Рішення № 37947018, 25.03.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/17335/13-ц

Провадження № 2/752/900/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.03.2014 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Овдій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, органом управління якої є Міністерство оборони України, Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі,-

в с т а н о в и в:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду в інтересах держави, органом управління якої є Міністерство оборони України, Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 81724 гривні 73 копійки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2010 р. о 07 год.30 хв на перехресті вул.Саксаганського та Л.Толстого в м.Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Форд Фокус» д.н. НОМЕР_1 (в.н.з. НОМЕР_5), що належить Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на праві оперативного управління, за кермом якого знаходився військовослужбовець ОСОБА_1, та автомобіля «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_4, власником якого є ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод ім.Січневого повстання».

На день настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом та займав посаду старшого водія автомобільного взводу автомобільної колони Центру.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 26.11.2010 р. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.

В листопаді 2012 р. ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод ім..Січневого повстання» звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Центру матеріального шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 80115 гривень 23 копійки.

21.12.2012 р. Господарським судом м.Києва було прийнято рішення про стягнення з Центру матеріальної шкоди на користь ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод ім..Січневого повстання» в розмірі 80115,23 гривень, та судових витрат у справі в сумі 1609,50 гривень, які були перераховані Центром 07.06.2013 р.

Позивач на підставі положень ст.ст.1166, 1191 ЦК України просить стягнути з відповідача в порядку регресу матеріальну шкоду, завдану Центру.

В ході судового розгляду представник Міністерства оборони України, Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що шкода була завдана військовослужбовцем, який на час дорожньо-транспортної пригоди проходив службу за контрактом, саме з його вини, що встановлено судовим рішенням, а тому він несе повну матеріальну відповідальність за завдані під час проходження служби збитки.

Відповідач в судове засідання не з»явився, надавши письмові заперечення проти заявлених позовних вимог.

Представник Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в судове засідання не з»явився, про місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Вислухавши представника позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного

Судом встановлено, що 01.10.2010 р. на перехресті вул.Саксаганського та Льва Толстого в м.Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_3, та автомобіля «Форд» д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 29.11.2010 р. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, які встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, в даному випадку, наявність вини в діях ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.10.2010 р., не підлягає доказуванню.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_4, що належить ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання».

Як вбачається з матеріалів справи автомобіль «Форд» д.н. НОМЕР_1 перебуває в оперативному управлінні Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

Водій ОСОБА_1, що на час настання дорожньо-транспортної пригоди знаходився за кермом автомобіля «Форд», і в подальшому був визнаний винним у настанні даної пригоди, проходив військову службу за контрактом.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

В силу положень ст..1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

Отже, в даному випадку, відповідальність за завдані ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання» збитки повинен нести Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

Судом встановлено, що ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання» звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Міністерства оборони України, Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої підприємству внаслідок пошкодження автомобіля «Мітцубісі» д.н.НОМЕР_4, в розмірі 80115,23 гривень.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2012 р. у даній справі позовні вимоги до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України були задоволені і стягнуто на користь ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання» матеріальну шкоду в розмірі 80115,23 гривні та судові витрати у справі в сумі 1609,50 гривень. У задоволенні вимог до Міністерства оборони України було відмовлено.

07.06.2013 р. кошти відповідно до рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2012 р. були перераховані Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на рахунок ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання».

Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимог (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивачі, звертаючись до суду з позовом,просять стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 81724,73 гривні, що була виплачена ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання» відповідно до рішення суду в зв»язку з пошкодженням транспортного засобу «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_4.

Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1 як на час настання дорожньо-транспортної пригоди, так і на час розгляду справи проходить військову службу за контрактом в Центрі забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони та генерального штабу Збройних Сил України.

Порядок відшкодування шкоди військовослужбовцями регламентується Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України № 23/95-ВР від 23.06.1995 р.

Це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

До військовослужбовців належать: солдати, матроси, сержанти, старшини строкової військової служби і ті, які проходять військову службу за контрактом, курсанти (слухачі) військово-навчальних закладів, жінки, які проходять військову службу за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу, прапорщики, мічмани і офіцери Збройних Сил України, Прикордонних військ України, військ Цивільної оборони, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, Служби безпеки України, військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ України, а також призвані на збори військовозобов'язані.

Відповідно до п.2 Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ,

організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Згідно з п.3 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Положенням передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов'язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому цим Положенням та цивільним законодавством України.

Залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

На підставі п.10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Під місячним грошовим забезпеченням офіцерського (начальницького) складу і військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, слід розуміти посадовий оклад разом з окладом за військове (спеціальне) звання і процентною надбавкою за вислугу років.

Розміри місячного грошового забезпечення визначаються відповідно до основних посадових окладів та окладів за військові (спеціальні) звання і процентних надбавок за вислугу років на день підписання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.

Оскільки за даним випадком наказ про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності не приймався керівництвом Міністерства оборони, то суд виходить з розміру грошового забезпечення на час розгляду справи.

Згідно з довідкою № 292/270 від 28.01.2014 р., наданою Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України розмір грошового забезпечення відповідача у справі становить 870 гривень (оклад за військове звання 40 гривень + посадовий оклад 685 гривень + надбавка за вислугу років 145 гривень).

Суд не може прийняти до уваги посилання представника позивача на те, що в даному випадку відповідач повинен нести повну матеріальну відповідальність, оскільки згідно з п.13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Однак, в даному випадку відсутні підстави на покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності, оскільки матеріальна шкода була завдана з необережності.

З огляду на викладені вище обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності і кожний окремо, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в межах суми місячного грошового забезпечення ОСОБА_1

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст..88 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі пропорційному задоволеним вимогам.

Керуючись ст..ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, органом управління якої є Міністерство оборони України, Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України матеріальну шкоду в розмірі 870 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 2 гривні 53 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя