Постанова № 37948778, 26.03.2014, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/3469/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2014 м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Бельмеги М.В.

при секретарі Лаюк Г.Д.

за участю:

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

представника відповідача - Бейсюка Т.В.

представника відповідача - Гаврилець О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пістинської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності сільської ради, зобов'язання її прийняти рішення про перепоховання та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд із позовом до Пістинської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності сільської ради, зобов'язання її прийняти рішення про перепоховання та стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні, позивачка позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що 01.10.1994 року у виконкомі Брустурівської сільської ради Косівського району, було зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на той час жителем АДРЕСА_1. Після одруження і аж до смерті чоловіка, вона постійно проживала з ним в АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_4 після тривалого онкологічного захворювання, її чоловік помер. 15.01.2014 року, позивачка, як дружина покійного, звернулася до місцевого священика отця ОСОБА_7, і повідомивши його про смерть чоловіка, попросила відслужити похоронну службу і визначитися із місцем поховання, адже необхідно копати яму під могилу. Позивачка сказала священику, що є місце на кладовищі біля захоронення їхньої родини. Але священик категорично заборонив там копати яму. Запитавшись у позивачки про те, скільки років покійному чоловікові і отримавши від неї відповідь, священик сказав, щоб з питань копання ями та її місце розташування, вона звернулася до паламаря церкви Івана. Останній сказав, що знає де є місце під могилу для її покійного чоловіка, однак під час спорудження ями наткнувся на телефонний кабель, а тому спорудження ями у цьому місці було припинено, і паламар ОСОБА_10 сказав позивачці звернутися до голови церкви ОСОБА_8, щоб він визначив місце поховання.

Звернувшись до ОСОБА_8, позивачка сказала йому, що хотіла б свого покійного чоловіка поховати на сільському кладовищі поруч із могилами її покійних родичів, адже там є вільна земельна ділянка, більше того хтось уже частково відгородив її під майбутнє захоронення. ОСОБА_8 сказав, що у цьому місці ховати не дозволяє священик, також поховань не буде і в закладених місцях. Шукаючи місце на кладовищі для копання ями під могилу покійному чоловікові позивачки, ОСОБА_8 вказав на місце під стіною гаража для церковного автомобіля. Вона сказала, що під стіною гаража ховати померлу людину не годиться і є не по-людськи та дуже великий гріх, але ОСОБА_8 запевнив позивачку, що від стіни гаража відступлять і все буде гаразд. Однак, чоловіка позивачки було поховано у могилі, яка споруджена під самісінькою стріхою гаража для церковного автомобіля. Кожного разу під час дощу, снігу опади зі стріхи капають на середину могили покійного чоловіка позивачки, що призводить до її руйнування.

Позивачка звернулася із письмовою скаргою на ім'я Пістинського сільського голови Т. Бейсюка і просила, з метою припинення наруги над могилою покійного чоловіка, на засіданні сільвиконкому прийняти рішення про проведення перепоховання тіла покійного чоловіка в іншому місці цього сільського кладовища. Листом Пістинської сільської ради Косівського району № 92 від 20.03.2013 року за підписом її голови Т. Бейсюка, позивачку повідомлено про те, що сільська рада до поховання людей, які померли, ніякого відношення немає. Розподіл поховання людей, які померли, здійснює голова церковної десятки Автокефальної Православної церкви Пресвятої Діви Марії ОСОБА_8.

Вказує, що відповідач нехтуючи законами нашої держави та ігноруючи вказівки районної державної адміністрації, відмовляється прийняти рішення про перепоховання померлого чоловіка позивачки.

Моральну шкоду, визначає у розмірі 5000 гривень, оскільки тривале небажання відповідача прийняти рішення про перепоховання її померлого чоловіка, викликало у позивачки глибокі моральні страждання та переживання і цим заподіяло їй моральну шкоду.

Представники відповідача - Бейсюк Т.В. та Гаврилець О.Б., в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Суду пояснили, що 07.02.2013 року до Пістинської сільської ради надійшов лист зі зверненням ОСОБА_1 від 05.02.2013 року. Дане звернення було зареєстровано як скаргу. За результатами розгляду даної скарги та з метою зменшення часу на відповідь, шляхом надіслання листа, ОСОБА_1 в усному порядку було повідомлено, що Пістинська сільська рада не має прав і повноважень втручатися в діяльність Церкви шляхом винесення розгляду даної скарги на парафіяльну раду Церкви. Щодо питання перепоховання покійного чоловіка ОСОБА_1 за рахунок винних осіб, позивачці було рекомендовано зібрати необхідний пакет документів, передбачений статтею 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу» і подати їх разом з обґрунтованою заявою, в якій навести мотиви проведення перепоховання її покійного чоловіка. ОСОБА_1 повідомлено, що перепоховання особи здійснюється за рахунок коштів особи, яка ініціює таке перепоховання. Починаючи від дня реєстрації скарги ОСОБА_1 і станом на 25.03.2014 року заяв чи документів, які передбачені статтею 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу» для вирішення питання щодо перепоховання покійного чоловіка ОСОБА_1, не зареєстровано, засобами поштового зв'язку на адресу Пістинської сільської ради, не надходило. Без визначеної Законом України «Про поховання та похоронну справу» особистої заяви гр ОСОБА_1 та доданих до неї документів із особистим зобов'язанням щодо фінансування процедури перепоховання, Пістинська сільська рада не має правових підстав для вирішення питання щодо перепоховання її покійного чоловіка. Просять в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області (а.с. 9), де і був похований.

ОСОБА_1 05.02.2013 року звернулася з письмовою скаргою до Пістинського сільського голови Бейсюка Т.В. У скарзі зазначила, що її чоловік ОСОБА_6 похований під стінами церковного гаража. Коли зі стріхи капає, руйнується могила. Просила провести перепоховання її чоловіка в інше місце за рахунок винних (а.с. 46).

Із листа Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області № 92 від 20.03.2013 року суд встановив, що Пістинська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що до поховання людей, які померли, ніякого відношення немає. Розподіл поховання людей, які померли, здійснює голова церковної десятки Автокефальної Православної церкви Пресвятої Діви Марії ОСОБА_8 (а.с. 10).

Із копії листа прокурора Косівського району № 57р від 13.05.2013 року суд встановив, що прокурор направив, голові Косівської районної державної адміністрації, звернення жительки АДРЕСА_2 ОСОБА_1 для перевірки фактів викладених у зверненні, для розгляду та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства (а.с. 11).

Із листа Косівської районної державної адміністрації № м-19/81 від 14.06.2013 року суд встановив, що на звернення ОСОБА_1 її повідомлено про те, що з приводу спірного питання, яке стосується перепоховання чоловіка, райдержадмінстрація направила лист від 07.06.2013 № м-19/81 сільському голові с. Пістинь ОСОБА_3 в якому вказано про те, що керуючись ч. 4 ст. 6 Закону України "Про поховання та похоронну справу", потрібно прийняти відповідне рішення виконкому Пістинської сільської ради щодо перепоховання померлого ОСОБА_6, згідно з ст. 21 вказаного Закону (а.с. 12).

Відповідно до п. 1, п. 2 та п. 6 ч. 3 ст. 8 Закону України "Про поховання та похоронну справу" (від 10.07.2003) органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання та здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про поховання та похоронну справу" перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Незважаючи на це, сільський голова с. Пістинь своїм листом № 92 від 30 березня 2013 року на заяву гр. ОСОБА_1 дав відповідь, що Пістинська сільська рада немає ніякого відношення до поховання людей.

Даний лист сільського голови суперечить наведеним вимогам Закону України «Про поховання та похоронну справу» та свідчить про те, що Пістинська сільська рада допустила бездіяльність при розгляді заяви ОСОБА_1

Бездіяльність сільської ради по розгляду заяви ОСОБА_1 призвела до того, що позивачка змушена була звертатися за вирішенням даного питання до прокурора Косівського району.

Заява ОСОБА_1 не була розглянута Пістинською сільською радою і після того, як Косівською районною державною адміністрацією листом від 14.06.2013 року № м-19/81 із посиланням на діюче законодавство, було запропоновано сільському голові с. Пістинь, розглянути заяву. Не розглянено заяву і до дня слухання справи та прийняття рішення по справі.

Таким чином бездіяльність Пістинської сільської ради по вирішенню заяви ОСОБА_1 суд вважає доведеною, а пояснення представників відповідача про причини не розгляду заяви, вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного закону і такими, що не заслуговують на увагу.

Вимога позивачки про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Стаття 56 Конституції України гарантує кожному право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під час розгляду справи, суд керувався вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню у розмірі 1000 гривень.

Документально підтверджені понесені позивачкою судові витрати підлягають розподілу між сторонами у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

При поданні позовної заяви судовий збір позивачкою був сплачений з вимог про визнання протиправною бездіяльності Пістинської сільської ради і не сплачений з вимог про відшкодування моральної шкоди. Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди задоволено частково, беручи до уваги узагальнення Вищого адміністративного суду України (п. 7 оглядового листа Вищого адміністративного суду України № 1367/100/13-08 від 06.08.2008 "Про практику застосування окремих приписів Кодексу адміністративного судочинства України (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)"), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України, судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент подання позову до суду.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Пістинської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності сільської ради, зобов'язання її прийняти рішення про перепоховання та стягнення моральної шкоди, задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про перепоховання.

Зобов'язати Пістинську сільську раду Косівського району Івано-Франківської області, у десятиденний строк з дня набрання постановою суду законної сили, розглянути заяву ОСОБА_1 про перепоховання.

Стягнути з Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області (Код ЄДРПОУ: 04354367, КОАТУУ: 2623684401), в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н. НОМЕР_2, жительки АДРЕСА_2, 1000 (одну тисячу гривень) грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області (Код ЄДРПОУ: 04354367, КОАТУУ: 2623684401), в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н. НОМЕР_2, жительки АДРЕСА_2, 68,82 (шістдесят вісім гривень 82 копійки) грн., сплаченого при поданні позовної заяви судового збору.

Стягнути з Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області (Код ЄДРПОУ: 04354367, КОАТУУ: 2623684401), судовий збір у розмірі 229,40 (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок) грн., до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Косівському районі Івано-Франківської області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38026046, Банк отримувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області, Код банку отримувача (МФО) 836014, Рахунок отримувача 31210206700266, Код класифікації доходів бюджету 22030001, Код ЄДРПОУ суду 02891606).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бельмега М.В.