Ухвала суду № 37940939, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/46259/11

№ К/9991/46259/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими лптниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2011

у справі № 2а-2332/09/6/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими лптниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0000542301/0 від 19.01.2009.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Сімферополі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2105685,00 грн. за податковою декларацією за листопад 2008 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від № 0000542301/0 від 19.01.2009, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 14.01.2009 № 206/23-4/35003031, про порушення позивачем норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит на суму 2105685,00 грн. за податковою декларацією за листопад 2008 року внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість, сплачених у вартості отриманих підрядних послуг, які не пов`язані з господарською діяльністю позивача, що призвело до завищення задекларованого ним бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2105685,00 грн. за податковою декларацією за листопад 2008 року.

Як встановлено у судовому процесі, позивач у податковому обліку за листопад 2008 року включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість у загальный сумі 2105685,00 грн., сплачений у вартості отриманих від ТОВ «Синтез Інжиніринг», пр. «Си Єн ЖИ Єс Инженірінг», ЗАТ «Морстрой» послуг із проектування та будівництва Еколого-туристичного центру в смт. Паркове на земельній ділянці, яка належить ТОВ «РИССКО». Реальність поставки позивачу послуг цими постачальниками податковим органом у судовому процесі не оспорюється.

У відповідності до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (частина 2 підпункту 7.4.1).

За змістом вказаних правових норм однією із підстав, які надають право платнику податку включити суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) у вартості товарів (послуг), є зв`язок витрат платника податку на придбання товару (послуг) із його господарською діяльністю.

За визначенням пункту 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Висновок контролюючого органу про відсутність зв`язку понесених позивачем витрат на оплату послуг з проектування та будівництва Еколого-туристичного центру в смт. Паркове із його господарською діяльністю обгрунтований посиланням на відсутність дозвільних документів на будівництво.

Відповідно до частини 1 ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (частина 2 цієї статті).

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: рішення виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради №390 від 20.09.2007 про надання позивачу дозволу на будівництво об`єкту «Екологотуристичний центр» в смт. Паркове на переданих в оренду земельних ділянках загальною площею 19,47 га та дозволу на продовження роботи підготовчого періоду будівництва; дозволів на виконання будівельних робіт, виданих Інспекцією ДАБК в АР Крим (№ 452 від 25.07.2008, № 453 від 25.07.2008, № 454 від 25.07.2008, №54 від 08.12.2008, №486 від 08.12. 2008, № 487 від 09.07.2008, № 488 від 09.07.2008), оцінка яких судом відповідає нормам ст. 86 КАС України, суд зробив правильний висновок про наявність у позивача встановленої нормативно-правовими нормами дозвільної документації для здійснення будівельних робіт. Перебування земельної ділянки, на якій позивач здійснював будівництво, на правовому титулі оренди у іншої юридичної особи - ТОВ «РИССКО», не свідчить про неможливість використання позивачем об`єкту будівництва у своїй господарській діяльності. ТОВ «РИССКО», як встановлено в судовому процесі, є засновником позивача і надало згоду на проведення позивачем будівельних робіт.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим злишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош