Ухвала суду № 37940620, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року м. Київ К/800/27661/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013 року

у справі № 2а-1870/8314/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтозапчастина» (далі - позивач, ТОВ «Укрнафтозапчастина»)

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Укрнафтозапчастина» звернулось у жовтні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2012 року № 0000532250/0/45923, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 154 344,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 323,00 гривні та № 0000542250/0/45921, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 177 237,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 41 880,75 гривень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 10.08.2012 року по 31.08.2012 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, в ході якої виявлено та зафіксовано в акті від 07.09.2012 року за № 2615/2250/30175077/31 порушення позивачем: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого донараховано податку на прибуток за період, що перевірявся, всього на суму 154 344,00 гривні; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 177 237,00 гривень.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.09.2012 року № 0000532250/0/45923, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 154 344,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 323,00 гривні та № 0000542250/0/45921, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 177 237,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 41 880,75 гривень.

Заперечуючи висновки податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Згідно п. 14.1.27 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 139.1.9 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, відповідно до п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, за приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи що, між позивачем та ТОВ «Домес» укладено договір № 080811 від 08.08.2011 року, за умовами якого позивачем у ТОВ «Домес» придбавався товар згідно специфікації.

Виконання зазначеного договору підтверджується наданими позивачем та дослідженими судами попередніх інстанцій видатковою накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями, гарантійними талонами, сертифікатами відповідності.

Вказаний товар поставлявся на підприємство позивача автоперевізником ПП ОСОБА_4, що підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судами попередніх інстанцій копіями товарно-транспортної накладної, договору про надання транспортних послуг, свідоцтва про державну реєстрацію перевізника, про реєстрацію його платником податку на додану вартість, ліцензії на право надання послуг з перевезення вантажу, копію акта виконаних робіт, копію видаткового касового ордеру.

Товар придбаний у ТОВ «Домес» використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом виробництва редуктора, центрифуги, блоків реагентів, вібросита, ситогідроциклонної установки та реалізованих у подальшому ТОВ «ВРАК ДЖЕТ» (Республіка Казахстан), що встановлено судами при дослідженні наявних у матеріалах справи, копій актів списання товарно-матеріальних цінностей, митної декларації.

Крім того судами встановлено, що 05.05.2011 року між позивачем та ТОВ ТД «Онікс» укладено договір купівлі-продажу № 050511, за умовами якого позивач придбавав у ТОВ ТД «Онікс» верстат круглошліфований, прес-форми «Диск», виливки «Диск».

На підтвердження реального здійснення зазначених господарських операцій, позивачем долучено до матеріалів справи, досліджені судами попередніх інстанцій, копії видаткових накладних, копії податкових накладних, копії платіжних доручень, копії рахунку-фактури.

Транспортування зазначеного товару підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій копіями товарно-транспортних накладних, разового договору-заявкою на здійснення транспортного перевезення, акта здачі-прийняття робіт, податкової накладної на транспортно-експедиційні послуги, копіями свідоцтв про реєстрацію, копією платіжного доручення.

Придбаний у ТОВ ТД «Онікс» товар оприбуткований позивачем та використаний у межах власної господарської діяльності шляхом виробництва агрегатів електронасосних відцентрованих шламових НШБ 250-35, 5Т/55, що встановлено судами попередніх інстанцій при дослідженні наявних у матеріалах справи копій актів списання товарно-матеріальних цінностей, паспорту, копій акта введення в експлуатацію, відомості нарахування амортизаційних відрахувань на верстат, копій інвентаризаційного опису.

Разом з тим, судами встановлено, що 30.08.2011 року між позивачем та ТОВ «Зодчий ЛТД» укладено договір № 30081, за умовами якого позивачем придбавався товар згідно додатку до зазначеного договору.

Реальне здійснення господарських операцій за вказаним договором встановлено судами при дослідженні копій видаткових накладних, копій податкових накладних, копій платіжних доручень, сертифікатів якості, якісних посвідчень, протоколів випробування, наявних у матеріалах справи.

Поставка придбаного позивачем товару здійснювалась автоперевізником ПП ОСОБА_4, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій копіями товарно-транспортних накладних, договору про надання транспортних послуг, копії свідоцтва про державну реєстрацію перевізника, про реєстрацію його платником податку на додану вартість, ліцензії на право надання послуг з перевезення вантажу, копію акта виконаних робіт, копію видаткового касового ордеру.

Придбаний товар оприбуткований позивачем та в подальшому використаний у власній господарській діяльності на виробництво блоків реагентів, ситогідроциконної установки, центрифуги, ЛВС-4, агрегату електронасосного, сушильно-фарбувальної камери, використані на обслуговування станків, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій копіями актів списання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, судами встановлено, що господарські операції з ТОВ ТД «Онікс», ТОВ «Зодчий ЛТД», ТОВ «Домес» безпосередньо пов'язані з основними видами діяльності позивача, отримані за цими господарськими операціями товари у подальшому використані позивачем при здійсненні власної господарської діяльності, а тому витрати за цими угодами є валовими витратами (витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в даному випадку, витратами операційної діяльності).

Судами попередніх інстанцій при дослідженні первинних документів долучених до матеріалів справи встановлено, що останні оформлені за результатами здійснення спірних господарських операцій належним чином.

Крім того, судами встановлено, що ТОВ ТД «Онікс», ТОВ «Зодчий ЛТД», ТОВ «Домес» станом на момент вчинення операцій з позивачем значились зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус «підтверджено відомості про юридичну особу» або «взято на облік».

Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ ТД «Онікс», ТОВ «Зодчий ЛТД», ТОВ «Домес».

Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відповідно до вказаних норм закону, позивачем до складу податкового кредиту за травень, серпень, вересень, листопад 2011 року віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару у ТОВ ТД «Онікс», ТОВ «Зодчий ЛТД», ТОВ «Домес», який фактично поставлявся за господарськими операціями, які мали реальний характер.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач мав належні підстави для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару у контрагентів до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що судження відповідача, викладені в акті перевірки про нікчемність спірних правочинів, ґрунтується виключно на висновках актів, складених іншим податковим органом за наслідками проведення перевірок, що не може братися судом до уваги.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку , що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Оскільки, під час розгляду даної справи судами встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ ТД «Онікс», ТОВ «Зодчий ЛТД», ТОВ «Домес» правочини не віднесено законом до нікчемних, а судових рішень про визнання їх недійсними відповідачем надано, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо нікчемності вказаних правочинів не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими, а отже мають характер припущень.

Щодо санкцій, застосованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, колегія суддів касаційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій спростовано факт заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

З аналізу наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем складу валових витрат на підставі первинних документів та віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарів по господарським операціям з ТОВ ТД «Онікс», ТОВ «Зодчий ЛТД», ТОВ «Домес».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013 року у справі № 2а-1870/8314/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно