Постанова № 37942895, 21.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2014 року № 826/7816/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» ДоДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службиПро скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 року № 0007302220 та № 0007312220.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп. 14.1.27 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 57 883,00 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0007302220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 57 883,00 грн. та порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 50 333,00 грн., та винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0007312220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 50 333,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 12 583,25 грн.

Встановлені порушення, як вважає позивач є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, а висновки відповідача про порушення ТОВ «Експерт Солюшен» податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи, що підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що підтверджують фактичне надання ТОВ «Агентство Віасат» послуг позивачу з інформатизації.

У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду надано письмові заперечення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлені порушення пп. 14.1.27 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки, яким встановлено факт наявності ознак нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Агентство Віасат» з його контрагентами-постачальниками та покупцями. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Експерт Солюшен» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Експерт Солюшен» залишено без задоволення, а постанову суду від 19.06.2013 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2013 року касаційну скаргу ТОВ «Експерт Солюшен» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах справу відповідно до Протоколу розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд судді Клименчук Н.М.

30 грудня 2013 року ухвалою справа № 826/7816/13-а була прийнята до провадження, судовий розгляд призначений на 21.01.2014 р.

Представник відповідача до суду не з'явився, 05.02.2014 року через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Експерт Солюшен» зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.02.2006 року. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1068102000.

На підставі наказу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 14.11.2012 року № 2409, та пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Експерт Солюшен» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство Віасат» (код ЄДРПОУ 36862548) за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 21.11.2012 року № 514/1-22-20-33935136, яким встановлено порушення 14.1.27 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 57 883,00 грн. та порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 50 333,00 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0007302220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 57 883,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0007312220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 50 333,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 12 583,25 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Агентство Віасат» надавало ТОВ «Експерт Солюшен» послуги інформатизації на підставі усної домовленості з ТОВ «Експерт Солюшен», відповідно до якої було виконано наступні роботи та послуги: дефрагментація файлів БД, поновлення структури БД, розробка форми довід-х звітів, розробка макету друку, настроювання звітних форм на базі WEB, оптимізація бази даних SQL, розробка друкованих форм, реплікація бази даних, тощо.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Агентство Віасат» виписано податкові накладні від 05.07.2011 року № 22 на суму 70 000, 00 грн.; від 20.07.2011 року № 117 на суму 60 000, 00 грн.; від 03.08.2011 року № 23 на суму 70 000, 00 грн., від 25.08.2011 року № 121 на суму 60 000, 00 грн., від 31.08.2011 року № 152 на суму 100 000, 00 грн., від 29.09.2011 року № 178 на суму 32 000, 00 грн., від 25.10.2011 року № 105 на суму 50 000, 00 грн., від 28.10.2011 року № 138 на суму 47 800, 00 грн., від 28.10.2011 року № 139 на суму 42 200, 00 грн.

На підтвердження власних доводів Позивач також надав суду:

- акти здачі - прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-216 від 05.07.2011 року на суму 70 000, 00 грн., № ОУ-340 від 20.07.2011 року на суму 60 000, 00 грн., № ОУ-308 від 03.08.2011 року на суму 70 000, 00 грн., № ОУ-258 від 25.08.2011 року на суму 60 000, 00 грн., № ОУ-318 від 31.08.2011 року на суму 100 000, 00 грн., № ОУ-299 від 29.09.2011 року на суму 32 000, 00 грн., № ОУ-2510/11 від 25.10.2011 року на суму 50 000, 00 грн., № ОУ-2810/11 від 28.10.2011 року на суму 47 800, 00 грн., № ОУ-2811/11 від 25.10.2011 року на суму 42 200, 00 грн.

- банківські виписки: від 05.07.2011 року на суму 70 000, 00 грн., від 20.07.2011 року на суму 60 000, 00 грн., від 03.08.2011 року на суму 70 000, 00 грн., від 25.08.2011 року на суму 60 000, 00 грн., від 31.08.2011 року на суму 100 000, 00 грн., від 29.09.2011 року на суму 32 000, 00 грн., від 25.10.2011 року на суму 50 000, 00 грн., від 28.10.2011 року на суму 42 200, 00 грн., від 28.10.2011 року на суму 47 800, 00 грн.

- акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 1011-3 від 28.10.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2810/11 від 28.10.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 1011-2 від 28.10.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2811/11 від 25.10.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 1011-01 від 24.10.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2510/11 від 24.10.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0911-01 від 29.09.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-299 від 29.09.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0811-03 від 31.08.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-318 від 31.08.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0811-02 від 25.08.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-258 від 25.08.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0811-01 від 03.08.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-308 від 03.08.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0711-02 від 20.07.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-340 від 20.07.2011 року, акт про перевірку виконаних робіт з розробки № 0711-01 від 05.07.2011 року згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-216 від 05.07.2011 року;

- рахунки на оплату постачальника: № 7 від 05.07.2011 року на загальну суму 70 000, 00 грн., № 25 від 20.07.2011 року на загальну суму 60 000, 00 грн., № 35 від 03.08.2011 року на загальну суму 70 000, 00 грн., № 48 від 25.08.2011 року на загальну суму 160 000, 00 грн., № 84 від 29.09.2011 року на загальну суму 32 000, 00 грн., № 112 від 24.10.2011 року на загальну суму 50 000, 00 грн., № 115 від 27.10.2011 року на загальну суму 90 000, 00 грн.,

На думку представника відповідача, вказані господарські операції не спричинили реального настання правових наслідків, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. Представник позивача проти даного твердження представника відповідача заперечував та посилався на те, що у товариства є в наявності всі документи, що підтверджують реальність проведення господарських операцій.

Оцінюючи подані сторонами документи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Позивачем було надано до суду первинні документи, а саме: податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт, банківські виписки, рахунки, однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ «Агентство Віасат», а саме акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 22.12.2011 № 884/23-1/36862548 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий - листопад 2010 року, лютий - березень 2011 року, липень 2011 року, вересень 2011 року - жовтень 2011 року.

Згідно зазначеного акту, податковий орган встановив, що господарські операції між ТОВ «Агентство Віасат» та контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

За даними декларації з податку на прибуток дохід від операційної діяльності (доход від реалізації товарів (робіт, послуг) за II-III квартал 2011 року склала 67684162, 00 грн. Основні засоби у ТОВ «Агентство Віасат» відсутні. ТОВ «Агентство Віасат» не заповнено в додатках до податкової декларації з податку на прибуток рядки - амортизація основних засобів, нематеріальних активів. Від ВМП ДПІ у Вишгородському районі надійшла службова записка від 29.09.2011 № 3808/7/26-31, згідно з якою передано висновок спеціаліста № 280 від 28.09.2011 про те, що підписи на договорі № 133 від 29.04.2011 про визнання електронних документів ТОВ «Агентство Віасат» та в податкових деклараціях ПДВ за березень 2011 з додатком 5 та додатком 6 виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою. Крім того, службовою запискою від 21.12.2011 № 4927/7/26-31 ВПМ ДПІ у Вишгородському районі повідомлено, що директор та засновник ТОВ «Агентство Віасат» - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є Громадянкою Російської Федерації. На території України її місцеперебування встановити не вдалось. А отже, всі підписи, виконані ОСОБА_1, як директором ТОВ «Агентство Віасат» на документах позивача визиває сумніви.

Представником відповідача зазначено, що у зв'язку із наведеними обставинами ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби дійшла висновку, що угоди укладені ТОВ «Агентство Віасат» з контрагентами, в тому числі ТОВ «Експерт Солюшен», мають ознаки нікчемності.

Відповідно до ч.1 ст. 202, ч.1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2.4, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

У зв'язку з наведеним слід також зазначити, що відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару (послуг), тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Як вбачається з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ТОВ «Експерт Солюшен» за КВЕД 2010 є: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (основний), 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 58.29 Видання іншого програмного забезпечення, 62.01 Комп'ютерне програмування, 62.02 Консультування з питань інформатизації, 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткованням, 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування.

Щодо ТОВ «Агентство Віасат» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявна інформація, що основними видами діяльності даного товариства є: 74.40.0 рекламна діяльність (основний), 22.22.0 інша поліграфічна діяльність, 74.13.0 дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління, 74.85.0 надання секретарських послуг та послуг з перекладу, 74.87.0 надання інших комерційних послуг.

Як зазначалось вище, позивач зазначив, що ТОВ «Агентство Віасат» надавало йому послуги інформатизації на підставі усної домовленості, відповідно до якої було виконано наступні роботи та послуги: дефрагментація файлів БД, поновлення структури БД, розробка форми довід-х звітів, розробка макету друку, настроювання звітних форм на базі WEB, оптимізація бази даних SQL, розробка друкованих форм, реплікація бази даних, тощо. Але суд не може погодиться, що діяльність з інформатизації, яку надавало ТОВ ««Агентство Віасат» підпадає під поняття «послуги», вказана діяльність відноситься до робіт підрядного типу. Для робіт підрядного типу важливим є не процес, а саме результат дії, у даному випадку - розроблена друкована форма, зразок звітної форми тощо. Позивачем у судових засіданнях не було надано доказів підтвердження виконаних робіт, таких як розроблений ТОВ «Агентство Віасат» макет друку, макети розроблених друкованих форм, зразок звітної форми тощо, тобто матеріального втілення виконаних робіт, які б могли слугувати підтвердженням виконання робіт.

Позивачем не було надано пояснень стосовно наявності необхідності та економічної доцільності здійснення витрат на замовлення робіт/послуг у ТОВ «Агентство Віасат», які належать до основних видів діяльності ТОВ «Експерт Солюшен». Крім того, позивач не надав пояснень стосовно неможливості самостійно здійснити такі роботи/послуги.

Суд звертає увагу і на наступне. Відповідно до рахунків, однотипні послуги, такі як, наприклад, дефрагментації файлів БД надавались з липня 2011 по жовтень 2011 року у кількості - 22, доцільність закупівлі позивачем таких послуг у такій кількості так і не була з'ясована у судових засіданнях. З аналізу актів про перевірку виконаних робіт з розробки вбачається, що позивач зазначав задовільність виконаних робіт технічним вимогам ТОВ «Експерт Солюшен», але вказані технічні вимоги позивачем до суду не надавались, дані акти підписувались членами комісії позивача, але доказів наявності у членів комісії спеціальної технічної освіти для з'ясування відповідності виконаних робіт технічним вимогам ТОВ «Експерт Солюшен» до суду позивачем не надано.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 року № 982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) та формування валових витрат (акти здачі-прийняття робіт) виданні вказаним вище контрагентом позивача не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем порушено пп. 14.1.27 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 57 883,00 грн. та порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 50 333,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство Віасат».

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст усного договору відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем не подано документів, які б спростовувати висновки податкового органу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Експерт Солюшен» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук