Рішення № 37949789, 01.04.2014, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/10647/13-ц

Провадження №

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області, в складі: головуючого судді - Савічева В.О.,

при секретарі - Коваль Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство КБ «Приват банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зазначаючи що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.11.2006 року ОСОБА_1 17.11.2006 року отримав кредит у розмірі 250,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 31.10.2013 року має заборгованість - 22065,08 грн., яка складається з наступного: 4797,00 грн. - заборгованість за кредитом; 15741,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1026,91 грн. - штраф (процентна складова). Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 22065,08 грн. за кредитним договором № б/н від 17.11.2006 року та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Озірська В.С. позовні вимоги підтримала посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував просив суд застосувати строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до укладеного договору б/н від 17.11.2006 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 250,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві. У відповідності з укладеним Договором, кредитний ліміт на платіжній картці Відповідача змінювався, та згідно витягу з програмного комплексу становив: 27.11.2006 - 250 грн.; 28.11.2006 - 3000 грн.; 10.04.2007 - 7000 грн.; 15.10.2008 - 4900 грн.; 24.12.2008 - 5600 грн.; 10.01.2009 - 4800 грн.; 24.01.2009 - 4800 грн. Будь-яких заперечень щодо розміру встановленого кредитного ліміту з боку Відповідача не надходило, натомість останній активно користувався платіжною карткою в межах встановленого кредитного ліміту, однак необхідних платежів на рахунок погашення заборгованості не здійснював, чим порушив умови Договору, в результаті чого, станом на 31.10.2013 має заборгованість перед Банком у розмірі 22065,08 грн.

Відповідач не заперечує, що отримав даний кредит, однак в своїй заяві про застосування строку позовної давності висуває припущення, що зобов'язання по наданню кредиту припинилося 27.11.2007 p., тобто через 12 місяців з моменту початку користування кредитом, та вважає, що саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності. Таке твердження Відповідача не відповідає дійсності та умовам договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін. З даним пунктом умов Відповідач погодився, про що свідчить його підпис у Договорі, та вказаний пункт недійсним не визнано.

Це свідчить про те, шо сторони, укладаючи зазначений Договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії, він автоматично пролонгується на такий же термін, якщо раніше не поступило письмової заяви про припинення дії Договору, а відтак продовжується строк дії кредитного договору, тобто, момент досягнення домовленості вважається таким, що настав. Пролонгація Договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації Договору, які також залишаються чинними. З моменту укладання кредитного Договору і до цього часу Відповідач не заявив про намір припинити дію Договору, а тому даний Договір діє до цього часу. Таким чином, Відповідач хибно вважає, що строк кредитного Договору закінчився, відтак безпідставно просить при вирішенні цього спору застосувати строки позовної давності.

Крім того, в своїй заяві про застосування строку позовної давності, Відповідач робить посилання на ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», однак, таке посилання є помилковим, оскільки вказаний Закон стосується лише позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-126цс13.

Враховуючи вищевикладене, Позивачем було подано позовну заяву до суду у строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом та штрафів за даним Договором, подано в межах терміну позовної давності, і твердження Відповідача щодо його пропуску є надуманими та не відповідають дійсності.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-59, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства КБ «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 22065,08 грн. за кредитним договором № б/н від 17.11.2006 року та судові витрати в розмірі 229,40 грн..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: