Ухвала суду № 37940670, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року м. Київ К/800/27743/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року

у справі № 2а-1870/8266/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лотус Україна» (далі - позивач, ТОВ «Лотус Україна»)

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Лотус Україна» звернулось у жовтні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2012 року № 0004501503/22045 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 116 882,42 гривні та за штрафними санкціями у розмірі 58 441,21 гривня.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року скасована в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 13.06.2012 року № 0004501503/22045 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 76 995,42 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 19 248,85 гривень. В цій частині прийнята нова постанова, якою у задоволенні позову ТОВ «Лотус Україна» відмовлено. В іншій частині постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.05.2012 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2012 року, за результатами якої складено акт № 940/15-319/36550940 від 18.05.2012 року.

У акті перевірки зазначено, що позивач порушив п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки «ТОВ «Лотус Україна» за березень 2012 року в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, Розділ II (Отримані податкові накладні) відобразило податкові накладні № 212 від 02.03.2012 року, № 615 від 06.03.2012 року від ТОВ «ВКЦ Моторс Сим» та в додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), Розділ II (Податковий кредит) та неправомірно включило суму податку на додану вартість по вказаним податковим накладним у розмірі 76 995,42 грн., які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, подавши дод. 8 до Податкової декларації з податку на додану вартість (Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) без копій товарних чеків, або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Крім того, акт перевірки містить висновок щодо порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, оскільки підприємством не враховано результати документальної невиїзної перевірки від 03.01.2012 року № 3/15-319/33389971 з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якою зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 194 325,00 гривень.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 року № 0004501503/22045, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 116 882,42 гривні та за штрафними санкціями у розмірі 58 441,21 гривня.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі неправильного встановлення податковим органом факту порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України. Суд першої інстанції виходив з того, що не зважаючи на не надання підприємством первинних документів, перелічених в п. 201. 10 ст. 201 ПК України разом з декларацією за березень 2012 року, позивач листом від 21.05.2012 року надіслав до ДПІ в м. Сумах копії первинних документів (податкові та видаткові накладні), що підтверджують факт придбання товару у ТОВ «Моторс Сим», який отриманий податковим органом 22.05.2012 року. Крім того, зазначивши, що копії первинних документів повторно направлялись позивачем до податкового органу та отримані останнім 01.06.2012 року як додаток до заперечення на акт перевірки, які були долучені позивачем до матеріалів справи, які відповідно приписів ч. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України підлягають врахуванню при прийнятті податкового повідомлення-рішення 13.06.2012 року.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, виходив з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено заборону на формування податкового кредиту у випадку, якщо отриману податкову накладну оформлено з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу. Водночас залишається чинною норма щодо можливості формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, оформленої з порушенням, якщо до декларації за звітний період додано заяву зі скаргою на постачальника та є документи, що засвідчують факт придбання товарів/послуг або факт їх оплати (абзац одинадцятий п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу).

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.04.2012 року позивач разом з поданою до ДПІ у м. Сумах податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2012 року не надав первинних документів, вказаних у наведеній нормі ст. 201 ПК України, підтверджуючих факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг та факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач не мав права на податковий кредит, так як при відсутності податкової накладної не виконав вимоги Закону, що слугувало підставою для податкового органу при встановленні порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції правомірно скасована в цій частині з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності не врахування позивачем при формуванні податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2012 року наслідків попередньої документальної невиїзної перевірки позивача з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, викладених в акті від 03.01.2012 року, оскільки на час подачі податкової декларації за березень 2012 року, результати попередньої перевірки, на яких наголошує відповідач та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, проходили процедуру адміністративного оскарження, тобто не набули статусу узгоджених.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до відома податкового органу було доведено позивачем про судове оскарження податкових повідомлень-рішень за наслідками попередньої перевірки, що підтверджено відповідачем при розгляді справи судами попередніх інстанцій, а також рішенням Державної податкової служби України від 14.05.2012 року про результати розгляду скарги.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в цій частині постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З аналізу наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 р. в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 13.06.2012 року № 0004501503/22045 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 76 995,42 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 19 248,85 грн., оскільки позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджені первинними документами, визначеними п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року у справі № 2а-1870/8266/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно З оригіналом згідно

Помічник судді