Рішення № 37945868, 31.03.2014, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 414/12/14-ц

Провадження № 2/414/117/2014

31 березня 2014 року

Суд Кремінського району Луганської області

У складі : головуючої Полтавець Л.Д.

при секретарі Давіян С.Р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на 250/1000 частин житлового будинку та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

Суд

ВСТАНОВИВ

Позивач у своїй заяві до суду вказує, що відповідно до свідоцтва про право на власність на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 власниками в рівних долях є ОСОБА_1 (далі позивач 1), ОСОБА_2 (далі позивач 2), ОСОБА_4, ОСОБА_3 (далі відповідач).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом 1/4 житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_4 перейшла у власність позивачу 2.

Шлюбні відносини між позивачем 1 та відповідачем припиненні згідно рішення Кремінського районного суду Луганської області від 05 липня 2013 року справа № 414/1153/13-ц.

Відповідачу по справі позивачами було запропоновано відмовитися від своєї незначної частки власності у вищезазначеному житловому будинку на користь позивача 2 за грошові кошти які будуть визначені під час проведення експертного дослідження щодо вартості 1/4 частки на будинок.

Відповідач по справі відмовився продавати свою частку у спільному майні, що і спонукало позивачів звернутися з зазначеним позовом до суду.

Спільне володіння і користування житловим будинком не представляється можливим оскільки позивач 1 і відповідач знаходяться у неприязнених стосунках. Більш того відповідач по справі не користується своєю часткою, коштів на підтримання у належному стані своєї частки не надає.

Таким чином частка відповідача у житловому будинку в АДРЕСА_1 у розмірі 250/1000 є незначною і не може бути виділена в натурі. Більш того на зазначених 250/1000 частки житлового будинку не можливо розмістити, вбиральню, кухню, котельну, спальню якими зміг би користуватися відповідач і наявність яких є необхідним мінімумом для проживання людини.

Разом з позивачем 1 та з позивачем 2 зареєстрована відповідачка за адресою АДРЕСА_1.

Відповідач відмовляється сплачувати комунальні послуги, не приймає участі в благоустрою житлового будинку чим порушує умови спільного проживання з іншими співмешканцями.

Зазначені дії відповідача спонукали позивачів звернутися з позовними вимогами щодо втрати право користуватися житловим приміщенням.

Тому позивач просить суд, постановити рішення про припинення права власності ОСОБА_3 на 250/1000 частку у спільному майні яким є житловий будинок АДРЕСА_1, крім того визнати право власності на 250/1000 частку житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, а також визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користуватися житловим будинком АДРЕСА_1 та зобов'язати Кремінський районний сектор управління Державної Міграційної служби України в Луганській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 з житлової будинку АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивачі та їх представники позовні вимоги просили задовольнити, крім пункту 7, а саме зобов'язати Кремінський районний сектор управління Державної Міграційної служби України в Луганській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 з житлової будинку АДРЕСА_1, який просили залишити без розгляду.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала, на задоволенні позовних вимог не заперечувала, просила стягнути з позивачів їй 1/4 частину вартості вищезгаданого будинку.

Третя особа надала до суду заяву про розгляд справи без участі їхніх представників, заперечень з боку представників не має.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи і додані до неї документи, вважає що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступного:

Частиною 1 ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до абзацу 4 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Відповідно до ч.3 ст.347 ЦК України у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст..41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як встановлено в судовому засіданні право власності на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 в рівних долях належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.11).

Спадкоємцем майна ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружина ОСОБА_2 (а.с.12).

Разом з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 зареєстрована відповідачка за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13,14).

Технічний паспорт на житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 виготовлений на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.15-17).

05 липня 2013 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.18).

Згідно довідки (а.с.20) житловий будинок, який би належав ОСОБА_3 на території Червонопопівської сільської ради не зареєстровано.

Вартість житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 становить 68650 грн. Виділити 250/1000 або 500/1000 частини вищевказаного будинку в натурі з технічної точки зору не надається можливим (а.с.27-34).

Таким чином частка відповідача у житловому будинку в АДРЕСА_1 у розмірі 250/1000 є незначною і не може бути виділена в натурі.

При таких обставинах позов повинен бути задоволений.

На підставі ст.ст.60, 212-215 ЦПК України , ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.2 ст.319, ч.1 ст.321, ст.328, ч.1 ст.334, ч.4 ст.334, ч.1 ч.4 ст.347, ч.1 ч.3 ст.347, 365, ч.2 ч.3 ст.386, ст.391 ЦК України,

Суд

ВИРІІШИВ

Припинити право власності ОСОБА_3 на 250/1000 частку у спільному майні яким є житловий будинок АДРЕСА_1.

Визнати право власності на 250/1000 частку житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користуватися житловим будинком АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 17162,50 грн. в рахунок 250/1000 частини в спільному майні, яким є житловий будинок АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Д. Полтавець