Ухвала суду № 37941007, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/20248/11

№ К/9991/20248/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.06.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі № 2-а-7197/08/2170 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Скирда»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомленя-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.06.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, позов задоволено: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.02.2008 № 0000812301/0.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Позивач не скористався наданим йому Кодексом адміністративного судочинства України правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за податковими деклараціями за червень-липень 2007 року на загальну суму 174024,17 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.02.2008 № 0000812301/0 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.02.2008 № 631/23-7/33726348. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що мало наслідком завищення суми бюджетного відшкодування на 174024,17 грн. за червень-липень 2007 року за наслідками господарських операцій з ПП «Інвест Плюс». Контролюючий орган послався на неможливість підтвердити факт надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України контрагентами по всьому ланцюгу поставки товару (будівельні матеріали) постачальнику позивача - ПП «Інвест Плюс», який у свою чергу придбав їх у ТОВ «Південь Торг ЛТД». Крім того, податковий орган послався на відсутність ТОВ «Південь Торг ЛТД» за юридичною адресою та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2008, яким визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Південь Торг ЛТД».

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як свідчать наявні у справі докази, висновок ДПІ стосується операцій з поставки ПП «Інвест Плюс» позивачу товару (будівельні матеріали в асортименті), що використовуються позивачем у виробничому процесі. Виконання господарських операцій з поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових і видаткових накладних, платіжних доручень про перерахування позивачем грошових коштів постачальнику, включаючи суми ПДВ, нараховані в ціні придбання. Факт здійснення поставки товару відповідачем не оспорюється, так само як і факт сплати позивачем ПДВ у сумі, заявленій до відшкодування з бюджету, постачальнику товару в ціні придбання.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 цієї статті платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та юридично правильного висновку, що оскільки факт сплати позивачем ПДВ у сумі 174024,17 грн., заявленій до відшкодування з бюджету, підтверджується належними доказами, а відповідачем не спростовано факт придбання позивачем будівельних матеріалів, ПДВ в ціні яких включений до податкового кредиту, то не виконання ТОВ «Південь Торг ЛТД» (постачальника по ланцюгу поставок) та контрагента постачальника позивача ПП «Інвест Плюс», зобов'язання по сплаті податку до бюджету не тягне негативні правові наслідки для позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування. Сам по собі факт відсутності ТОВ «Південь Торг ЛТД» за юридичною адресою та наявність рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2008, яким визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ останнього, не є підставою для зменшення в податковому обліку позивача суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування при неспростуванні ДПІ факту поставки товару та відсутності з боку податкового органу доводів на обізнаність позивача з протиправною поведінкою цього субєкта підприємницької діяльності та сприяння йому в цьому.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.06.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош