Ухвала суду № 37940836, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/9991/12455/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 у справі №2а-6639/10/2070 за позовом Приватного підприємства «СК-С» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011, позовні вимоги Приватного підприємства «СК-С» (далі - ПП «СК-С», позивач) до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 14.05.2010 №0000992340/0 про визначення ПП «СК-С» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 349434,00грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «СК-С» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» (далі - ТОВ «Техенергоресурс»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех» (далі - ТОВ «Електроспецтех») з огляду на підтвердження матеріалами справи факту їх реального вчинення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області 25.02.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР), ст.ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 21.04.2010 №1385/234/33897096, складеного за результатами документальної невиїзної перевірки ПП «СК-С» щодо взаємовідносин з ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех», відповідачем було винесено податкове-повідомлення рішення від 14.05.2010 №0000992340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 349434,00грн., у тому числі 232956,00грн. за основним платежем та 116478,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу, про порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 №165 внаслідок неправомірного формування податкового кредиту по податку на додану вартість за податковими накладними отриманими від ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех». При цьому, податковий орган виходив з того, що ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» не знаходяться за юридичною адресою вказаною у податкових накладних, що свідчить про укладення угод без настання реальних наслідків.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону).

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» укладено господарські договори субпідряду, предметом яких є виконання робіт на користь позивача на умовах оплатності. Факт сплати позивачем повної вартості робіт згідно договорів субпідряду підтверджується банківськими виписками та податковими накладними, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є припиненою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її ліквідацію.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недотовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З аналізу наведених нарм вбачається, що якщо на момент здійснення господарських операцій, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є правомірним.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про постачальників, включених до Єдиного державного реєстру, за умови ненбізнаності покупця щодо такої.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення спірних господарських операцій ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» були платниками податку на додану вартість та знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, зареєстровані за адресами, вказаними у податкових накладних.

Отже, позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів (наданих послуг), підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів з ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех», а тому, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві податкового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв