кредитним договором з Уманською філією «Райффайзен Банк Аваль», який був оформлений на відповідача ОСОБА_4 однак, враховуючи невеликий розмір заробітної плати відповідача, фактично оплату кредиту здійснював він до 2010 року, включно.

Підтвердженням спільного придбання автомобіля сторонами є банківські квитанції на оплату коштів по кредиту, з підписом платника ОСОБА_3, приміткою в технічному паспорті автомобіля ВАЗ 21150, д.н.з. НОМЕР_1 про належність позивачу права на керування цим автомобілемОСОБА_3 з 2006 року по 2011 рік, а також фактом їх спільного проживання в квартирі АДРЕСА_1 до жовтня 2011 року. так як на той час вони проживали спільно, кредитний договором з банком було укладено відповідачем, автомобіль також було зареєстровано на неї.

Факт їх спільного проживання однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_1, ведення домашнього господарства, спільного набуття майна, підтверджується даними про реєстрацію місця проживання в паспорті особи позивача до жовтня 2011 року, показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Ці ж свідки можуть підтвердити, що вони з відповідачем в цей період були пов'язані спільним побутом, сімейним бюджетом, взаємними зобов'язаннями, як подружжя щодо виховання дитини.

Враховуючи те, що з 2006 року по жовтень 2011 року вони з відповідачем проживали однією сім'єю в належній їм квартирі АДРЕСА_1 м. Умань, вели спільне господарство, виховували сина, то вважає, що вищезазначене майно є спільною сумісною власністю, оскільки набуте в період спільного проживання. Тому вважає за необхідне пред'явити цей позов.

Вартість вказаного майна становить 43390 гривень 53 копійки, відповідно до висновку спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області від 26.10.2011 року, тому вартість 1/2 частини цього майна становить 21696 гривень.

Просить постановити рішення суду, яким визнати за ним право власності на 1/2 частину майна - автомобіля ВАЗ 21150, д.н.з. НОМЕР_1.

Стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Позивач, він же третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 в судовому засіданні в повному об'ємі підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що придбав спірний автомобіль у ОСОБА_5 за 3700 доларів США, про що останній написав розписку після отримання коштів. Оскільки придбаний транспортний засіб був пошкоджений після дорожньо-

транспортної пригоди, він вимушений був витрати свої кошти також і на ремонт автомобіля. Але через певний час до нього приїхали працівники міліції з відповідачем ОСОБА_3. та забрали автомобіль, посилаючись при цьому на ухвалу Уманського міськрайонного суду про накладення арешту по справі про розподіл спільного майна подружжя. Вважає, що колишня дружина позивача є одноосібним власником автомобіля, оскільки сама за власні кошти купувала його в кредит, потім продала його ОСОБА_5, у якого він, в свою чергу, придбав автомобіль. На його думку він є законним власником автомобіля, а тому за захистом своїх інтересів вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом. Просить суд його позовні вимоги задоволити в повному об'ємі. Позов ОСОБА_3 не визнає, вважає його безпідставним та документально не підтвердженим. Просить суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач, він же позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнав, просить відмовити у його задоволенні. Свої позовні вимоги підтримав в повному об'ємі та просить його позов задоволити в повному об'ємі.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_11 в чудовому засіданні вимоги первісного позову не визнав, вважає позов необґрунтованим та безпідставним. Пояснив, що між назвою позову та заявленими позовним вимогами є істотна розбіжність, що позбавляє можливості чітко визначити предмет позову. Наявна розбіжність між назвою та предметом позовних вимог не обґрунтована нормами процесуального закону та не містить посилань на норми матеріального права. Позивачем не зазначено жодної норми права відповідно до якої може бути задоволено вимогу про виключення автомобіля зі списку спільно набутого майна подружжя і яке він має відношення до цього майна і чим це підтверджено. Позивачем не надано акту опису майна, ні списку із якого має бути виключений цей автомобіль. В підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилається лише на розписки ОСОБА_4 від 22.11.2011 року та ОСОБА_5 від 03.05.2012 року, однак власником спірного автомобіля на цей час є ОСОБА_4, що підтверджується записом у технічному паспорті. ОСОБА_2 не надано доказів передачі майна та його перереєстрації у МРЕВ, а вищевказані розписки є лише, у відповідності до вимог ст. 334 ЦК України, фактом передачі та отримання коштів певними особами. Просить відмовити у задоволенні первісного позову. Вимоги позову ОСОБА_3 підтримує в повному об'ємі та пояснив, що 22 липня 1995 року між його довірителем та ОСОБА_4 було укладено шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився ОСОБА_6. Вищевказаний шлюб в 2004 році було розірвано в судовому порядку, але в серпні 2005 року подружжям шлюбні стосунки були відновлені і вони знову почали спільне проживання до серпня 2011 року. 23 серпня 2006 року подружжям було придбано у кредит автомобіль, який оформлено було на дружину, але кошти за нього сплачував саме його довіритель, так як дружина останнього не могла оплачувати кредит через свою невелику заробітну плату. Підтвердженням цього є банківські квитанції з підписом ОСОБА_3, примітка в технічному паспорті щодо права останнього керувати автомобілем, а також фактом спільного проживання в квартирі АДРЕСА_1 м. Умань. На його думку, ухилення ОСОБА_4 від надання підписів для проведення експертизи, також є її фактичним визнанням, що насправді автомобіль належить його довірителю. Просить суд позов ОСОБА_3 задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ОСОБА_3 не визнала, зазначила, що кредит на отримання автомобіля погашала за власні кошти і ОСОБА_3 не має ніякого відношення до придбання та права власності на вказаний автомобіль. Просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що у 2006 році придбала в кредит автомобіль, який 22 листопада 2011 року продала ОСОБА_5 Зустрівшись з ним, передала йому технічні документи на автомобіль, отримала від нього гроші, про що склала розписку. Вважає, що ОСОБА_3 не має ніякого відношення до цього автомобіля.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що познайомився з позивачем під час укладення з ним договору купівлі-продажу автомобіля. Право власності на цей автомобіль він набув також шляхом укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу. Оглянувши автомобіль, погодився на його придбання, передав гроші ОСОБА_4, яка віддала йому технічний паспорт та ключі. Аналогічними діями він передав у власність цей же автомобіль позивачу ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що є матір'ю ОСОБА_4, а ОСОБА_3 - її колишній зять, шлюб між ними було розірвано у 2004 році. Автомобіль ВАЗ 15 її дочка придбала у 2006 році, після розірвання шлюбу і на той час між ними уже були повністю припинені будь-які стосунки. У 2005 році вона продала належну їй земельну ділянку, а кошти віддала своїм дочкам. Саме вказана сума була матеріальною допомогою при купівлі ОСОБА_4 спірного автомобіля.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що проживала по сусідству з сім'єю ОСОБА_3. У той період, коли ОСОБА_4 придбала автомобіль, ОСОБА_3 приходив лише поспілкуватися з дитиною. Частіше автомобілем користувалася ОСОБА_4, а ОСОБА_3 користувався автомобілем лише в інтересах дитини. Зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що згідно документів автомобіль належить ОСОБА_4, але вона особисто не бачила цих документів. Також саме зі слів ОСОБА_4, остання придбала автомобіль за власні кошти.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_3 і має з ним тісні стосунки та постійно спілкуються. Він проживав з ОСОБА_4 однією сім'єю до 2011 року. Одружилися вони у 1995 році, в 2004 році розлучилися, а знову зійшлися у березні 2005 року. Спочатку вони проживали по АДРЕСА_2, потім у батьків по АДРЕСА_3, а з 2003 року у придбаній квартирі по АДРЕСА_1. Її брат оплачував комунальні послуги. У 2006 році сторони по справі придбали автомобіль в кредит. Кредит було оформлено на ім'я ОСОБА_4, оскільки у неї була можливість отримати довідку про доходи, що допомогло при отриманні кредиту, але кошти за кредит сплачував ОСОБА_3, який працював у м. Києві вахтовим методом і мав більший дохід. Декілька раз при погашенні братом щомісячної суми кредиту вона була присутня. У 2010 році брат їй сказав, що повністю розрахувався по кредиту. ОСОБА_3 користувався цим автомобілем до 2011 року. У вересні 2011 року ОСОБА_3 разом з сином приїхав до них, потім від'їхав, але повернувся уже пішки, оскільки автомобіль було вилучено працівниками ДАІ. Усі документи на автомобіль залишилися у ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_3. знайомий давно, ще до одруження останнього. Коли ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_4 вони спочатку проживали по вулиці Постишева, потім по вулиці Суворова, а потім по АДРЕСА_1. Вісім років вони з ОСОБА_3. разом працювали в м. Києві і йому відомо, що ОСОБА_3 купив автомобіль, уклавши кредитний договір. Відомо, що договір було укладено між банком та ОСОБА_4, оскільки саме вона змогла отримати довідку про доходи, оскільки була офіційно працевлаштована. У якому банку було отримано кредит не знає, але йому відомо, що ОСОБА_3 кошти на погашення кредиту сплачував у відділенні банку «Аваль» в м. Києві, оскільки він іноді був при цьому присутнім. Також відомо, що працівниками ДАІ спірний автомобіль було вилучено у 2011 році.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 є її сином. Коли син одружився з ОСОБА_4 вони спочатку проживали у них, а потім окремо. Через певний час у подружжя народився син і увесь час ОСОБА_3 утримував свою сім'ю. В подальшому, з метою покращення житлових умов, сім'я сина придбала трьохкімнатну квартиру і протягом року, на час проведення ремонту у цій квартирі, вони жили у них. Кошти на ремонт давав ОСОБА_3, оскільки влаштувався на роботу в м. Київ. ОСОБА_4 перебувала у декретній відпустці. Вони допомогли сину придбати меблі у квартиру. У 2004 році сім'я сина розпалася, але у 2005 році вони знову зійшлися і відновили спільне проживання. Після відновлення стосунків з ОСОБА_4, син вирішив придбати автомобіль в кредит, для цього необхідно було надати довідку про доходи, яку змогла оформити лише невістка, тому і було укладено кредитний договір між ОСОБА_4 і банком. Усі кошти по погашенню зазначеного кредиту сплачував ОСОБА_3, лише один раз син через знайомих передав кошти невістці, яка і здійснила щомісячний платіж в банку. Точної суми щомісячного платежу не знає, але приблизно це була 1000 гривень, можливо більше. ОСОБА_3 постійно користувався цим автомобілем і при ньому завжди були документи на автомобіль. Після розлучення ОСОБА_4 обманним шляхом забрала вказаний автомобіль собі, а саме попросила ОСОБА_3 відвезти сина до перукарні, куди підійшли її знайомі у міліцейській формі та забрали автомобіль, оскільки згідно документів він не належить ОСОБА_3

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи, вислухавши свідків та вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення з опису майна по забезпеченню позову, визнання права власності на майно необхідно відмовити, а позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа із самостійними вимогами на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спільне майно підлягає до задоволення.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою, яка містить різні по суті предмети розгляду в назві і резолютивній частині позову, що не відповідає вимогам п.3 ч.2 ст.119 ЦПК. Так, в назві позову вказано про виключення майна з опису по забезпеченню позову. Однак в резолютивній частині позовних вимог вказано іншу вимогу - виключення майна зі списку спільно набутого майна подружжя і визнання за позивачем права власності на майно - автомобіль.

В наданих позивачем доказах не зазначеного будь-яких списків ні опису майна, ні списку спільно набутого майна подружжя. В ході розгляду справи позивач про будь-які списки не зазначав і клопотань про надання доказів на підтвердження існування списків не заявляв.

В судовому засіданні позивач своїх вимог не уточнив, не надав обґрунтування змісту позовних вимог та доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог. Оскільки право визначення вимоги, згідно ч.1 ст.11 ЦПК, належить позивачу, який свої вимоги не конкретизував та в законному порядку не довів, то суд вважає такі позовні вимоги недоведеними відповідно до вимог ст.60 ЦПК.

З цих підстав не може бути задоволена вимога назви позову ОСОБА_2 про виключення з опису майна по забезпеченню позову і резолютивна частина позову щодо виключення автомобіля марки ВАЗ -21150 д.н.НОМЕР_1, 2006р. випуску з списку спільно набутого майна подружжям.

На підтвердження обґрунтованості іншої вимоги щодо визнання права власності на автомобіль згідно до договору купівлі продажу автомобіля ВАЗ -21150 д.н.НОМЕР_1 ОСОБА_2 вказує на розписку від 03.05.2012р., згідно до якої він купив у ОСОБА_5 даний автомобіль та пояснення останнього про купівлю цього автомобіля у ОСОБА_4, яка передала йому технічний паспорт на даний автомобіль.

Як вбачається із пояснення сторін ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо обставин придбання автомобіля, то автомобіль ВАЗ-21150 д.н.НОМЕР_1 було набуто в 2006 році шляхом отримання кредиту в ОСОБА_4 в Уманському відділенню «Райффайзен банк Аваль», що підтверджується особливою відміткою в технічному паспорті вищевказаного автомобіля «Кредит «Аваль» ВМД 00000011/6/609545 від 15.08.2006р. та банківськими квитанціями згідно листа Уманського відділення «Райффайзен банк Аваль» від 16.04.2013р. №Р1-03-00-02/09 від 16.04.2013р.

Відповідно до ст. 655 ЦК право продажу товару належить продавцю. Стаття 658 ЦК України вказує, що право продажу товару належить власнику товару.

Зазначені позивачем ОСОБА_3. обставини про спільне проживання з ОСОБА_4 в одній квартирі АДРЕСА_1 в період з серпня 2005 року по серпень 2011р., підтверджується даними про місце реєстрації в паспорті особи ОСОБА_3 та показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтвердили обставини спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період з серпня 2005 по серпень 2011р. Також зазначені свідки підтвердили спільне ведення сторонами домашнього господарства, піклування та виховання сина ОСОБА_6 обома батьками в зазначений період часу, спільне набуття майна для сімейних потреб (в тому числі і спірного автомобіля), спільне користування обома сторонами автомобілем ВАЗ-21150 д.н.НОМЕР_1 протягом тривалого періоду (з 2006р. по 2011р.) для потреб сім'ї. Свідки підтвердили наявність відмітки в технічному паспорті автомобіля НОМЕР_2 від 23.08.2006р. про право ОСОБА_3 на управління цим автомобілем. Оцінюючи покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в сукупності із іншими письмовими доказами суд приходить до висновку про доведеність фактів спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 в період з серпня 2005р. по серпень 2011р.

Покази свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які заперечили спільне проживання сторін після розірвання шлюбу в 2005 році, суд оцінює критично як такі, що не знайшли свого підтвердження і не узгоджуються з іншими фактичними даними про обставини спільного проживання сторін встановлених судом.

Суд погоджується з доводами заяви від 17.03.2014р. представника позивача ОСОБА_1 про недоведеність відповідачем ОСОБА_4 обставин її підпису на платіжних квитанціях на чому вона наполягала, наданих Уманським відділенням «Райффайзен банк Аваль» згідно до листа банку від 16.04.2013р. №Р1-03-00-02/09 від 16.04.2013р. та приймає до уваги, що ОСОБА_3 здійснив усі необхідні дії направлені на доведення факту належності підпису на банківських квитанціях саме йому, клопотав суд про витребування з банку зазначених квитанцій і проведення почеркознавчої експертизи. Тому, слід вважати, що позивачем було вжито усі передбачені законом дії направлені на доведенні факту належності підпису на платіжних квитанціях банку саме йому.

Суд враховує, що відповідач ОСОБА_4 тривалий час з 24.10.2013р. по 26.03.2014р. ухилялась від явки до суду, знаючи про призначення ухвалою суду 24.10.2013р. почеркознавчої експертизи та необхідність надання зразків свого почерку. Всупереч вимогам ухвали суду та вижитим судом заходам до належного проведення експертизи, не надала їх до суду на підтвердження своїх заперечень і не виконала свого обов'язку щодо надання доказів згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України.

Наведене дає підстави застосувати положення ч.1 ст. 146 ЦПК України, відповідно до якого, у разі ухилення особи яка бере участь у справі подати експертам необхідні матеріали і документи суд може визнати факт для з'ясування якого призначалась експертиза.

Отже, надані Уманським відділенням «Райффайзен банк Аваль» на 35 аркушах платіжні квитанції про оплату банківського кредиту в період з 11.01.2008р. по 19.01.2010р., згідно до листа банку від 16.04.2013р. №Р1-03-00-02/09 від 16.04.2013р., крім квитанцій №47 від 30.10.2009р. на 597,00 грн., №48 від 30.10.2009р. на 403.00 грн., суд вважає такими, що підтверджують факт оплати ОСОБА_3. банківського кредиту від 15.08.2006р. на придбання спірного автомобіля ВАЗ-21150 д.н. НОМЕР_1.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про доведеність позивачем ОСОБА_3. факту набуття у власність автомобіля ВАЗ-21150 д.н. НОМЕР_1 за спільні кошти.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

З цих підстав суд визнає, що автомобіль ВАЗ-21150 д.н.НОМЕР_1. є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_3 згідно до ч. 1 ст. 74 СК України, а відтак ОСОБА_3 належить право власності на ? частини автомобіля ВАЗ-21150 д.н. НОМЕР_1.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю здійснюється за згодою всіх спввласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстраціїї, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. З огляду на зазначені положення закону посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_4 розпорядилась автомобілем, як законний власник, оскільки автомобіль був зареєстрований на неї, не відповідає вимогам ст.317 ЦК України та ч.2 ст.369 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів право на вичнення яких має особа яку він представляє.

Позивач ОСОБА_2 хоча і посилається в позові на продаж автомобіля по дорученню, однак не вказує ким і коли воно видано, від яких саме осіб видано довіренність, чи належить воно їм та чи уповноважені ці особи розпоряджатись даним майном, а тому така підстава в позові належним чином не обгрунтвана і не підтверджена належними доказами.

Крім того, позивач ОСОБА_2 не довів наявність у ОСОБА_4 права на самостійне відчуження автомобіля, не надав суду доказів про дотримання ОСОБА_4 гр.

ОСОБА_5, який видав розписку ОСОБА_2, про підтвердження прав власності і легітимного відчуження ними автомобіля згідно до вимог ст.ст. 238, 240, 317, 369, 655, 658 ЦК України.

Виходячи з наведених положень закону та ст.10, ст.60 ЦПК України, згідно до яких позивач зобов'язаний довести і надати суду докази, що він в законний спосіб придбав та оформив право власності на автомобіль суд приходить до висновку, що у нього не виникло право вимоги про визнання права власності на вказаний автомобіль.

З цих підстав в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль марки ВАЗ-21150 д.н. НОМЕР_1, 2006р. випуску необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 316, 319 ЦК України, ст. 74 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення з опису майна по забезпеченню позову, визнання права власності на майно - відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа із самостійними вимогами на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спільне майно - задоволити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21150, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 229 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. Б. Коваль