Рішення № 37941911, 24.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/6235/13-ц 24.03.2014 24.03.2014 24.03.2014

Провадження №22-ц/784/892/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22 ц/784/892/14

Категорія 27 Головуючий у 1-й інстанції: Маржина Т.В.

Доповідач апеляційної інстанції: Буренкова К.О.

Рішення

Іменем України

24 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

при секретарі судового засідання: Романенко Ю.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду від 31 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Банк зазначав, що 23 вересня 2008 року між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого Банк надав останньому кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту в розмірі 10000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Внаслідок невиконання відповідачкою цих зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 30 листопада 2013 року складав 32 982 грн. 20 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 9467 грн. 37 коп.; заборгованість за відсотками - 14807 грн. 91 коп.; заборгованість по комісії - 6660 грн. 15 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1546грн. 77 коп.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути на його користь із відповідача 32982 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду від 31 січня 2014 року позов Банку задоволено.

Cтягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку 32 982 грн. 20 коп. заборгованості за кредитним договором та 329 грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати і відмовити в задоволенні позову Банку, посилаючись на те, що судом безпідставно не застосовано строк позовної давності.

Колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав останньому кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту в розмірі 10000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Судом правильно встановлено, що умови кредитного договору відповідачем виконувались неналежним чином. У зв'язку з чим згідно розрахунку Банку заборгованість ОСОБА_2 за кредитом станом на 30 листопада 2013 року складала 32 982 грн. 20 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 9467 грн. 37 коп.; заборгованість за відсотками - 14807 грн. 91 коп.; заборгованість по комісії - 6660 грн. 15 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1546грн. 77 коп.

Між тим, вимоги про захист порушеного права повинні бути пред'явлені в межах строку позовної давності.

Як видно із матеріалів справи, в січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності, оскільки вважав, що він позивачем пропущений.

Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії кредитного договору відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови та правила) пролонговувався на кожні наступні 12 місяців. Крім цього, на думку суду, згідно п. 5.12 Правил користування платіжною карткою строк позовної давності за даними правовідносинами становить п'ять років.

Проте із таким висновком суду не можна погодитись із наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як свідчить зміст заяви ОСОБА_2 про надання кредиту він погодився, що його заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 8).

Проте, як видно із матеріалів справи договір про збільшення строку позовної давності сторонами не укладався, а Умовами і правилами, які надані Банком, збільшення строку позовної давності не передбачено.

На а.с. 34-35 наявна копія Правил користування платіжною карткою, у п. 5.12 якого зазначено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки -пені, штрафів по даному договору встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років.

Але Банк не надав доказів, які свідчать, що Правила користування кредитною карткою складають умови кредитного договору між ним та ОСОБА_2 Ця обставина підтверджується і змістом вказаної заяви відповідача як позичальника.

За наведених обставин, у суду першої інстанції не було підстав вважати, що відповідно до Правил користування кредитною карткою строк позовної давності сторонами визначено у п'ять років, оскільки ці Правила не є частиною кредитного договору.

Тобто, до даних спірних правовідносин слід застосовувати загальний строк позовної давності, який згідно ст. 257 ЦК України встановлений тривалістю у три роки.

Із розрахунку заборгованості, складаного Банком станом на 30 листопада 2013 року, та виписки Банку про рух коштів по кредитній картці відповідача НОМЕР_1 за період з 01 вересня 2007 року по 13 січня 2014 року видно, що останній платіж в погашення заборгованості за кредитом останній вніс 05 травня 2009 року. Тому відповідно до ст. 257 ЦК України строк позовної давності за даними вимогами Банку сплив 05 травня 2012 року. З клопотанням про поновлення строку позовної давності Банк не звертався.

Що стосується посилань суду на пролонгацію сторонами умов кредитного договору на кожні наступні 12 місяців, то це не є збільшенням строку позовної давності, який визначений ст. 257 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, що відповідно до пунктів 1, 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення, яким в позові Банку слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду від 31 січня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуюча: Судді: