Рішення № 37943341, 26.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р. Справа № 911/229/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до Виробничо-комерційної фірми «Рута», Київська область, м. Бровари

про стягнення 71166,16 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 13 листопада 2013 року);

від відповідача: Богдан І.П. (контракт б/н від 31 грудня 2013 року);

вільний слухач: ОСОБА_4

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Виробничо-комерційної фірми «Рута» (далі - відповідач) про стягнення 71166,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та відповідачем, а саме, відповідач не розрахувався за поставлений йому позивачем товар, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 71166,16 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 28 січня 2014 року та призначено справу до розгляду на 12 лютого 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 12 лютого 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 11 березня 2014 року.

У судовому засіданні 11 березня 2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26 березня 2014 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

26 березня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі накладних №31/1 від 1 червня 2012 року, №33/5 від 5 червня 2012 року, №34 від 6 червня 2012 року, №34/1 від 6 червня 2012 року, №34/2 від 6 червня 2012 року, №35 від 7 червня 2012 року, №35/1 від 7 червня 2012 року, №37/3 від 8 червня 2012 року, №38 від 11 червня 2012 року, №38/1 від 11 червня 2012 року, №39/6 від 12 червня 2012 року, №40/7 від 13 червня 2012 року, №41/4 від 14 червня 2012 року, №44/4 від 18 червня 2012 року, №44 від 18 червня 2012 року та, №53 від 26 червня 2012 року між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов'язання, згідно яких позивач передав відповідачу товар, зазначений у вищевказаних накладних.

Загальна вартість переданого товару, відповідно до зазначених накладних, становить 83429,19 грн.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 71166,16 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, у даному випадку між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що позивачем 17 січня 2014 року на адресу відповідача направлено вимогу №02 від 17 січня 2014 року про оплату боргу, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №7131 від 17 січня 2014 року та описом вкладення у цінний лист від 17 січня 2014 року.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 71166,16 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У своєму відзиві на позовну заяву, відповідач зазначав про невідповідність печатки відповідача на окремих накладних.

Зокрема, відповідач зазначав, що на накладних №34, №34/1, №35, №44 та №44/1 нанесено відтиск печатки відповідача, яка, відповідно до акту б/н від 1 червня 2012 року на знищення печатки, вважається недійною.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 липня 2011 року за №5916 «Про надання роз'яснення» печатки (штампи) після закінчення передбачених термінів зберігання можуть знищуватися самостійно органом, який забезпечує їх знищення (згідно із нормами Роз'яснення), про що складається відповідний акт.

Під знищенням печатки слід розуміти саме фізичне знищення печатки, тобто, шляхом розрізання її основної круглої гумової чи поліуретанової частини хрест-навхрест.

В той час, в акті на знищення печатки б/н від 1 червня 2012 року, зазначається лише щодо недійсності печатки, що не може підтверджувати факту фізичного знищення печатки підприємства.

Отже, в разі фізичного знищення печатки, будь-яка особа не мала б можливості скористатись нею.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно недійсності печатки відповідача на окремих накладних.

Крім того, згідно ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається, з матеріалів справи, зокрема, з банківської виписки (том 1, а.с. 29), відповідач частково оплатив одну із спірних накладних, а саме, №34/1 від 6 червня 2012 року, що відображено в графі «призначення платежу».

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, суд приходить до висновку, що частково сплачені грошові кошти за спірною накладною свідчать про схвалення відповідачем господарських зобов'язань, що виникли між сторонами на підставі зазначених вище накладних.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми «Рута» (07400, київська область, м. Бровари, вул. Київська, 286, код 30356299) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 71166 (сімдесят одна тисяча сто шістдесят шість) грн. 16 коп. заборгованості та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 31 березня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.