Ухвала суду № 37943573, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18633/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2010" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010», звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 року №0006522207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 187 260,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 20.11.2013 року №0006522207.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що звернулись в судове засідання. перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року.

Перевіркою зроблено висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 149 808,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві складено акт від 11.11.2013 року №344/1-22-07-36884645 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 року №0006522207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 187 260,00 грн., у тому числі: 149 808,00 грн. - основний платіж, 37 452,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими, а доводи позивача щодо реальності та товарності операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС» (підрядник) було укладено договір підряду від 02.07.2012 року №ПР-02/07-12, відповідно до якого підрядник на свій ризик виконує власними і залученими силами в межах узгодженої договірної ціни та в обсягах проектно-кошторисної документації, з додержанням вимог будівельних норм та правил, ремонтні роботи з ремонту приміщення по вулиці Коперника, 12-Д, у місті Києві, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи в повному обсязі. Додатком від 04.07.2012 року до названого договору також передбачено виконання ремонтних робіт по вулиці Патріса Лумумби, 20.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору підряду від 02.07.2012 року №ПР-02/07-12 та додатку до договору від 04.07.2012 року; податкових накладних від 30.09.2012 року №3001 та від 31.08.2012 року №3102; локальних кошторисів на поточний ремонт магазинів за адресами: Лумумби, 20 та Коперника, 12Д; договірних цін на ремонт магазинів за адресами: Лумумби, 20 та Коперника, 12Д; актів приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2012 року №1 та вересень 2012 року №2; довідок про вартість виконаних підрядних робіт за серпень-вересень 2012 року; копії договорів оренди приміщень від 31.05.2012 року №31/05 та від 15.06.2012 року №15/06.

Так, з матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції було досліджено договори оренди нежилих приміщень від 15 червня 2012 року № 15/06 та від 31 травня 2012 року № 31/05 для відкриття та функціонування продовольчих магазинів, торгові патенти серії ТПВ № 293415 та № 301377, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АЕ № 096258 та № 096742, ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії АЕ № 096259 та №096741, які знаходяться за зазначеними адресами.

Також, в матеріалах справи містяться локальні кошториси № 4-1-1 на поточний ремонт магазину по вул. Коперника, 12-д та № 4-1-1 на поточний ремонт магазину по вул. Лумумби, 20; акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт з поточного ремонту магазину по вул. Лумумби, 20 за серпень 2012 року та акт № 2 приймання виконаних робіт з поточного ремонту магазину по вул. Коперника, 12-д; довідки про вартість виконаних робіт з поточного ремонту магазину по вул. Лумумби, 20 за серпень 2012 року та довідки про вартість виконаних робіт з поточного ремонту магазину по вул. Коперника, 12-д за вересень 2012 року.

Погодження ціни договору підтверджується документами «Договірна ціна на будівництво Текущий ремонт магазина по ул. Лумумби, 20 г. Киев, що здійснюється у 2012 році» та «Договірна ціна на будівництво Текущий ремонт магазина по ул. Коперника, 12-д г. Киев, що здійснюється у 2012 році», які є протоколом погодження договірної ціни, передбаченого п. 3.1 договору підряду № ПР-02/07-12 від 2 липня 2012 року.

Таким чином, з аналізу проектно-кошторисної документації вбачається, що підрядні роботи стосувалися оздоблення стін, стелі, підлоги орендованих приміщень та прокладення в них електро- та комп'ютерної проводки, що підтверджує сам факт виконання робіт - неможливо починати роботу магазинів в непристосованих приміщеннях. Крім того, позивачем надано фотокопії з приміщень, в яких знаходяться магазини за вказаними в договорах адресами.

Отже, дослідивши вказані первинні документи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

Як слідує з обставин встановлених судом першої інстанції, висновок відповідача про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагента позивача з іншими суб'єктами господарювання, зокрема, висновки органу державної податкової служби щодо порушення позивачем приписів податкового кодексу України ґрунтуються лише на протоколі допиту свідка ОСОБА_2 від 20.08.2013 року. Однак, зазначене, на думку колегії суддів, не дає достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій з огляду на наступне.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що порядок та спосіб виконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок відповідача про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту для власної вигоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності відповідного вироку суду щодо фіктивності підприємництва товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС», покладення в основу висновків акту перевірки протоколу допиту свідка без наведення доказів суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави, є необґрунтованим.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони виконали свої зобов'язання за договором, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків. Належне виконання договірних зобов'язань підтверджується відповідними документами.

Порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій згідно договору судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

В разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» та третіми особами були укладені договори оренди нежилих приміщень від 15.06.2012 №15/06 та від 31.05.2012 №31/05 для відкриття та функціонування продовольчих магазинів. Так, з метою облаштування внутрішніх приміщень для роботи магазинів було укладено договір з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІКС» на виконання ремонтних робіт.

Суд першої інстанції обґрунтовано звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Надані до справи первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагента.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 25 березня 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.