Постанова № 37942713, 17.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року № 826/1801/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-маркетингове агентство «Трістан»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2014 року №0001642208 та № 0001652208На підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-маркетингове агентство «Трістан» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05 лютого 2014 року №0001642208 та № 0001652208.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМА «Трістан» неправомірно зроблений висновок про те, що правочини, вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМА «Трістан» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ОСА», мають ознаки нікчемності, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2014 року №0001642208 та №0001652208, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМА «Трістан» неправомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ОСА», оскільки господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків та здійснювались з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

У судовому засіданні 11.03.14р. суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському район ГУ Мінходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-маркетингове агентство «Трістан» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ТД «Оса» за період взаємовідносин. За результатами перевірки складено акт від 22 січня 2014 року № 186/22.8-15/32531568.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 200 384 грн., в тому числі за 2-4 квартал 2011 року на суму 75444 грн., за 2012 рік на суму 124940грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 184 593 грн., в тому числі по періодах: за грудень 2011 року - 65603 грн., за січень 2012 року - 105894 грн., за лютий 2012 року - 13096 грн.;

У зв'язку із встановленням допущення позивачем вказаних порушень податкового законодавства відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 05.02.14р. №0001642208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 231 619 гривень, з яких за основним платежем 200 384 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 31 235 гривень;

- від №0001652208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 230 742 гривень, з яких за основним платежем 184 593 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 46 149 гривень.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як свідчать наявні матеріали справи, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення податковим органом безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «ТД Оса» оскільки правочин, укладений позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків, та на переконання податкового органу, є нікчемним.

З акту перевірки та пояснень представника відповідача, наданих ним у судовому засіданні, вбачається, що до таких висновків податковий орган прийшов з отриманої службової записки від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.13р. за № 2864/ДПІ/07-10/3, та з доданих матеріалів по кримінальному провадженню № 32012110100000013, а саме вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2013 року затверджено угоду про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочину укладеного позивачем з ТОВ «Саноіл-Торг», а також укладених на виконання таких правочинів договорів комісії.

Суд оцінюючи доводи відповідача про безтоварність укладених позивачем у перевіряє мий період договорів, приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.

Так зокрема ознайомившись з наданими представником відповідача вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 року та протоколом допиту в якості свідка директора ТОВ «ТД ОСА» ОСОБА_2, суд зазначає, що ці матеріали кримінального провадження не можуть бути доказами, що підтверджують фіктивність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ТД ОСА», виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вирок суду, який вступив у законну силу, може бути джерелом доказу лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Обставини, на які посилається Відповідач, повинні бути прямо встановлені у вироку суду. В разі, якщо в межах кримінального провадження суд не надав оцінку тим чи іншим операціям підприємства діям певних осіб, притягнення цих осіб до кримінальної відповідальності за інші операції, не може бути беззаперечним доказом фіктивності операцій, яким судом не надано правової оцінки.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він придбав ТОВ «ОСА» без наміру здійснення господарської діяльності, а з метою використання ТОВ «ТД «ОСА» в злочинних схемах ухилення від слати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «Адамастер», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Зеррінгер», ТОВ «Позитив Транслайн», ДП «Український фармацевтичний інститут якості», ТОВ ВК Каскад», КП «Київський Метрополітен», ДП «Львівський Бронетанковий завод», ТОВ «Гламур 2008», ТОВ «Енергосистема», ТОВ «Т.Д.»

Фактів використання ТОВ «ТД «ОСА» в схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної діяльності Позивача досудовим слідством та вироком суду не встановлено.

Як вбачається з протоколу допиту як свідка директора ТОВ «ТД ОСА» ОСОБА_2, останнього за винагороду було оформлено директором ТОВ «ТД ОСА» та ним як директором товариства підписувались документи фінансово-господарського характеру, зміст яких йому не відомий. Чим займалось ТОВ «ТД ОСА» йому не відомо.

Отже, результати допиту ОСОБА_2 свідчать лише про його необізнаність про діяльність ТОВ «ТД ОСА», що не виключає можливості здійснення господарської діяльності іншими особами.

В силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, враховуючи що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 року не встановлює фактів створення ТОВ «ТД ОСА» для прикриття незаконної діяльності Позивача, а обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 року та протокол допиту як свідка директора ТОВ «ТД ОСА» ОСОБА_2 не може бути джерелом доказової інформації щодо фіктивності господарських відносин ТОВ «ТД ОСА» з Позивачем.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентом правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Необхідно зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені ТОВ ТД «ОСА» підписані директором ОСОБА_2 без з'ясування дійсності здійснення господарських операцій, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг у спірного постачальника.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

Крім того, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Що ж стосовно правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ «ТД Оса» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні вимоги податковим законодавством ставляться і при формуванні суб'єктами господарювання валових витрат.

Також Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2011 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ ТД «ОСА» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №15-11/Д. Відповідно до умов договору Замовник зобов'язується передати Виконавцю Товар (ферментні препарати), а Виконавець зобов'язується прийняти Товар для його доробки. Перелік послуг по доробці Товару визначається Замовником у Заявках на кожну партію, які є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов договору та заявок Позивача у грудні 2011 року та січні 2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило доробку ферментних препаратів, що оформлено наступними документами:

- на підставі заявки №5 від 01.12.2011 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 134 кг «Альфалаза AFP», 1288 кг «Діазим SSF», 3024 кг «Амілекс 4Т», 4984 кг «Діазим Х4» та 1456 кг «Амілекс 3Т». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №5 від 03.12.2011 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №500 від 03.12.2011 року на загальну суму 185 598,96 грн., з них ПДВ 30 933,16 грн.

- на підставі заявки №6 від 05.12.2011 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 300 кг «Альфалаза AFP», 5684 кг «Діазим SSF», 4200 кг «Амілекс 4Т», 1960 кг «Діазим Х4», 1008 кг «Амілекс 3Т» та 28 кг «Ламінекс BG 2». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №6 від 09.12.2011 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №501 від 09.12.2011 року на загальну суму 208 020 грн., з них ПДВ 34 670 грн.

- на підставі заявки №12 від 12.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 2856 кг «Діазим Х4». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №12 від 13.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №409 від 13.01.2012 року на загальну суму 59 976 грн., з них ПДВ 9 996 грн.

- на підставі заявки №13 від 13.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 2856 кг «Діазим Х4». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №13 від 16.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №410 від 16.01.2012 року на загальну суму 59 976 грн., з них ПДВ 9 996 грн.

- на підставі заявки №14 від 16.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 3015 кг «Амілекс 4Т» та 323 кг «Діазим Х4». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №14 від 17.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №411 від 17.01.2012 року на загальну суму 59 822, 88 грн., з них ПДВ 9 970,48 грн.

- на підставі заявки №15 від 17.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 3388 кг «Амілекс 4Т». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №15 від 18.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №412 від 18.01.2012 року на загальну суму 59 601,70 грн., з них ПДВ 9 933,62 грн.

- на підставі заявки №16 від 18.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 3388 кг «Амілекс 4Т». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №16 від 19.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №413 від 19.01.2012 року на загальну суму 59 601,70 грн., з них ПДВ 9 933,62 грн.

- на підставі заявки №17 від 19.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 2184 кг «Діазим SSF» та 905 кг «Амілекс 4Т». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №17 від 20.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №414 від 20.01.2012 року на загальну суму 59 609,50 грн., з них ПДВ 9 934,92 грн.

- на підставі заявки №18 від 20.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 448 кг «Діазим SSF» та 2884 кг «Амілекс 4Т». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №18 від 20.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №415 від 20.01.2012 року на загальну суму 59 697,12 грн., з них ПДВ 9 949,52 грн.

- на підставі заявки №19 від 20.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 1652 кг «Діазим SSF» та 1512 кг «Амілекс 4Т». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №19 від 21.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №416 від 21.01.2012 року на загальну суму 59 645,71 грн., з них ПДВ 9 940,95 грн.

- на підставі заявки №20 від 20.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 2988 кг «Діазим SSF». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №20 від 23.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №417 від 23.01.2012 року на загальну суму 59 771,95 грн., з них ПДВ 9 961,99 грн.

- на підставі заявки №21 від 23.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 988 кг «Діазим SSF», 504 кг «Амілекс 4Т» та 1489 кг «Діазим Х4» За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №21 від 23.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №418 від 23.01.2012 року на загальну суму 59 899,32 грн., з них ПДВ 9 983,22 грн.

- на підставі заявки №22 від 24.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 2851 кг «Діазим Х4». За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №22 від 26.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №419 від 26.01.2012 року на загальну суму 59 871 грн., з них ПДВ 9 978,50 грн.

- на підставі заявки №23 від 26.01.2012 року ТОВ ТД «ОСА» здійснило нанесення маркування на державній мові та розфасування в каністри 1316 кг «Діазим SSF», 1680 кг «Амілекс 4Т» та 28 кг «Діазим Х4» За результатами виконаних робіт між Позивачем та ТОВ ТД «ОСА» складено Акт виконаних робіт №23 від 30.01.2012 року, та ТОВ ТД «ОСА» видано податкову накладну №420 від 30.01.2012 року на загальну суму 56 467,82 грн., з них ПДВ 9 411,30 грн.

Транспортування та передача Позивачем товару для доробки ТОВ «ТД ОСА» та його повернення Позивачу повністю підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «ТД ОСА» виконано свої зобов'язання згідно укладеного договору.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Під час розгляду справи представник Позивача зазначив, що Позивачем укладався договір з ТОВ «ТД ОСА» з метою належного виконання своїх зобов'язань перед Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт».

Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМА «Трістан», як продавцем, та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», як покупцем, укладено договір закупівлі товарів №11-02 (ферментні препарати).

Згідно зі специфікацією до Договору №11-02 від 17.02.2011 року ферментні препарати повинні бути розфасовані у зручні для використання каністри по 25-30 кг та мати маркування на державній мові.

Отже, необхідність здійснення поставки ферментних препаратів у розфасовані у зручні для використання каністри та маркування препаратів на державній мові повністю обґрунтовує доцільність укладання договору послуг №15-11/Д від 15.11.2011 року між Позивачем та ТОВ «ТД ОСА».

На підтвердження виконання своїх зобов'язань, згідно укладеного договору, Позивачем надано видаткові накладні, довіреності на отримання товарів, акти звірки розрахунків за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні надано лист ДПСЛГП «Укрспирт» №01-4-3/397 від 28 жовтня 2013 року, відповідно до якого ДП «Укрспирт» повністю підтверджує постачання Позивачем ферментних препаратів в обсягах, за які здійсненні розрахунки. Жодних претензій до Позивача щодо кількості та якості отриманих ферментних препаратів ДП «Укрспирт» не має.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «ТД ОСА», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагентів не підтверджують факт здійснення господарських операцій, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи Відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту виконання робіт, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, а тому такі підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити .

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05 лютого 2014 року № 0001642208.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05 лютого 2014 року № 0001652208.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-маркетингове агентство «Трістан» (код ЄДРПОУ 32531568) судові витрати у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) гривень.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій