Ухвала суду № 37940536, 06.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/800/36794/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Рецебуринського Ю.Й.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги. Просив визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-223 від 22 березня 2013 року про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 3455,43 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 7 травня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області від 22 березня 2013 року № Ф-223 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 3455,43 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області залишено без задоволення, а постанову першої інстанції - без змін.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований 16 лютого 2001 року виконавчим комітетом як фізична особа - підприємець та здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності - транспортне обслуговування легкових автомобілів відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 1 січня 2011 року. Позивач відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 23 січня 2008 року є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області та йому призначена пенсія на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 100 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення", у зв'язку із досягненням 50-річного віку та наявності 10 років стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

22 березня 2013 року відповідачем було винесено вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка станом на 1 березня 2013 року становить 3455, 43 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Тому, суди дійшли висновку про те, що позивач звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Разом з тим, статтею 100 ,,Про пенсійне забезпечення" встановлено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, як не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 цього Закону, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Статтею 12 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення" визначено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно із пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Судами встановлено, що позивачу у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення" була призначена пенсія за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

6 серпня 2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що до ОСОБА_2 не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки вона не досягла 60-річного віку є безпідставними, внаслідок того, що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 у відповідності до статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що оскільки частина 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком на пільгових умовах призначено на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суди дійшли правильного висновку про те, що з серпня 2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Враховуючи те, що посилання управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області в касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді С.В. Головчук

Ю.Й. Рецебуринський