Ухвала суду № 37940818, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К/9991/6447/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 у справі №2а-8250/09/2670 за позовом Приватного підприємства «Ліконтін» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011, позовні вимоги Приватного підприємства «Ліконтін» (далі - ПП Ліконтін», позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) задоволено частково. Скасовано рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 28.05.2008 №0001752340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6700,00грн. У задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення в частині застосування штрафних санкцій у сумі 340,00грн. - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 07.02.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон України №265/95-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 20.05.2008 №888, №889 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено перевірку господарської одиниці ПП «Ліконтін» - медичного кабінету, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої контролюючим органом складено акт від 20.05.2008 №2034/2340-32106953/19.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято рішення від 28.05.2008 №0001752340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7040,00грн., за порушення позивачем п.п. 3, 13 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, яке полягало: у використанні опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій (340,00грн.); у незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (сума невідповідності 1340,00грн.) - 6700,00грн. (1340,00 х 5).

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивачем подано скаргу до Державної податкової адміністрації у місті Києві за результатами розгляду якої останньою прийнято рішення від 22.08.2008 №4220/10/25-214 про скасування рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 28.05.2008 №0001752340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00грн., в решті - залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в частині застосування штрафних санкцій за порушення п. 13 Закону України №265/95-ВР суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена у денному звіті РРО не підтверджений належними доказами.

Законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України №265/95-ВР.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (ст. 22 Закону України №265/95-ВР).

Розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Місце проведення розрахунків, у відповідності до положень ст. 2 вказаного Закону, є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 2 Закону України №265/95-ВР).

З аналізу вказаної норми вбачається, що для здійснення розрахункової операції, за умови використання засобу платежу, місце отримання засобу платежу повинно співпадати з місцем реалізації товару.

Обов'язковою ознакою для застосування санкцій, які нараховані позивачу, є наявність розрахункової операції.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що при проведенні перевірки розрахункових операцій не проводилося, а виявлені перевіряючими кошти знаходилися поза межами місця проведення операцій.

Судом також встановлено, що згідно договору оренди та суборенди в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 знаходяться дві юридичних особи: ПП «Ліконтін» та суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. В книзі обліку доходів та витрат ОСОБА_1 20.05.2008 проведено запис суми виручки 2524,00грн., тоді як щоденний дохід ПП «Ліконтін» за період з 07.05.2008 по 21.05.2008 не перевищує 100,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач від підпису акту перевірки відмовився, обґрунтовуючи це тим, що вказана сума, яка знаходилася в торговельному залі не належить ПП «Ліконтін».

З огляду на зазначене, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 6700,00грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв