Постанова № 37942929, 28.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 березня 2014 року 15:35 справа №826/20680/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю “Хюндай Мотор Україна”

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Хюндай Мотор Україна” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Хюндай Мотор Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Подільському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2013 року №0005322201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20680/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 26 лютого 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 13 грудня 2013 року №0005322201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Хюндай Мотор Україна” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 268 940,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 02 грудня 2013 року №2175/26-56-22-01-03/33261252 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю “Хюндай Мотор Україна” (код ЄДРПОУ 33261252) від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за серпень 2013 року та залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового періоду поточного звітного (податкового) періоду за вересень 2013 року” (далі по тексту – Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду за вересень 2013 року в розмірі 268 940,00 грн.

Зазначене порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: підприємством неправомірно сформовано податковий кредит по відносинам із ТОВ “Продовольча компанія “Поділля” по купівлі-продажу цукру застосовано нульову ставку податку на додану вартість, оскільки згідно вантажної митної декларації щодо експорту придбаного цукру експортером товару значиться ТОВ “Продовольча компанія “Поділля”, а за даними інформаційної системи “Податковий Блок” вказану вантажну митну декларацію відображено в податковій звітності останнього; на вантажній митній декларації відсутня відмітка про перетин товаром митного кордону; ТОВ “Хюндай Мотор Україна” здійснювало операції з експорту цукру, які є невластивими для його фінансово-господарської діяльності; наведене свідчить про укладання між позивачем та ТОВ “Продовольча компанія “Поділля” удаваного правочину та правочину, що суперечить моральним засадам суспільства; здійснені операції направлені на отримання податкової вигоди шляхом штучного формування податкового кредиту та заниження податкових зобов’язань при застосуванні нульової ставки податку при вивезенні товарів за межі митної території України.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: податковий кредит з податку на додану вартість по відносинам із ТОВ “Продовольча компанія “Поділля” сформовано на підставі реальних господарських операцій, що підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними; ТОВ “Хюндай Мотор Україна” згідно вантажної митної декларації є особою, що уклала зовнішньоекономічний контракт, зазначення ж ТОВ “Продовольча компанія “Поділля” відправником не свідчить про відсутність у позивача операцій з експорту цукру; на електронному варіанті вантажної митної декларації штамп про перетин товаром митного кордону не ставиться; доводи Акта перевірки про удаваність та нікчемність укладеного правочину не підтверджується жодними доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає необґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Хюндай Мотор Україна”, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Хюндай Мотор Україна” та ТОВ “Продовольча компанія “Поділля”, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 19 липня 2013 року між ТОВ “Хюндай Мотор Україна” (покупець) та ТОВ “Продовольча компанія “Поділля” (постачальник) укладено договір поставки №Р340255, постачальник зобов’язується поставити покупцеві цукор білий кристалічний буряковий врожаю 2012 року, виробник ТОВ “Продовольча компанія “Поділля”; постачальник поставляє товар покупцеві з метою його подальшого експорту без прав реалізації на внутрішній ринок України.

Відповідно до видаткової накладної від 01 серпня 2013 року №РН00-141-01277 ТОВ “Продовольча компанія “Поділля” поставило позивачу цукор білий кристалічний в кількості 271,2 тонн та виписало податкову накладну від 01 серпня 2013 року №1401277/2 на загальну суму 1 613 640,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 268 940,00 грн.

За поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ “Продовольча компанія “Поділля”, у зв’язку з придбанням цукру.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “Продовольча компанія “Поділля”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, цукор у ТОВ “Продовольча компанія “Поділля” придбавався позивачем з метою експортування за межі митної території України на користь нерезидента ООО “Шериф” (Молдова), що підтверджується контрактом на поставку від 26 липня 2013 року №КР0415, специфікацією та додатковою угодою до нього, вантажною митною декларацією від 05 серпня 2013 року №401080000/2013/000572, копії яких містяться в матеріалах справи.

Перевезення придбаного цукру кристалічного зі складу постачальника (м. Крижопіль Вінницької області) до ООО “Шериф” (м. Тирасполь, Молдова) здійснювалось з використанням послуг ТОВ “Продовольча компанія “Поділля” згідно договору про надання транспортних послуг від 16 липня 2013 року №Р965015, про що свідчать акт здачі-прийомки виконаних послуг від 30 вересня 2013 року та експортні накладні на перевезення товару.

Митне оформлення товару здійснювалось ПП “Наталі”, що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт від 05 серпня 2013 року.

ТОВ “Хюндай Мотор Україна” отримало від Вінницької торгово-промислової палати сертифікат про походження товару №MD30500F 5673.

Наведене вказує, що ТОВ “Хюндай Мотор Україна” здійснювало витрати на придбання у ТОВ “Продовольча компанія “Поділля” товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ТОВ “Продовольча компанія “Поділля”, було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Натомість до матеріалів справи залучено докази наявності у ТОВ “Продовольча компанія “Поділля” необхідних потужностей для поставки товарів та докази провадження господарської діяльності (реєстраційні документи, господарські договори на поставку газу, вугілля, транспортування газу, оренди виробничих приміщень, видаткові накладні тощо).

Судом відхиляються доводи відповідача про не надання позивачем доказів направлення уповноваженого представника для отримання товару від ТОВ “Продовольча компанія “Поділля”, оскільки відсутність таких документів не вказує на безтоварність господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “Хюндай Мотор Україна” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Продовольча компанія “Поділля”.

Разом з тим, суд погоджується з висновком Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та неправомірність застосування нульової ставки податку на додану вартість.

Як свідчать обставини справи, ТОВ “Хюндай Мотор Україна” застосовувало нульову ставку податку на додану вартість під час господарських операцій з метою експорту цукру білого кристалічного на користь нерезидента ООО “Шериф” (Молдова).

В Акті перевірки (стор. 8) встановлено, що відповідно до інформаційного ресурсу “Податковий блок” станом на день підписання Акта перевірки перетину митного кордону по вантажній митній декларації не відбулось.

Відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Зміст наведеної правової норми вказує, що порушенням підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України може вважатись оподаткування за нульовою ставкою операцій з вивезення товарів за межі митної території України, якщо їх вивезення не підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

За визначенням пункту 12 статті 1 Митного кодексу України, що діяв до 01 червня 2012 року, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення; за визначенням пункту 20 статті 4 нового Митного кодексу України, який набрав чинності з 01 червня 2012 року, митна декларація – це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, визначає Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року№450 (далі по тексту - Положення).

Суд звертає увагу, що в Акті перевірки не встановлено, що надана митна декларація від 05 серпня 2013 року №401080000/2013/000572 не відповідає вимогам вказаного Положення, яке встановлює вимоги до митних декларацій, або про визнання недійсними таких митних декларацій; не встановлено зазначених обставин і судом під час розгляду справи та дослідження доказів.

Однак, відповідно до пункту 30 Положення визначено, що вивезення товарів за межі митної території України підтверджується у разі поміщення товарів у митні режими:

безмитної торгівлі чи вільної митної зони - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією;

реекспорту згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України чи експорту - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією - також відомості про номер митної декларації.

За однією митною декларацією може бути надано кілька повідомлень про фактичне вивезення товарів за межі митної території України з урахуванням дат фактичного вивезення товарів.

Згідно пункту 32 Положення, якщо митне оформлення товарів здійснювалося з використанням електронної митної декларації (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тимчасової митної декларації, періодичної митної декларації, додаткової декларації), не пізніше наступного робочого дня після її оформлення така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка її оформила, Держмитслужбою надсилається ДПС.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, які поміщені у митні режими, визначені абзацом третім пункту 30 цього Положення, засвідчене електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи Держмитслужби, надсилається Держмитслужбою ДПС:

у разі декларування товарів з використанням електронної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, без попереднього оформлення періодичної або тимчасової митної декларації - не пізніше наступного робочого дня після внесення посадовою особою митного органу в пункті пропуску через державний кордон до Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів інформації про вивезення товарів за межі митної території України;

у разі декларування товарів з використанням періодичної або тимчасової митної декларації - не пізніше наступного робочого дня після оформлення електронної додаткової декларації на товари, вивезені за межі митної території України на підставі періодичної або тимчасової митної декларації. Якщо електронна додаткова декларація на товари, оформлені з використанням періодичної або тимчасової митної декларації, оформлюється до вивезення задекларованих у цій додатковій декларації товарів, повідомлення про фактичне вивезення таких товарів за межі митної території України надсилається Держмитслужбою ДПС згідно з абзацом третім цього пункту.

Електронна митна декларація, а також повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України надсилаються Держмитслужбою ДПС в узгоджених ними форматах за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Засвідчене електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи Держмитслужби повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України також надсилається Держмитслужбою у визначені цим пунктом строки декларанту або уповноваженій ним особі.

Таким чином, у разі оформлення товарів з використанням електронної митної декларації підтвердженням вивезення товарів за межі митної території України є відповідне повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, надіслане митною службою.

Згідно частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як встановлює частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Між тим суд звертає увагу, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів фактичного вивезення товарів за межі митної території України на підставі митної декларації від 05 серпня 2013 року №401080000/2013/000572, а саме відповідного повідомлення органу митної служби про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

Враховуючи викладене, не підтвердження факту вивезення за межі митної території України в порядку, визначеному Положенням, виключає можливість оподаткування операцій позивача за нульовою ставкою на підставі підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки Акта перевірки про завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, не спростовуються матеріалами справи; тому зменшення ТОВ “Хюндай Мотор Україна” розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року у сумі 268 940,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 13 грудня 2013 року №0005322201 є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Хюндай Мотор Україна” не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру та додатково 28,40 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 100,80 грн. (4 588,00 грн. – 487,20 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Хюндай Мотор Україна” відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Хюндай Мотор Україна” (ідентифікаційний код 33261252, 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 1А ) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 100,80 грн. (чотири тисячі сто гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко