Постанова № 37942992, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 березня 2014 року 14 год. 59 хв. № 826/868/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Уют на дом" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача та визнання протиправними його дій.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 03 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 27 січня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Уют на дом" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування наказу відповідача від 11 січня 2014 року № 42 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" (далі - оскаржуваний наказ), а також визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі оскаржуваного наказу, за результатами якої складено акт від 17 січня 2014 року № 228/26-58-22-07-17/38393261 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Уют на дом" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Нью-Трейд 2011" за період із 01.09.2013 року по 30.09.2013 року" (далі - акт перевірки).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, що призвело до неправомірного прийняття оскаржуваного наказу та проведення на його підставі відповідної перевірки.

Ухвалою суду від 29 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 10 лютого 2014 року. Пояснив, що оскаржуваний наказ та дії по проведенню на його підставі перевірки є правомірними та такими, що вчинені із дотриманням передбаченої законодавством процедури.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 11 січня 2014 року оформлено оскаржуваний наказ, яким визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача у термін із 11 січня 2014 року тривалістю 5 робочих днів, а також складено повідомлення № 10/26-58-22-07-17, яким позивача повідомлено про проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу.

За результатами перевірки, 17 січня 2014 року відповідачем складено акт перевірки.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно зі ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14 квітня 2011 року № 213, підрозділи органу ДПС, які очолюють здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за формою згідно з додатком 9 до Методичних рекомендацій.

Тобто, з викладених положень вбачається, що умовами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є оформлення контролюючим органом наказу на її проведення та його направлення уповноваженому представнику платника податків разом із письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В акті перевірки зазначено, що оскаржуваний наказ та повідомлення про проведення перевірки відповідачем направлені позивачу 11 січня 2014 року.

Отже, суд вважає встановленим той факт, що відповідачем виконано передбачені ст. 79 ПК України умови проведення документальної невиїзної позапланової перевірки.

Оскільки, абзацом 2 п. 79.2 ст. 79 ПК України передбачено, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, суд прийшов до висновку про правомірність її проведення на підставі оскаржуваного наказу.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування оскаржуваного наказу та визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача на підставі вказаного наказу, за результатами якої складено акт перевірки.

До того ж, як зазначено в абзаці 4 п. 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року у справі № 3/35-313 (№ 2-зп), за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, у п. 5 рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, враховуючи викладені положення, оскаржуваний наказ, який є актом індивідуальної дії, на момент вирішення справи реалізовано, тобто такий наказ вичерпав свою дію.

Крім того, суд зазначає, що позивач фактично оскаржує викладені в акті перевірки висновки відповідача про нікчемність угод та відповідно зазначення про порушення положень ПК України.

Так, висновки контролюючого органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічного становища платника, а отже, не порушують його прав та законних інтересів.

У спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Таким чином, відповідачем фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому оскаржувані дії та наказ не є такими, що порушують прав та законних інтересів позивача.

Така позиція суду ґрунтується, зокрема, на судовій практиці Вищого адміністративного суду України, висловленій, у тому числі, в ухвалі від 03 грудня 2013 року по справі № К/800/7381/13.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Уют на дом" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача та визнання протиправними його дій є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Уют на дом".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 11 березня 2014 року